Технічні науки/ 10.
Гірнича справа
К.т.н. Борущак Л.О., к.т.н. Врюкало В.В., к.т.н. Войтенко
П.І.,
к.т.н. Онисько О.Р.
Івано-Франківський національний технічний університет
нафти і газу, Україна
Комп’ютерне моделювання впливу армуючих
елементів на ступінь деформування робочої зони бурових інструментів
Високі темпи
інтенсифікації бурових робіт потребують значного підвищення якості інструментів
для ліквідації аварій в процесі буріння і капітального ремонту свердловин.
Типовими представниками таких інструментів є торцьові різально-стираючі
фрезери, призначені для фрезерування металічних предметів в свердловинах з
метою їх очищення по всьому перерізу (рис. 1). Робоча зона (оснащення)
інструментів армується пластинками з твердого сплаву і подрібненим карбідом вольфраму,
а пластичною зв’язкою служать припої на основі латуні. В основі технології
оснащення інструментів різально-стираючими елементами закладено процес пічної
пайки.
Рисунок 1 –
Будова фрезера вибійного торцьового
ФЗ-308
Умови роботи
фрезерів на вибої характеризуються значними динамічними і ударними
навантаженнями та абразивністю середовища. Вказані фактори спричинюють
нерівномірність спрацювання торця інструменту, а невисока механічна міцність
металевої зв’язки зумовлює її деформації і зсуви, що в кінцевому результаті
призводить до розтріскування, вивертання та випадання як пластинок, так і зерен
та шматків твердого сплаву.
З метою
підвищення стійкості робочої зони, а отже і ефективності роботи фрезерів, нами
було запропоновано введення у її об’єм сталевих спіралеподібних каркасів.
Останні розміщують за спеціальною схемою таким чином, щоб зменшити пластичні
деформації зв’язки і тим самим знизити ступінь руйнування твердосплавних
елементів.
Щоб скоротити
об’єм лабораторних та промислових експериментів було використано сучасні
комп’ютерні технології моделювання процесів навантаження окремих деталей та
конструкцій у машинобудуванні та дослідження напруженого стану, деформацій і
переміщень їх елементів.
В нашому випадку було
використано програму CosmosWorks для SolidWorks. Для цього створюємо
параметричну тривимірну модель ділянки робочої зони на основі припою (рис. 2).
Максимальні напруження за критерієм Мізеса-Губера спостерігаються в місці
закріплення припою і становлять 1,48*107 Н/м2, а
мінімальні - 4,05*107 Н/м2 (рис.3).
Рисунок 2 -
Конфігурація зразка Рисунок
3– Епюра напружень
Дані
напруження вдвічі перевищують межу текучості матеріалу 2,4*106Н/м2,
що може стати причиною відриву частини припою від ріжучої кромки фрезера і
втрати його працездатності
Як видно з
епюри, найбільші переміщення виникають в навантаженій зоні і сягають 5,138*10-6
м, або 5,14 мкм. Найбільша величина відносної деформації спостерігається біля
основи, закріпленої нерухомо і сягає 1,032*10-4 м.
Таким чином
можна зробити висновок, що елемент є недостатньо міцний для умов, в яких працює фрезер.
Для покращення міцнісних характеристик припою фрезера
було використано стальні спіралеподібні
елементи. Було створено моделі спіралей різного перерізу: 2мм2,
3мм2, 4мм2, 6мм2, 8мм2, 10мм2,
12мм2 і 15мм2. Їх вставлено в дослідну модель зразка
припою і повторено дослідження, аналогічні попередньому, тобто закріплено по
торцю, і навантажено по протилежному торцю, зразок працює на стиск. В
результаті було отримано дані напруженого стану і переміщень при стиску (рис.
4):
Рисунок 4 – Графіки залежності напружень і переміщень в
дослідній моделі зразка від площі поперечного перерізу спіралей
Як
видно з отриманих результатів, негативний вплив статичного навантаження
знижується із збільшенням площі поперечного перерізу спіралей - найбільші
напруження сягають 13,8*106Н/м2 і не перевищують межу
текучості матеріалу 24*106Н/м2.
Для більш
повного визначення, в якій мірі впливає армуюча спіраль на стійкість припою
проти деформацій, було проведено досліди на моделі вищезгаданого зразка як при
чистому припої, так і з використанням різних видів армуючих спіралей.
Результати
дослідів по випробуванні виділеного елементу робочої зони при нерухомому
закріпленні на торці і прикладенні статичного навантаження на протилежний
торець таким чином, щоб зразок працював на зсув (рис.5):
1 Зменшення напружень в
дослідному зразку з 2,07*108
Н/м2 до 1,77*108 Н/м2.
2 Зменшення переміщень в дослідному зразку з 2,18*10-4 м до 1,61*10-4
м.
3 Зменшення
відносної деформації в дослідному зразку з 1,54*10-3 одиниць до 1,16*10-3 одиниць.
Рисунок 5 – Залежність напружень
і переміщень в дослідній моделі зразка від площі поперечного перерізу армуючої
спіралі (зсув – торець)
Результати
дослідів, при випробуванні зразка припою при дії статичного навантаження
величиною 3000Н при нерухомому закріпленні на довшій стороні і прикладенні
навантаження на протилежну сторону таким чином, щоб , зразок працював на зсув
(рис. 6):
1 Зменшення напружень в
дослідному зразку з 22,7*106
Н/м2 до 20,3*106 Н/м2.
2 Зменшення переміщень в дослідному зразку з 4,10*10-6 м до 3,63*10-6 м.
3 Зменшення відносної деформації в дослідному зразку з 1,66*10-4 одиниць до 1,43*10-4 одиниць.
Рисунок 6 – Залежність
напруженого стану та переміщень в дослідній моделі зразка від площі поперечного
перерізу армуючої спіралі (зсув – бік )
Таким чином,
нами обґрунтовано введення армуючих елементів спіралеподібної форми у пластичну
металозвязку. Використання технологій комп’ютерного моделювання, а саме програми CosmosWorks® для SolidWorks®, дозволило спрогнозувати величини напружень і деформацій в робочій армованій
зоні торцьових фрезерів і, таким чином, звести до мінімуму об’єм
натурних експериментів. В результаті було підібрано оптимальні перерізи
армуючих елементів, що були використані при виготовленні дослідних зразків
фрезерів.
Література
1. Бабаев О.К. и др. Объемное армирование забойного инструмента.
Справочное производство. – 1980. -№4 – с.17-18.
2. Баженов М.Ф., Байчман С.Г.,
Карпачев Д.Г. Твердые сплавы. Справочник. – М.: Металлургия, 1978. – 184 с.
3. Solid Works. Девид Мюррей.
Пер. с англ. – М.: Лори, 2001. – 458с.
4. О. Зенкевич. Метод конечных
элементов в технике. Пер. с англ. – М.: Мир, 1975. – 543 с., ил.
5. Сегерлинд. Применение метода
конечных элементов. Пер. с англ. 393 – М.: Мир, 1979. – 392 с., ил.