Экономические науки / 10. Экономика предприятия

Кравченко С.А.

Сумський національний аграрний університет

Управління формуванням фінансових ресурсів акціонерних товариств України

В умовах ринкової нестійкості та світової фінансової кризи вдосконалення механізму управління формуванням фінансових ресурсів акціонерних товариств є однією із складових розвитку економічного механізму адаптації акціонерних товариств до умов ринку. Фінансові ресурси це грошові кошти, які формуються в процесі фінансово-господарської діяльності із внутрішніх і зовнішніх джерел та які визначають фінансовий потенціал підприємства та потенціал виживання, використовуються для фінансування процесів відтворення у наступному періоді. Джерела фінансових ресурсів формуються у процесі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності і за формою власності можуть належати підприємству (нерозподілений прибуток, амортизація) або ж залучатись на кредитній основі (банківські кредити і облігаційні займи).

Особливості організації фінансів акціонерних товариств полягають у значних потенційних можливостях фінансового забезпечення акціонерних товариств (визначених їх інвестиційною привабливістю); в існуванні складної системи фінансових відносин між структурними підрозділами товариства; у прозорості їх фінансово-господарської діяльності та наявності особливої системи взаємовідносин учасників і акціонерного товариства як юридичної особи з приводу розподілу результатів діяльності. Специфіка формування фінансових ресурсів акціонерних товариств визначається використанням такого методу фінансового забезпечення як акціонування, механізм якого зумовлює акціонерну сутність статутного капіталу і розширює можливості щодо концентрації і централізації фінансових ресурсів. Особливості формування фінансових ресурсів акціонерних товариств визначаються фінансовим механізмом, кількісна і якісна характеристики якого встановлюються тим, яка величина фінансових ресурсів зосереджується й витрачається та якою є технологія їх зосередження й витрачання. Фінансовий менеджмент це наука управління фінансами підприємства будь-якої форми власності, спрямована на досягнення його стратегічних і тактичних цілей (максимізацію прибутків, доходів, раціональне їх використання, максимізацію ринкової вартості підприємства). Стратегія управління полягає у виборі й обґрунтуванні політики ефективного розміщення фінансових ресурсів суб’єктів господарювання, а тактика управління – у конкретизації поставлених цілей у вигляді системи планів та їх ресурсного забезпечення за різними параметрами.

В умовах розвитку ринкових відносин суттєво зростає значення фондового ринку як джерела фінансових ресурсів акціонерних товариств. В процесі дослідження обґрунтовано необхідність використання емісії акцій, яка здійснюється з використанням процедури первинного розміщення на фондовому ринку як основного напрямку формування власних фінансових ресурсів акціонерних товариств України на нинішньому етапі їх розвитку. З метою мінімізації ризиків випуску акцій первинної емісії, головними серед яких визначено ризики нерозміщення акцій та недооцінки вартості компанії, обґрунтовано сукупність ціноутворюючих факторів, що дозволить акціонерним товариствам у подальшому виявити ті внутрішні процеси, покращення яких дозволить цілеспрямовано впливати на свою ринкову вартість і реалізувати її у справедливій ціні розміщення акцій. До внутрішніх факторів пропонується віднести коефіцієнт фінансового левериджу, прибутковість активів та період функціонування на ринку. Зовнішні фактори в основному оцінюють ситуацію на фондовому ринку за період, що передує розміщенню акцій.

В процесі прогнозування фінансового стану акціонерних товариств визначаються шляхи забезпечення беззбиткової діяльності та запобігання банкрутству. При визначенні рейтингової комплексної оцінки фінансового стану пропонуємо використовувати систематизовані чотири групи показників: платоспроможності, фінансової стійкості, ефективності діяльності та економічного потенціалу. Їх доцільно ранжирувати залежно від значущості кожного з них у загальній оцінці фінансового стану акціонерного товариства з позицій його внутрішніх та зовнішніх потреб. Найскладнішим у визначенні рейтингової комплексної оцінки фінансового стану є вибір та обґрунтування критеріїв оцінки фінансової стійкості. У зв’язку з цим нами розроблено методику експертних оцінок для кожного оціночного показника і методику визначення критеріальних меж або їх оптимальних нормативних значень.

Для поліпшення фінансового стану акціонерних товариств вважаємо за потрібне впровадження антикризової стратегії управління фінансовими ресурсами, насамперед, прийняття комплексу фінансово-економічних заходів щодо виявлення резервів підвищення платоспроможності, фінансової стійкості та поліпшення ліквідності, оптимізації структури дебіторської та кредиторської заборгованості на основі її аналізу та причин виникнення, забезпечення своєчасності розрахунків щодо погашення кредитів, збільшення прибутковості та поліпшення формування і використання прибутку з метою стимулювання їх виробничого та соціального розвитку, підвищення рівня ліквідності балансу, поліпшення ефективності використання основних засобів, прискорення обороту обігових коштів і підвищення ефективності їх використання.

Таким чином, в процесі дослідження обґрунтовано необхідність вдосконалення управління формуванням фінансових ресурсів акціонерних товариств в умовах ринку. Розкрити особливості організації фінансів акціонерних товариств, специфіка формування фінансових ресурсів акціонерних товариств (використання акціонування, механізм якого зумовлює акціонерну сутність статутного капіталу і розширює можливості щодо концентрації і централізації ресурсів); визначено сутність фінансового менеджменту, стратегії (вибір політики ефективного розміщення фінансових ресурсів) та тактики (конкретизація цілей та їх ресурсного забезпечення за різними параметрами) управління фінансами; обґрунтовано необхідність використання емісії акцій та сукупність ціноутворюючих факторів, впровадження антикризової стратегії управління формуванням фінансових ресурсів акціонерних товариств України в умовах ринкової нестабільності.