Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н. Чубай В.М.

Національний університет „Львівська політехніка”, Україна

КЛАСИФІКАЦІЯ, ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ МЕТОДІВ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Використання методів стратегічного аналізу надає вищому керівництву змогу отримувати інформацію про можливі варіанти розвитку подій в майбутньому, зміну потенціалу підприємства та його зовнішнього середовища, і відповідно можливість вчасно приймати та виконувати стратегічні управлінські рішення. На сьогодні необхідно чітко класифікувати методи стратегічного аналізу інвестиційної та інноваційної діяльності з метою оптимізації їх використання в конкретних ситуаціях. Крім того необхідно виділити переваги та недоліки, які властиві кожній групі методів та кожному методу зокрема, і здійснювати пошук шляхів їх вдосконалення або заміни новими методами.

Методи, які використовуються для стратегічного аналізу пропонуємо класифікувати за такими ознаками:

І. За етапами стратегічного аналізу інвестиційної та інноваційної діяльності: методи аналізу факторів, що впливають на формування альтернативних варіантів рішень; методи аналізу оптимальності альтернативних рішень, що досліджуються; методи аналізу ефективності виконання рішень.

ІІ. За рівнем складності математичного апарату, що використовується у методах: методи, в яких використовується складний математичний апарат; методи, в яких використовується нескладний математичний апарат або не використовується взагалі.

ІІІ. За можливістю використання методів без додаткової їх адаптації: універсальні методи; методи, які можна використати лише виконавши певні вимоги чи при наявності певних умов; методи, які можна використовувати лише щодо об’єкта для аналізу якого вони спеціально розроблені.

ІV. За рівнем узагальненості кінцевого результату отриманого від використання методів: методи, які дають один узагальнений результат (в т.ч. на основі комплексного показника); методи, які дають декілька розрізнених результатів (в т.ч. на основі низки одиничних показників).

V. За елементом, що лежить в основі методів: графічні методи; матричні методи; індикаторні методи; описові методи; інтегровані методи.

Важливою перевагою графічних методів є наочність подання інформації, зручність аналізу цієї інформації, наявність на певних графіках чітких залежностей між значеннями факторів, що відображені на осях координат. Суттєвим недоліком цих методів є мала варіантність альтернативних стратегічних управлінських рішень при досить широкому діапазоні значень факторів.

Перевагами матричних методів є те, що вони дають можливість: згрупувати й узагальнити результати стратегічного аналізу та представити ці дані в зручній для користувача формі; виявити характер взаємоузгодженого впливу двох чи більше факторів, на основі яких будується матриця, на прийняття управлінських рішень; вибрати найперспективніші види діяльності або стратегічні господарські одиниці, з метою оптимізації розподілу і використання фінансових, матеріальних, людських та інших видів ресурсів; ефективніше приймати стратегічні рішення на основі існуючих шаблонів у конкретних ситуаціях, які зображені у матрицях. Однак для матричних методів характерні такі недоліки як: великий рівень суб’єктивності, викликаний визначенням експертним методом різних показників та їх рангів важливості; статичний характер матриць, які характеризують поточний стан розвитку підприємства і зовнішнього середовища, що в свою чергу не дає можливості оцінити тенденції змін, які мають важливе значення для прийняття стратегічних управлінських рішень; здебільшого пропонування можливих узагальнених варіантів стратегічних рішень без визначення способів і засобів їх виконання; часто велика альтернативність рішень при однакових значеннях факторів, які лежать в основі матриці, що значно підвищує неоднозначність прийнятого рішення; зазвичай наявність можливості відслідковувати вплив на прийняття стратегічного управлінського рішення тільки двох факторів, що не може забезпечити його цілковитої адекватності реальним умовам діяльності підприємства; складність точного визначення значень комплексних факторів, що лежать в основі деяких матриць.

Перевагою індикаторних методів є можливість стратегічного аналізу об’єкта за значною кількістю параметрів і змога отримання деталізованої інформації в різних розрізах. Недоліком індикаторних методів є зазвичай наявність низки розрізнених різнонаправлених результатів аналізу на основі значної сукупності одиничних показників, що не дає змоги збалансовано узагальнити висновки та прийняти оптимальне управлінське рішення. При використанні величини доходів для визначення відповідних індикаторів інноваційної та інвестиційної діяльності науковцями зазвичай не враховуються особливості вітчизняного оподаткування та податкового обліку, внаслідок чого може виникнути суттєва розбіжність між реальним фінансовим ефектом та номінальним. Оскільки, внаслідок незбалансування доходів і витрат в межах податкових звітних періодів підприємство може отримати суттєві податкові зобов’язання і втратити значну частину своїх фінансових ресурсів навіть при наявності повністю економічно вдалого проекту. Також при здійсненні розрахунків економічних індикаторів інноваційної та інвестиційної діяльності часто не враховують всі витрати, які необхідні для їх системного здійснення, і не визначають впливу на них значної кількості чинників. Вважаємо за доцільне поділяти витрати, пов’язанні з інноваційною та інвестиційною діяльністю підприємства, на групи представлені в табл. 1 та виділяти основні чинники впливу на ці витрати.

Таблиця 1

Чинники впливу на витрати інноваційної та інвестиційної діяльності

Групи витрат інноваційної та інвестиційної діяльності	Чинники впливу на витрати
І. Витрати, пов’язані із залученням ресурсів для здійснення інноваційної та інвестиційної діяльності, і зокрема для реалізації окремих інноваційних та інвестиційних проектів	Фінансовий стан підприємства; кредитна історія, кредитні відсоткові ставки і валюта кредиту; рівень інвестиційного клімату; економічний стан країни; купівельна спроможність населення; рівень доступу до ресурсів і динаміка їх вартості; стратегія підприємства щодо інноваційної та інвестиційної діяльності тощо
ІІ. Витрати, пов’язані із реалізацією окремих інноваційних та інвестиційних проектів, та із здійсненням інноваційної та інвестиційної діяльності вцілому	Індекс інфляції, зміна валютних курсів; надійність контрагентів; експортно-імпортна політика держави; рівень науково-технічних досягнень тощо
ІІІ. Витрати, пов’язані із захистом та використанням результатів отриманих внаслідок реалізації окремих інноваційних та інвестиційних проектів, і здійснення інноваційної та інвестиційної діяльності вцілому	Політика держави в сфері захисту об’єктів інтелектуальної власності; політика підприємства щодо розподілу дивідендів тощо

Перевагами описових методів є можливість: деталізованого аналізу взаємозв’язків між багатьма факторами впливу на прийняття та реалізацію стратегічних управлінських рішень; детального врахування якісних факторів впливу; знаходження шляхів збалансування діяльності підприємства з наявними у нього ресурсами і факторами зовнішнього середовища. Недоліком цих методів є велика суб’єктивність результатів стратегічного аналізу, оскільки здебільшого вони формуються на основі експертних оцінок.

Інтегровані методи з одного боку об’єднують переваги властиві вищезазначеним групам методів, однак з іншого – вони акумулюють значну кількість їх недоліків.

Отже, виявлення недоліків вищезазначених груп методів сприятиме зменшенню кількості неправильно прийнятих стратегічних управлінських рішень, і активізації пошуку шляхів вдосконалення методів стратегічного аналізу інноваційної та інвестиційної діяльності з врахуванням системного та комплексного підходів.