Психологии и социологии/9.Психологии развития

Пупцева Т.В.

Інститут психології АПН України

Динаміка вольових змін в підлітковому віці.

Проблема індивідуально-психологічних особливостей вольової поведінки людини залишається однією з актуальних. Її конкретна розробка вносить суттєвий вклад в загальну систему психологічних знань і складає необхідну базу для практичної реалізації індивідуального підходу в процесі здійснення розумової діяльності, самовиховання. Саме через вольові дії та вчинки людина реалізує свою мету, долає перешкоди та труднощі. Знання індивідуальних особливостей особистості, її вольової активності дозволяє більш цілеспрямовано впливати на її виховання та розвиток.

Щоб зрозуміти як розвиваються вольові процеси у підлітка необхідно спочатку вивчити його характер, проаналізувати склад вольових рис в структурі характеру та рівень їх розвитку. Підліток, як підростаюча особистість, досліджувався нами за такою схемою:

Після загальних даних про підлітка виявляли короткі біографічні відомості: в якій сім’ї він народився і як проходив психічний та фізичний розвиток в дошкільному періоді. Цікавились особливостями виховання вдома (суворість, захищеність), в дитсадку, яка поведінка в колі ровесників, характер спогадів про дошкільний період. Виясняли в якому віці пішов до школи і як давалося навчання, які предмети викликали зацікавленість, з яких предметів не встигав та по якій причині, які були захоплення, як будувались відносини із ровесниками, батьками, вчителями. Оцінюються характерологічні особливості: відношення до себе, до інших людей (колективіст, егоїст, альтруїст і т. п.), до праці (працелюбний, лінивий та ін.), до шкільних та особистих речей. За допомогою спеціальних методик досліджувалась ініціативність, самокритичність, самостійність, самовпевненість, рішучість. Здібності та рівень їх розвитку виявлялися за допомогою бесід з вчителями, батьками. Також нас цікавили звички, в тому числі й шкідливі; перенесені фізичні та психічні травми та інші пошкодження. Житлово-побутові умови, склад сім’ї, матеріально-культурний рівень батьків відіграють важливу роль в становленні особистості. Особливо взаємовідносини в сім’ї, відношення до дітей, співпраця сім’ї та школи.

Після ознайомлення із минулим життям підлітка та особливістю його мікро соціального середовища визначалися психічні властивості та вольові якості, за якими можна скласти уявлення про особистість в цілому. При виявленні складу направленості особистості визначили домінуючий вид потреб.

В нашому дослідженні приймали участь учні п’ятих класів - 54 особи (молодші підлітки), та дев’ятих класів - 48 осіб (старші підлітки) загальноосвітньої школи № 58 м. Києва. Ми вважаємо, що підлітковий вік треба розглядати поетапно, оскільки є великі розбіжності серед молодших та старших підлітків, які треба враховувати при вихованні підростаючої особистості.

Вивчаючи самооцінку учнів за шкалами: О - оцінка, С – сила, А – активність, (за методикою особистісного диференціалу) ми змогли визначити, які рівні за цими факторами має кожна з груп досліджуваних (молодші та старші підлітки). Аналізуючи дані по молодшим підліткам ми прийшли до наступних результатів: за фактором «О-оцінки» середня кількість оптантів( 26 учнів) цієї групи 48,1% має високий рівень.

Це свідчить про те, що ці учні мають високий рівень самоповаги, дещо зухвалі, мають позитивне емоційно-ціннісне ставлення до себе, що в багатьох випадках проявляється як вияв некритичного ставлення до себе. Такі учні не можуть і не хочуть виявляти в собі недоліки. Це свідчить про завищену самооцінку, з якої випливає неадекватне уявлення про себе, перебільшення своїх можливостей, переоцінка власних сил. Такі учні часто вибирають хибні шляхи до самоствердження, непомірні домагання.

В ході подальшого аналізу ми з’ясували, що 18 учнів, тобто 33,3% молодших підлітків мають середній рівень за фактором «О-оцінки». Ці обстежені проявляють адекватне ставлення до себе , позитивно ставляться до власного «Я». Вони мають достатньо адекватну самооцінку та позитивне емоційно-ціннісне ставлення до себе.

