Педагогические науки/5.Современные методы преподавания

Канд. пед. наук Наказний М. О.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

Педагогічна проектна діяльність як форма організації наукового знання учнівської молоді

Нове століття – століття інноваційної освіти – ставить перед педагогами та іншими суб’єктами навчального процесу безліч завдань, серед яких пошук нових методів навчання, відпрацювання механізмів вільного орієнтування дитини в існуючому освітньому просторі, використання на сучасному рівні інтерактивних технологій в навчально-виховному процесі. Розглядаючи в цьому контексті освітні проекти, зазначимо, що саме вони спрямовані на формування особливого педагогічного стилю в сучасному навчальному закладі і забезпечують підготовку учнівської молоді до самостійного життя, вчать критично мислити, а головне – приймати рішення в нестандартних ситуаціях.

Враховуючи тенденції світового розвитку економіки, культури, науки та освіти, Україна здійснює поетапний поступовий перехід на систему європейських стандартів. У зв’язку з цим набувають актуальності проблеми проектування змісту освіти на проектно-діяльнісних засадах.

Метод проектів у системах освіти різних країн:

а) проголошує тему про роль загальноосвітнього навчального закладу, який виступає активним учасником суспільних трансформацій;

б) обґрунтовує найважливіші підходи до навчання й виховання;

в) визначає головні позитивні сторони проектного методу: принципи, класифікацію, аналіз блоків питань тощо;

г) формує здатність до творчості в різних сферах діяльності;

д) ставить перед учнем можливість широкого реального об’єднання набутих знань, умінь і навичок.

Метод проектів розглядається дослідниками як провідний метод навчання і виступає технологією нового століття, бо вчить не тільки планувати, а й підводити підсумки, оцінювати виконання того чи іншого завдання, що, в цілому, виховує активну, гнучку, творчу особистість, готову до співробітництва

Слід підкреслити, що сучасні дослідники характеризують процес проектування, з одного боку, як комплексну діяльність, що має специфічні ознаки і виступає засобом як соціального, так й інтелектуального творчого саморозвитку всіх суб’єктів освіти; з другого боку, як вид цілеспрямованої діяльності групи людей, що вирішує конкретні завдання; з третього – як тип миследіяльності; з четвертого – як реалізація теоретико-практичних алгоритмів по визначенню основних складових освітнього процесу, а з п’ятого – як постійно розвиваючий тип навчально-виховної діяльності.

Поряд з цим дослідники визначають задачі педагогічного проектування, окреслюючи поле їх діяльності в системі особистісно орієнтованого навчання, диференціюють процес проектування на декілька видів, поєднуючи їх з проектуванням саморозвитку, розглядають суперечності та тенденції відповідно до специфічних закономірностей проектування новітніх освітніх систем.

В центрі уваги науковців залишаються дослідження процесів проектування технології особистісно орієнтованого навчання, поєднання його відповідного змісту з адекватними (проблемними) методами навчання. При цьому дослідниками враховується певний його цикл від проектування структури та змісту навчального плану до форм контролю навчання. Тому проектування представляється як механізм поетапної єдності усіх структурних компонентів освітньої системи, доводиться необхідність єдності системи моделювання процесу навчання з самим процесом навчання, при якому особистісно орієнтована освіта виступає як основа проектування навчально просторового середовища. Слід підкреслити, що при проектуванні навчально просторового середовища, особлива увага науковців зосереджується на технологічних аспектах проектування індивідуальних траєкторій особистості вчителя.

Створюючи цілісну якісно специфічну і водночас суттєво значущу картину історичного процесу, педагогічна проектна діяльність як форма організації наукового знання учнівської молоді відіграє роль проміжної ланки між культурою суспільства та особистістю, яка знаходиться в процесі соціалізації. Педагогічна проектна діяльність визначає далеку і найближчу перспективи; окреслює план дії, досягаючи поставлених цілей; диктує потребу переосмислення стрижневих принципів проектування, які визначають змістовні, технологічні, управлінські домінанти навчання й виховання; виступає дієвим інструментарієм вибору, досягнення власної мети в освітніх професійних і життєвих сферах; формує ключові життєві компетенції; здійснює змістовний перехід від теорії до практики; забезпечує адекватну реакцію освіти на зміни соціокультурного та інформаційно-технологічного середовища; розробляє і впроваджує інноваційні підходи, осмислює те, що має бути; формує бачення компетентнісно спрямованої освіти; створює умови та розробляє орієнтовні плани реалізації навчальних проектів; проектує майбутній життєвий шлях особистості; проходить вивірений шлях від постановки проблеми до представлення результату; а в цілому, виступає ключем для розуміння різновиду способів діяльності. Тобто проектна педагогічна діяльність розглядається науковцями як організація нової освітньої, життєвої ситуації, що формує можливість для освоєння учнями досвіду розв’язання цілісної життєвої проблеми, виховує вміння самостійно думати, виробляти власний підхід до розв’язання тієї чи іншої проблеми.

Це ще раз підкреслює значущість проблеми проектування, яка визначається суттю освітньо-виховної системи. Перед цією системою ставиться завдання створити умови для розвитку і становлення особистості нової генерації. Незалежно від специфічних особливостей того чи іншого напряму діяльності процес проектування спрямовується на: а) формування особливого педагогічного стилю освітньо-виховної системи; б) підготовку вихованців до самостійного життя; в) формування у вихованців критичного мислення; г) прийняття вихованцями необхідного рішення у нестандартній ситуації; д) використання комунікативних технологій в повсякденному житті; е) можливість бути конкурентноздатним на ринку праці тощо.