Екологія / 1.Состояние биосферы и его влияние на здоро­вье человека

Репетацька В.В., Губрій М.В., Цвілюк Н.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Раціональне використання земельних ресурсів як основа здоров’я нації

 

Сьогодні нераціональне природокористування досягло рівня, загрозливого для здоров’я людини та існування безпечного довкілля. Екологічні проблеми призводять до виникнення економічних і соціальних проблем. В свою чергу, соціальні проблеми поглиблюють економічні, а економічні ще більш погіршують екологічний стан навколишнього середовища.

Вивчення динаміки захворюваності населення України, найважливіших демографічних показників за останні 20-25 років дає підстави стверджувати: негативний вплив різних чинників навколишнього природного середовища на здоров'я людини в усіх випадках є комплексним. Причому цей вплив має тенденцію до посилення та урізноманітнення, що необхідно обов'язково враховувати, коли йдеться про негативні еколого-соціальні наслідки забруднення та деградації природи в цілому, зокрема ґрунтів, водойм, атмосферного повітря, а через них – і продуктів харчування. Надзвичайно великий негативний вплив на здоров'я матерів і дітей, а отже, і майбутніх поколінь, справляють промислові викиди підприємств хімічної, нафтохімічної, нафтопереробної та металургійної промисловості, радіаційно і пестицидно забруднені території. Внаслідок погіршення демографічних показників, в першу чергу, зменшення приросту та підвищення рівня захворюваності населення, відбувається його старіння і тимчасово втрачається працездатність, зростають витрати на медичне обслуговування. А це значною мірою послаблює трудовий потенціал держави. Все це негативно позначається на відтворювальних процесах як в економіці, так і в суспільстві [1].

Слід зазначити, що за природно-ресурсним потенціалом Україна належить до найбагатших країн світу. Багатоплановість експлуатації землі як об'єкта господарської діяльності людини, її обмеженість у просторі, незамінність, невідтворюваність висувають на перший план проблему раціонального її використання та охорони. Актуальність цієї проблеми, з однієї сторони, все більш зростає у зв'язку з науково-технічним прогресом, ростом виробничих сил, які потребують залучення в господарське користування нових земельних ресурсів. А з іншої, - необхідністю збереження здоров’я населення, оскільки ґрунт є кінцевим накопичувачем практично всіх шкідливих речовин.

Проблеми раціонального використання та охорони земельно-ресурсного потенціалу вивчаються такими вітчизняними дослідниками – Д.І. Бабміндрою, С.Ю. Булигіним, А.С. Даниленком, Д.С. Добряком, В.О. Леонцем, А.М. Третяком та іншими. В той же час багато аспектів згаданої проблеми залишаються невирішеними або дискусійними як у теоретичному, так і в практичному відношенні.

Метою статті є з’ясування підходів вирішення проблеми забруднення ґрунтів та раціоналізації природокористування у сучасних умовах.

Ґрунт являє собою верхній тонкий шар континентальної земної кори, утворений під впливом рослин, тварин, мікроорганізмів та клімату з материнських гірських порід, на яких він знаходиться. Це важливий і складний компонент біосфери, тісно пов'язаний з іншими її частинами [2, c.87].

Якщо під впливом природних факторів не порушується рівновага й хід звичних геологічних процесів, то під впливом антропогенних факторів відбуваються негативні процеси, які призводять до деградації та виснаження ґрунтів, виключення їх з сільськогосподарського користування. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель часто приводить до негативних наслідків: дегуміфікації, фізичної деградації, переущільнення, розвитку водної та вітрової ерозії, забруднення ґрунтів токсичними речовинами [3, с.123].

Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні є безгосподарне ставлення до землі, тривала відсутність реального власника, помилкова стратегія максимального залучення земель до обробітку, недосконалі техніка і технологія обробітку землі та виробництва сільськогосподарської продукції, невиважена цінова політика, недотримання науково обґрунтованих систем ведення землеробства [4].

Значною проблемою на сьогоднішній день є застосування гербіцидів, пестицидів та мінеральних добрив. Для розуміння екологічної небезпеки, пов’язаної з використанням пестицидів, необхідно мати на увазі процеси міграції їх у навколишнє природне середовище. Пестициди зазвичай попадають в ґрунти при плановому внесенні із застосуванням тих або інших технічних засобів, при використанні посадочного матеріалу, заздалегідь обробленого пестицидами або внаслідок аварій при їх транспортуванні чи зберіганні [3, c.121-126]. Все більше накопичуються дані про вплив пестицидів на стан здоров’я та захворюваність працюючих і населення, до того ж не тільки як факторів, що мають виражену дію, але і як факторів малої інтенсивності.

Для вирішення зазначених проблем, в першу чергу, має бути забезпечено цільове використання землі відповідно до її господарського призначення. Раціональне та ефективне використання землі означає не тільки отримання максимуму необхідної сільськогосподарської продукції, а й підвищення її родючості. В разі неправильного використання землі, порушень правил агротехніки якість земель знижується, а родючість зменшується, тому сільськогосподарські підприємства повинні застосовувати певні організаційно-господарські, агрономічні, технічні, меліоративні, економічні і правові заходи [5, с.92-93]. До них відносяться: боротьба з вітровою ерозією шляхом проведення безвідвальної обробки ґрунту зі збереженням стерні на поверхні поля; боротьба з водною ерозією за допомогою поглиблення ріллєвого шару, обробітку ґрунту впоперек на схилах, контурного розорювання; проведення меліорації – науково обґрунтованої та екологічно безпечної системи заходів щодо поліпшення ґрунту; рекультивація земель, що являє собою комплекс робіт, спрямованих на відновлення продуктивності й господарської цінності порушених земель [2, с.90-91].

Вирішення проблеми нераціонального використання земельних ресурсів сьогодні неможливо без забезпечення сталого розвитку, спрямованого на підтримання життєзабезпечення суспільства без виснаження, деградації і забруднення довкілля. Сталий соціально-економічний розвиток країни означає таке функціонування її національного господарства, при якому одночасно забезпечуються задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб населення; раціональне та екологобезпечне господарювання, високоефективне використання природних ресурсів; підтримання сприятливих для здоров'я людини природно-екологічних умов життєдіяльності, збереження, відтворення і примноження якості довкілля та природно-ресурсного потенціалу суспільного виробництва [1].

Отже, реалізація раціоналізації землекористування неможлива без запровадження ефективних економічних важелів та інструментів, які в умовах ринкових відносин стимулюватимуть і спонукатимуть усіх членів суспільства дбати про основний засіб виробництва в сільському господарстві, який одночасно виступає основою здоров’я нації.

 

Література:

1.     Трегобчук В. Концепція сталого розвитку для України  // Вісник НАН України. – 2002. - №2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/all/herald/2002-02/7.htm

2.     Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. посіб. – Суми: Університетська книга, 2003. – 284 с.

3.     Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навч. посіб. – Львів: Новий світ-2000, 2003. – 248 с.

4.     Дідковська Л.І. Основні принципи організації і стимулювання раціонального використання і охорони земельних ресурсів в аграрній сфері // Економічні та соціальні аспекти розвитку АПК і сільських територій. – К.: ОІЕ НАН України, 2005. – С. 28-37.

5.     Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології: Підручник. – Львів: Афіша, 2001. – 272 с.