Що стосується оптантів, що мають низький рівень за фактором «О-оцінки», то їх виявилось 8 учнів, або 14,8%. Можна припустити, що оптанти з такими результатами не усвідомлюють себе як носіїв соціально бажаних характеристик. Проявляється невдоволення власною поведінкою, рівнем досягнень, особливостями свого характеру.

Розберемо інший фактор «С-сила». Сім підлітків, тобто 12,9% з вказаної групи оптантів мають доволі високий рівень. Тобто цей невеликий відсоток учнів вважають, що вони мають досить розвинуті вольові якості, що вони цілеспрямовані, рішучі. Впевнені в тому, що вони незалежні, розраховують тільки на власні сили. Тут ми спостерігаємо завищену самооцінку та схильність перебільшувати свої можливості. 19 учнів, тобто 35,1% молодших підлітків мають середній рівень за фактором сили. Тут спостерігається адекватне сприйняття себе, помірна впевненість у собі, відносна незалежність. І 13 досліджуваних, або 24% досліджуваних мають низький рівень за фактором сили. Ці учні спостерігають в собі слабкість, нерішучість, надмірну поступливість, невпевненість у своїх силах. У них занижена самооцінка, вони акцентують увагу на своїх слабких сторонах.

Звернемося до фактору «А- активність» - 11 молодших підлітків ( 20,3%) обстежених показали високий рівень за цим фактором. Тобто вони усвідомлюють себе як активних, діяльних, енергійних. Цей показник інтерпретується, як свідчення екстравертованості особистості, тобто прагнення до контактів, відкритості, комунікабельності. Ці учні вважають себе товариськими, мають багато друзів. Середній рівень за цим фактором мають 23 учні (42,5 %) . Вони є помірно активні, в міру комунікабельні, не дуже мовчазні. Вони займають центральне положення між полюсами інтраверсії та екстраверсії. Серед оптантів виявлено також тих, хто має низький рівень за фактором «А – активність», таких в класі є 5 учнів = 9,2%. Для них характерна відлюдність, пасивність, спокійність, стриманість. Вони мовчазні, не мають багато контактів для спілкування, мають одного друга.

Далі ми провели ту ж саму методику на старших підлітках і отримли наступні дані:

О С А

висок 40,5 52,3 58

серед 30 60,9 70,4

низьк 21,3 11 10,5

табл.1

Визначення рівнів за факторами «О –оцінки», «С- сили», «А –активності» у%

Як видно з таблиці старші підлітки мають набагато вищі показники оцінки, сили та активності. Середні показники теж високі, що свідчить про їхню стабільність і зниження акцентів поведінки. Це говорить про те, що самосвідомість і риси характеру вони мають більш сформовані. Мають достатній розвиток рефлексії. Результати говорять про більш адекватну самооцінку, яка випливає з факту сформованої самосвідомості. Усвідомлюють адекватно своє «Я», володіють більшим набором вольових якостей.

Наступною методикою, якою ми користувались це «Вивчення спрямованості особистості». Оскільки спрямованість впливає на розвиток вольових якостей підлітків. Спрямованість особистості ми розглядаємо як результат стійкого домінування переважаючих мотивів поведінки. Нас цікавили ті види спрямованості, які найбільш повно характеризували підлітка з точки зору його ставлення до себе, до суспільства, до виконуваної діяльності та її результату. Ми розглядаємо три види спрямованості: особистісну, групову та ділову. Особистісна спрямованість наявна тоді, коли в системі мотивів переважають мотиви власного благополуччя, прагнення до самоствердження, до особистих досягнень. Орієнтація на пряму винагороду й задоволення безвідносно до роботи й співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва. Таким підліткам притаманна дратівливість, тривожність, інтровертованість.

Другий вид спрямованості – це спрямованість на спілкування. Якщо вчинки підлітка визначаються переважно інтересами і потребами суспільства, інших людей. Прагнення підлітка за будь-яких умов підтримувати відносини з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто на шкоду виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи – тут ми говоримо про суспільну спрямованість.

