Черникова Ю.О.

Науковий кернівник: Гусєва О.Ю.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМИ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

На сьогоднішній день ринок праці є невід’ємною складовою ринкової економіки, основним результатом функціонування якого є формування визначеного рівня і структури зайнятості населення і безробіття. Проте нині найбільш гостро постала проблема безробіття, яка пов’язана з багатьма передумовами та чинниками.

Проблемі безробіття завжди надавалося багато уваги зі сторони таких відомих іноземних науковців, як: М.Х. Бреннера, Дж.М. Кейнса, Я. Корная, А.Оукена, Г. Стендинга, М. Фридмана, серед українських вчених можна виділити таких: С.І. Бандура, В.В. Близнюк, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, В.І. Герасимчук, О.А. Грішнова, Е.М. Лібанова, Л.С. Лісогор, Ю.М. Маршавіна та багатьох інших.

Наслідком відсутності робочих місць можуть виникнути подальші проблеми із занепадом економіки, підвищенням ступеня злочинності в країні, скороченням виробництва і як наслідок – моральний занепад суспільства.

Метою даної роботи є обґрунтування причин безробіття, шляхи його подолання з урахуванням сучасних факторів впливу оточуючого середовища.

Досвід багатьох країн показує, що проблема безробіття характерна ринковій економіці. Його причини можуть бути різноманітними: - економічний спад в економіці (знижується попит на трудові ресурси); - політика уряду та профспілок (збільшення рівня заробітної плати збільшує витрати виробництва, як результат – зменшення попиту на робочу силу); - структурні зміни в економіці (впровадження новітніх технологій сприяє зменшенню попиту на працівників); - сезонні зміни в рівні виробництва в різних галузях економіки; - зміни в демографічній структурі населення (зростання чисельності населення працездатного віку призводить до попиту на працю, що збільшує безробіття). Також однією з найактуальніших проблем сьогодні є світова фінансова криза, через яку багата кількість населення втрачає робочі місця внаслідок нестачі коштів, що відраховуються на оплату праці. Внаслідок цих причин можна виділити форми безробіття: фрикційне (тимчасова добровільна незайнятість, пов’язана із переходом з однієї роботи на іншу); структурна (вид змушеного безробіття, що викликане структурною перебудовою економіки, ліквідацією застарілих галузей); циклічне, приховане, конверсійне, молодіжне, залишкове, сезонне, технологічне, регіональне, застійне і ін. Також існують види безробіття: явне та приховане. Нажаль, в Україні приховане безробіття значно перевищує явне, тому дослідити рівень безробітного населення досить складно. Для України норма безробіття дорівнює 5-6%. Рівень безробіття в 2009 році може досягти 8%. Ця ситуація є негативною і потребує вирішення. Різноманіття типів безробіття робить задачу її скорочення надзвичайно складної. Оскільки єдиного способу боротьби з безробіттям не існує, в будь-якій країні для рішення цієї проблеми використовуються різні методи. Рівень фрикційного безробіття може бути знижений за рахунок поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці (біржі праці) та усунення факторів, що знижують мобільність робочої сили (створення розвитого ринку житла; збільшення масштабів житлового будівництва). Скороченню структурного безробіття сприяють програми професійного перенавчання і перекваліфікації, як результат - робоча сила найкращим чином відповідає наявним робочим місцям. Найбільше важко боротися з циклічним безробіттям, для вирішення такої задачі ефективними є наступні заходи: створення умов для росту попиту на товари – залучення додатково працівників. Щоб скоротити безробіття держава обирає певну політику та розробляє певні програмні дії у сфері зайнятості та захисту безробітних. Виділяють активну і пасивну політику. Активна спрямована на зниження рівня безробіття (навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації, активний пошук та підбір робочих місць), а пасивна – на згладжування негативних наслідків (виплата гарантій, матеріальної допомоги). На наш погляд, найбільш ефективною для України являється активна політика, адже: - по-перше, стан економіки країни не дозволяє нести додаткові витрати на фінансування виплат безробітним, адже інші галузі будуть обмежені; - по-друге, якщо будуть задіяні безробітні до різноманітних робіт щодо виготовлення та реалізації національного продукту можна буде збільшити рівень НВП та покращити економічне становище в країні; - по-третє, населення країни повинно прагнути працювати, адже при виплаті значної допомоги людина може спокійно відпочивати та отримувати гроші. Це видно, виходячи з офіційних даних: середній розмір допомоги за місяць дорівнює 651,68 грн., мінімальна заробітна плата – 650,00 грн., прожитковий мінімум – 669 грн. Тому держава мусить стимулювати роботу населення та залучати його до праці. Таким чином, можна зазначити, що проблема безробіття є ключовою у ринковій економіці і, не вирішивши його, неможливо налагодити ефективну діяльність економіки держави та суспільного добробуту населення. Існує безліч програм щодо зменшення безробіття, проте держава мусить обрати правильний шлях вирішення цього питання.

Список літератури:

1. Купець О.В. Оптимізація роботи державної служби зайнятості з безробітними // Формування ринкової економіки: Зб. наук. пр. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. - К.: КНЕУ, 2007. - Т. 1. - Ч. І. - С. 452-459.

2. 1. Архипов, А.И. Экономика: учеб. [Текст] / А.И.Архипов, А.К. Большаков; под ред. А.И.Архипова. - М.: Проспект, 2008. - 840 с.

3. 3. Булатов, А.С. Экономика [Текст] / А.С.Булатов. - М.: Экономистъ, 2006. - 831 с.

4. http://revolution.allbest.ru