Економічні науки/ 10. Економіка підриємства

к.е.н. Богацька Н.М., Жупанова Ю.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Шляхи формування та розвитку загальної стратегії

підприємства в Україні

В сучасних умовах розвитку ділової активності в Україні ринкове середовище стає все більш динамічним. Однак, розвиватися й успішно конкурувати можуть лише ті підприємства, які організовують фінансування та розвиток своєї діяльності стратегічно правильно. Саме тому, проблема формування ефективної стратегії розвитку підприємства є досить актуальною.

Вагомий внесок у дослідженнях проблем вибору стратегії підприємства зробили такі вчені: І. Бланк, С. Булгакова, Л. Буряк, О. Горпінченко, А. Ковальова, А. Куліш, Г. Нам, О. Павловська, А. Павліковський, А. Поддерьогін, В. Савчук, Л. Хоменко, Н. Шульга та ін. У працях цих науковців розкрито особливості вибору підприємством стратегії розвитку, розроблено загальні підходи до аналізу та оцінювання економічного стану підприємства.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їх відповідальності за результати діяльності постає об’єктивна необхідність у визначені шляхів зміцнення економічного стану та перспективних можливостей розвитку підприємства. Саме на вирішення таких завдань покликана стратегія, що є підґрунтям успіху в майбутньому.

Метою даного дослідження є вивчення сутності формування та впливу стратегії розвитку на діяльність підприємства, а також розглянути можливі шляхи вдосконалення стратегічної діяльності.

Стратегія – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Вона формулює цілі та способи їх досягнення, так, щоб вказати підприємству певний (такий, що об’єднує всі його підрозділи) напрямок розвитку [2].

Початком формування стратегії підприємства як сфери наукової та практичної діяльності можна вважати 1911 р.: саме тоді в Гарварді почали викладати курс бізнесової політики. Однак протягом наступних майже 40 років стратегія зводилася лише до формування правил здорового глузду.

Передумови для впровадження нових методологічних підходів орієнтації виник у 50-х роках. Саме в цей період великі фірми, насамперед американські, зіштовхнулися із серйозною потребою мати достатні потужності для того, щоб протистояти експансії. Але змінилися умови господарювання, сповільнилися темпи зростання, загострилася конкуренція, підсилилися диверсифікацій ні процеси. І саме в період 60-х – 70-х років як відповідь на зміни в бізнес-середовищі з’явилися та стали активно розвиватися концепції та методи стратегічного планування та управління.

Другий етап розвитку концепцій стратегічного розвитку підприємства характеризується виходом на перші ролі економічної теорії індустріальної організації, що стала основою аналізу проблем підприємств. Досліджувалися питання концепції галузі, бар’єрів входу-виходу, структури витрат і цін, економії на масштабах, інвестиційних рішень, вертикальної інтеграції, коефіцієнтів прибутковості і складових зростання.

Третій етап становлення теорії стратегії підприємства відрізняється формуванням біхевіористичного напряму дослідження. Його представники сфокусували увагу не на оптимізації рішень та рівновазі підприємств, а на функціонуванні та виживанні суб’єкта господарювання за аспектами поведінки [1].

Актуальність проблеми підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання спонукало до виникнення і розвитку досліджень, пов’язаних із оцінкою інвестиційної привабливості підприємства та розробки інвестиційної стратегій.

Варто зазначити, що постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві. І тому інвестиційна політика підприємства виступає частиною загальної економічної стратегії, яка визначає вибір і способи реалізації найбільш раціональних шляхів оновлення та розширення його виробничого і науково-технічного потенціалу.

Інвестиційна стратегія визначається як генеральний план дій у сфері інвестиційної діяльності підприємства, який враховує пріоритетні її напрямки і форми, характер формування інвестиційних ресурсів і послідовність етапів реалізації довгострокових інвестиційних цілей, що забезпечують передбачений розвиток підприємства.

Процес розробки інвестиційної стратегії є найважливішою складовою загальної системи стратегічного вибору підприємства, основними елементами якого є місія, загальні стратегічні цілі розвитку, система функціональних стратегій у розрізі окремих видів діяльності, способи формування та розподілу ресурсів. При цьому інвестиційна стратегія взаємодіє з іншими елементами стратегічного вибору підприємства. Розуміння взаємозв’язку інвестиційної стратегії вибору підприємства дозволяє більш ефективно будувати процес її розробки.

Враховуючи важливість розробки інвестиційної стратегії, варто сформулювати загальну методологію результативної стратегії підвищення інвестиційної привабливості: діагностика стану підприємства та виявлення найбільш активних інвестиційних переваг підприємства; аналіз особистостей та вимог інвестора; визначення показників вимірювання інвестиційної привабливості; формування методики моніторингу інвестиційної привабливості тощо [2].

У зв’язку із зростанням ролі фінансових відносин у мінливих умовах ринкового середовища при ускладненні функцій фінансових керівників, підвищення інтенсивності праці та їх відповідальності, значення фінансової стратегії зростає.Фінансова стратегія підприємства являє собою визначення економічної мети і результатів діяльності підприємства, обсягу ресурсів та забезпечення їх при заданій загальній стратегії підприємства.

У рамках фінансової стратегії повинна формуватися фінансова модель підприємства з позиції, як структури активів, так і пасивів, а також, увага має приділятися одночасно як блоку рентабельності, так і блоку ліквідності з огляду на ряд випадків їхнього конфліктуючого характеру, управління точкою беззбитковості підприємства, змінною структури постійних і змінних витрат, фінансової стійкості підприємства, управління фінансовим циклом. Вона має відповідати необхідному рівню ділового ризику, потребам фінансування бізнес-плану, визначати фінансові цілі підприємства, потреби фінансування, дивідендну політику і враховувати ринкові умови.

Фінансова стратегія підприємства повинна бути спрямована на виконання таких цілей: забезпечення підприємства необхідними коштами і на цій основі його стабільності і ліквідності; забезпечення його рентабельності й одержання оптимального прибутку; задоволення матеріальних і соціальних потреб працівників і власників підприємства; зростання економічної доданої вартості тощо [3].

Отже, стратегія розвитку підприємства є невід’ємною складовою його ефективного функціонування і забезпечує оптимізацію роботи, послідовність досягнення необхідних цілей та мінімізацію втрат при несприятливій кон’юнктурі ринку. В умовах ринкової економіки існують різноманітні можливості для інвестування та фінансування, тому підприємствам потрібно діяти, дотримуючись власної інвестиційної та фінансової стратегій в цілому, а також враховувати позиції інвестиційної та фінансової політики.

Література:

1. Л.М. Швець Еволюційний підхід до розвитку теорії стратегії підприємства // Економіка промисловості. - №3 (38). - 2007. – С. 161-163.

2. Л.С. Селіверстова Шляхи формування ефективної стратегії підприємства // Актуальні проблеми економіки. - № 7 (85). – 2008. – С. 133-136.

3. М.Д. Білик Фінансова стратегія як складова стратегія загальної стратегії підприємства // Формування ринкових відносин в Україні. - №8 (99). – 2009.