Якщо в людини переважають, мотиви породжені самою діяльністю: захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до істини, до результату діяльності, то можна говорити про третій вид спрямованості - ділову спрямованість. У підлітка виникає зацікавленість у вирішенні навчальних проблем, йому хочеться виконати завдання якнайкраще . Є здатність відстоювати в інтересах справи власну думку, що корисно для досягнення спільної мети.

По першій групі оптантів (молодші підлітки) ми отримали наступні результати.

Спрямованість на себе – 27 балів; отримали 28 учні, тобто 51,8%

Спрямованість на спілкування – 25,8 балів; отримали 14 учнів = 25,9%

Спрямованість на справу – 24,3 бала;тримали 12 учнів, або 22,2%

Отже обстежені демонструють тенденцію до спрямованості на себе. Це вказує що досліджуваним властива орієнтація на пряму винагороду і задоволення. Агресивність у досягненні статусу, тривожність та інтравертованість.

Ту ж орієнтаційну анкету, яка вперше була опублікована Б. Бассом, отримали старші підлітки. Вони відповідали на питання-судження, для кожного з яких можливі три варіант відповідей. Респондент повинен вибрати одну відповідь, що найбільш виражає його думку або найбільш відповідає реальності.

Спрямованість на себе (Я) - 25 балів мають 12 учнів = 25 %

Спрямованість на спілкування (Ос) – 29 балів отримали 21 учень = 43,7 %

Спрямованість на роботу (Д) – 28 балів отримали 15 учнів = 31,2 %

Старші підлітки, як бачимо, більш налаштовані на спілкування та на результат справи, що виконується. Це теж говорить про їх більшу визначеність та стабільність. Те, що 15 оптантів мають 31,2% спрямованість на роботу говорить про розвиненість таких вольових якостей, як цілеспрямованість, старанність, відповідальність.

Для вивчення особливостей вольової сфери у підлітків ми використали методику оцінювання вольових якостей Стамбулової Н.Б. Запитальник дає можливість діагностувати рівень розвитку вольових якостей : цілеспрямованість, наполегливість, завзятість, сміливість, рішучість, ініціативність, самостійність, самовладання, витримки. За даними експерименту отримуємо результати в параметрах яскравості якості та її гіпералізованисті.

Яскравість – це наявність якості і стійкість прояву її ознак.

Гіпералізованість – універсальність якості, тобто домінування та широта її прояву в різних ситуаціях і видах діяльності.

Серед молодших та старших підлітків були виявлені три групи по рівню яскравості проявів вольових якостей. У молодших підлітків високий рівень зафіксовано у 13 учнів (перша група), середній – 18 (друга група) , низький рівень – 23 (третя група).

Учні з високим рівнем вольових проявів охоче переборюють труднощі, планують шляхи і методи їх подолання, враховують наслідки своїх дій. Усвідомлюють свої реальні можливості. Їм властивий швидкий та енергійний початок діяльності, вміння доводити розпочату справу до кінця і включати поставлену викладачем мету в систему особистих цілей. Для них типове послідовне виконання , порядок в роботі, прагнення до максимальної самостійності при її виконанні, бажання відійти від встановленого взірця і внесення новизни в процес виконання. Вони вміють розподіляти вольові зусилля на протязі всієї роботи. Для них характерна акуратність, високий самоконтроль в виконанні. Загалом, вольові прояви цих підлітків стійкі та сильні.

У підлітків другої групи проявляються неоднорідні прояви до труднощів. Вони долають труднощі в цікавій для них діяльності. В нецікавих видах діяльності намагаються уникати труднощів. Вони в’ялі, апатичні, потребують зовнішньої стимуляції. Прослідковується нерівномірність в розподілі вольових зусиль протягом всієї роботи. Працюють ривками. Охоче приймають допомогу. Часто кидають розпочату справу, не можуть мобілізувати себе. Загалом, підлітки другої групи в цікавій для них діяльності проявляють сильну і позитивно спрямовану вольову активність. Якщо робота нецікава виявляють нестійку і слабку волю. Їх вольові прояви можна охарактеризувати як яскраві, сильні, але недостатньо стійкі.

Підлітки з низьким рівнем вольових проявів ( третя група) не переносять труднощі, часто впадають в афективний стан при зіткненні з ними. Можуть взагалі відмовитись від роботи. Без зовнішньої стимуляції невзмозі розпочати роботу, а тим більше довести роботу до кінця. Дуже імпульсивні, короткочасні бажання до активності навіть в цікавій для них роботі. Настрій різко змінюється на апатію та байдужість. Не рішучі, довго збираються до виконання. Під час роботи поспішають та роблять її неохайно. Мають надію на випадок та везіння. Рішення поспішні та непродумані. Часто не мають чіткого плана виконання, недостатнє освідомлення діяльності. Є простими виконавцями. Загалом вольові появи слабкі, нестійкі та короткочасні.

Старші підлітки розподілились так: високий рівень вольових проявів мають 19 учнів, середній - 21, низький – 8.

За допомогою тесту-запитальника А. В. Звєркова та Е. В. Ейдмана визначався рівень розвитку вольової саморегуляції. Під цим терміном розуміється міра опанування власною поведінкою в різноманітних ситуаціях, здатність свідомо керувати своїми вольовими діями.

Дослідження вольової саморегуляції проводилося як на молодших та і на старших підлітках. Щоб забезпечити самостійність відповідей досліджуваних, кожному видавався тест-опитувальник та бланк для відповідей, на якому було надруковано номери запитань. Давався наступний інструктаж: "Вам пропонується тест, який включає 30 тверджень. Уважно прочитайте кожне з них та вирішіть, наскільки воно характеризує Вас. Якщо правильно характеризує, то на аркуші для відповідей проти номера даного твердження поставте знак (+) плюс, якщо вважаєте, що неправильно, то знак (–) мінус".

Під час опрацювання результатів визначалась величина індексів вольової саморегуляції за трьома субшкалами: загальна шкала (В), шкала "наполегливість"(Н) і шкала "самовладання" (С). Рівні розвитку вольової саморегуляції характеризувались загалом і окремо за кожною шкалою. Якщо вони складають більше половини максимально можливої суми збігань, то цей показник відображає високий рівень розвитку загальної саморегуляції, наполегливості чи самовладання Для шкали В ця величина становить 12, для шкали Н – 8, для шкали С – 6.

Високий бал за першою "загальною" шкалою властивий активним, самостійним учням. Їх відрізняє впевненість у собі, стійкість намірів, розвинене почуття обов'язку. Вони добре рефлектують особисті мотиви, планомірно втілюють власні наміри, вміють розподіляти зусилля і здатні контролювати свої вчинки. В нашій вибірці виявлено 12 таких учнів в першій групі та 19 учнів в другій групі..

Низький бал спостерігається у школярів зі слабкою волею, емоційно нестійких, вразливих, невпевнених у собі. Загальне тло активності у них знижене, їм властива імпульсивність і нестійкість намірів. Вони рідко проявляють ініціативу, прагнуть, як правило, до спокійного ритму шкільного життя, до роботи без напруження. В них відсутній стійкий інтерес до тієї чи іншої діяльності, тому їм до вподоби ситуативні розваги або пасивне проведення дозвілля. Підлітки зі слабкою волею не відзначаються розвиненою цілеспрямованістю. Вони якщо й досягають певної мети, то тільки в поодиноких короткотривалих діях. У навчальній діяльності учні цієї групи пасивні, на уроках не вміють уважно слухати, часто відволікаються.

Із загальної вибірки першої групи досліджуваних 20 осіб мають низькі показники за першою шкалою. Це може бути пов'язано з незрілістю підлітків, з особливостями пубертатного періоду молодшоло підліткового віку, слабкою здатністю до рефлексії та самоконтролю. В другій групі, тобто старші підлітки , таких осіб всього 13.

Друга шкала – "наполегливість" характеризує силу прагнення людини до здійснення намірів. Це діяльні, працездатні люди, які активно долають перешкоди, їх не відвертають альтернативи та спокуси. Досліджуваних із високими показниками за цією шкалою у нас було 12 в першій групі, та 24 – в другй групі.. Цим учням притаманна повага до соціальних норм, дисциплінованість, рішучість.

На негативному полюсі цієї шкали нами налічено 18 школярів з першої групи, та 10 – з другої. Низькі значення можуть свідчити про підвищену лабільність, невпевненість, низьку працездатність, швидке виснаження. В своєму дослідженні ми більше уваги приділяли дітям з низькими показниками, оскільки до нашого завдання входило виявити та проаналізувати особливості їхньої поведінки в шкільній діяльності, щоб надати відповідні рекомендації щодо її регуляції.

Спостереження та бесіди зі слабовільними дітьми допомогли виявити деякі особливості їхньої поведінки. Ці школярі діють непродумане при постановці мети. В одних це проявляється у високій імпульсивності, самовпевненості, в інших — навпаки, у підвищеній невпевненості, нерішучості, що приводить до заниження мети.

У таких дітей відзначено відсутність активної роботи свідомості на стадії планування дії. Часто-густо такого плану взагалі немає. На етапі виконання дії ці підлітки не вміють довгий час утримувати перед собою ціль. До особливостей вольової регуляції цих школярів також треба віднести і невміння правильно розподілити вольові зусилля протягом всієї діяльності. У деяких спочатку з'являється емоційне натхнення, але при зіткненні з труднощами воно швидко зникає. У дітей нерішучих ця їхня властивість зберігається протягом виконання всього завдання.

Третя субшкала – "самовладання" відображає рівень довільного контролю емоційних реакцій і станів. Високий бал за субшкалою набрали 15 школярів з першої вибірки, та 19 школярів з другої вибірки. Такі підлітки добре володіють собою в різноманітних ситуаціях. Для них характерний внутрішній спокій, впевненість у собі, що звільняють від страху перед невідомим, підвищують готовність до сприйняття нового.

Разом з тим, прагнення до постійного самоконтролю, надмірне свідоме обмеження спонтанності може призвести до підвищення внутрішньої напруженості, до переважання постійної стурбованості та втоми.

Щодо рівня, нижчого від середнього за цією шкалою, то такі показники набрали 16 молодших учнів, та 14 старших учнів. Ці діти більш імпульсивні, спонтанні. Наполегливість – складна вольова якість людини, яка проявляється в продовженій, рутинній та цілеспрямованій роботі.

Наполегливість нерозривно пов'язана зі здібностями, мисленням та пізнавальними інтересами. Наявність пізнавального інтересу до предмету позитивно впливає на волю, довільну увагу, працьовитість. Такі учні швидко захоплюються, наполегливо та терпеливо шукають рішення. Їх увага з концентрована на завданні, вони не відволікаються на дрібниці. Учні з нестійким пізнавальним інтересом мають розсіяну увагу, наполегливість низька, як правило низький рівень домагань, з звідціля як результат погана успішність, відсутність бажання долати труднощі та перепони.

Далі ми досліджували імпульсивність, як рису, протилежну вольовим якостям цілеспрямованості, наполегливості. Для цього використовували тест-запитальник В. А. Лосенкова.

Учням пропонувався текст опитувальника з чотирибальною шкалою відповідей на кожне запитання. Інструкція:

"Опитувальник містить 20 запитань. До кожного із запитань додано шкалу відповідей. Уважно прочитайте кожне запитання і обведіть "колом" номер вибраної Вами відповіді. В цьому тесті немає "поганих" і "гарних" відповідей. Перевагу надавайте тій відповіді, яка перша спадає Вам на думку".

У більшості досліджуваних молодших підлітків рівень імпульсивності може бути охарактеризований як середній. Це ми пов'язуємо з тим, що підлітки ще не мають чітких ціннісних орієнтацій, життєві цілі на майбутнє у них ще не сформовані, не визначились життєві плани.

Учні з низьким рівнем імпульсивності, а таких в нашій вибірці старших підлітків виявилося 25 - цілеспрямовані, мають чіткі ціннісні орієнтації, проявляють наполегливість у досягненні поставленої мети намагаються довести розпочате до кінця. Аналіз результатів показав, що у старших підлітків рівень вольової регуляції значно вищий рівня імпульсивності .

Результати дослідження показали, що підлітки як молодші так і старші ще не володіють в достатній мірі прийомами вольової саморегуляції. В одного учня може бути високий показник за шкалою "самовладання", але низький – за шкалою "наполегливість". В іншого досліджуваного спостерігається високий рівень за "загальною" шкалою, але низький за "самовладанням" т. ін. Це говорить про деякі незначні порушення в розвитку вольових якостей, про невміння адекватно реагувати на ті чи інші ситуації. Імпульсивність у поєднанні з вразливістю може бути захисним механізмом підлітка від інтенсивних переживань і внутрішніх конфліктів.

Опрацьвні матеріали допомогли нам підійти до наступного етапу експерименту, який допоміг нам розібратися в механізмах вольових проявів та їх взаємодії.

Ці дані ми математично обробили і між ними виявився кореляційний зв»язок. Додатково, для вияву рівня розвитку вольових якостей та структури цих вольових проявів, був використаний метод взаємних оцінок. Матеріали дослідження показують неоднаковий по силі зв»язок між різними вольовими якостями.

1 2 3 4 5 6 7

0,895 0,704 0,435 0,675 0,542 0,298 1. Ініціативність

0,765 0,386 0,543 0,631 0,289 2. Самостійність

0,457 0,589 0,579 0,483 3. Настирність

0,245 0,724 0,713 4. Витримка

0,127 0,326 5. Цілеспрямованість

0,623 6. Організованість

7. Дисциплінованість

Р = 0,99 Р = 0,95 Р= 0,95

Табл.2 Коефіцієнти рангової кореляції між різними вольовими якостями.

Отримані матеріали підтвердили, що у підлітків з високим рівнем вольових проявів однаково добре розвинуті всі групи вольових якостей. У оптантів з середнім рівнем добре зв»язані лише три якості (4 - витримка, 6 - організованість, 7 - дисциплінованість). А учні низьким рівнем – слабо розвинуті всі групи вольових якостей.

Отримані результати по всім методикам були оброблені за допомогою кореляційного аналізу. Цей метод показав , що існує достовірність статистичної розбіжності у старших підлітків на рівні значимості а = 0,05 по показниках: вольові якості пов»язані з спрямованістю на себе ( r = -0,037), зі спрямованістю на спілкування ( r = 0, 091), зі спрямованістю на справу ( r = 0,081). Це може свідчити про те, що для підлітка, який цілеспрямований у реалізації своїх цілей, характерна схильність проявляти зацікавленість у розв»язанні ділових проблем, орієнтація на ділове співробітництво, відсутнє прагнення до конкуренції. У молодших підлітків вольові якості слобо пов»язані з спрямованістю на себе ( r = -0,323 ; р = 0,05 ), спрямованість на спілкування ( r = 0,477 ; р « 0,05), спрямованість на справу (r = - 0,287; р= 0,05). Виходячи з цього ми можемо зробити припущення, що молодший підліток має тенденцію до психологічного захисту, не схильний до суперництва, не здатний відстоювати власну думку, має слабку спроможність до вольового зусилля у навчальній діяльності за наявності перешкод.

Наші дослідження показали, що у молодших і старших підлітків є суттєві відмінності . Динаміка їх вольових якостей змінюється і має позитивну тенденцію. Школярі дорослішають та набувають більш стійких вольових якостей, які носять не ситуативний а особистісний характер.

Найхарактернішими рисами вольової поведінки підлітка є самостійність та ініціативність. Умови життя, загальний розвиток підлітка сприяють формуванню цих якостей. У психіці підлітка багато протиріч. Вони виявляють сильну волю до самоствердження, але ще слабо знають свої можливості і недооцінюють свої недоліки. Активна, але незріла воля підлітка завдає, як правило, багато клопоту вчителям, батькам, і потрібен великий такт і знання школяра, щоб спрямувати його розвиток у потрібне русло. Між тим, дорослі часто не враховують особливостей підлітка і не роблять потрібних педагогічних висновків. Підліток більше всього боїться, щоб його не сприймали за маленького. Але він не знає всієї складності життя і не має досвіду дорослих, тому він нестриманий, прямолінійний, різкий, самовпевнений, впертий.

Воля підлітка ще не сформувалася, і виховання постійно вносить все нові і нові зміни. Разом з тим, в особистості підлітка чітко виявляються тенденції, відмінні від школярів інших вікових періодів, без врахування яких неможливо успішно вести виховну роботу. Насамперед, у всіх підлітків активно розвивається потреба в самовихованні волі. Дуже важливо, щоб цей процес знаходився постійно під контролем дорослих.