Экономические науки / Экономика сельского хозяйства

Материнська О. А., Лисак Ю.Д.

Вінницький державний аграрний університет, Україна

Теоретичні засади прямих та непрямих витрат

В сучасних умовах скорочення витрат на організацію виробництва і управління для сільськогосподарських підприємств є одним з першочергових завдань, оскільки вони становлять великі суми і значно впливають на собівартість продукції.

Актуальність даної публікації полягає в тому, що до цього часу так і немає єдиного підходу серед вчених і практиків щодо проблеми зменшення затрат на підприємстві, відповідно собівартості, що веде до підвищення прибутку. Основна проблема полягає в тому, що управління підприємством неможливе без аналізу витрат, тому що цей аналіз висвітлює усі економічні закономірності і механізми, які відбуваються на підприємстві.

Метою даної роботи є розгляд трактувань різних авторів щодо сутності прямих і непрямих витрат, та їх аналізу на підприємстві.

Кінцева мета будь-якої діяльності – одержання прибутку. А для визначення кінцевого результату прибутку необхідно вести облік і аналіз прямих та непрямих витрат. Зокрема вивчення і трактування даних витрат знайшло певне відображення у роботах А. Ф. Павленко, М. Г. Чумаченко, Т. М. Ковальчук, В. П. Волинського, А. В. Череп та багато інших вчених. Але не зважаючи на значну кількість наукових праць з питань суті та аналізу прямих та непрямих витрат, ряд положень потребують нових підходів для вдосконалення методів аналізу витрат на підприємстві.

Таким чином, Т. М. Ковальчук розглядає аналіз витрат на організацію виробництва і управління. Вона подає таке тлумачення витрат та їх об’єктів:

Витрати – це процес споживання або використання товарів, робіт і послуг в процесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або опосередковано пов’язується з процесами виробництва та реалізації продукції.

Об’єктами витрат є продукція, роботи, послуги або види діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом витрат. З даним трактуванням сутності витрат доцільно погодитися, оскільки при одержанні доходу, підприємство споживає та використовує товари, роботи та послуги, які і становлять витрати підприємства в процесі виробництва та реалізації продукції [2,4] .

Аналізом прямих витрат займається В. П. Волинський, на думку якого, прямими витратами є витрати пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (сировина, основні матеріали, покупні вироби, напівфабрикати, паливо, енергія, заробітна плата виробників, відрахування на соцстрахування), які безпосередньо включені до їхньої собівартості. Дане твердження є також доцільним оскільки прямі витрати безпосередньо відносяться до собівартості виробленої продукції [1,8].

А. В. Череп вважає, що до непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних засобів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі. Він, як і більшість вчених вважає, що непрямі витрати безпосередньо на собівартість продукції віднести не можна, що є важливим при визначенні повної та виробничої собівартості продукції, та при виявленні резервів зниження собівартості продукції [3,69].

Таким чином кожен з авторів правильно трактує суть прямих та непрямих витрат використовуючи власні знання та власний досвід. На нашу думку прямі та непрямі витрати є основним показником від якого залежить прибуток підприємства. Також при аналізі даних витрат, визначають резерви зниження собівартості продукції, від якої залежать безпосередньо ціни, за якими буде реалізовуватись продукція. При визначенні сутності прямих та непрямих витрат необхідно зосередити увагу на тому, що прямі витрати не залежать від зміни обсягу виробництва продукції, а от на непрямі витрати обсяг продукції має прямий вплив. Тому, при зменшенні собівартості продукції найбільш ефективним способом є збільшення обсягів продукції, при чому непрямі витрати збільшуються, а прямі залишаються на попередньому рівні.

Собівартість продукції розглядається багатьма вченими-економістами. Для її визначення важливе значення мають витрати, які пов’язані з виробництвом продукції, що змушує кожного автора вдосконалити методи визначення та розподілу витрат підприємства. Успішне управління витратами важливий елемент управління господарством. А управління витратами неможливе без їх аналізу. Аналіз витрат підприємства має виключно важливе значення. Він дозволяє з’ясувати тенденції змін витрат, рівень виконання плану, виявити вплив факторів на зменшення та збільшення витрат, і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей та встановити резерви зменшення собівартості продукції.

Узагальнюючи різні підходи щодо сутності прямих та непрямих витрат та їх аналіз на підприємстві, можна зробити такі висновки:

По-перше при аналізі витрат важливе значення має пряме чи непряме віднесення їх на собівартість продукції.

По-друге, витрати безпосередньо залежать від обсягу продукції та від управління виробництвом на підприємстві.

По-третє, при визначенні собівартості продукції важливе значення має правильне віднесення прямих та розподіл непрямих витрат.

Список літератури:

1.Волинський В. П. Аналіз прямих витрат./В. П. Волинський//Економіка АПК-2008 р.-№4.-С.7-11.

2.Ковальчук Т.М. Оперативний аналіз у системі управління витратами за відхиленням. /Т. М. Ковальчук.//Облік і фінанси АПК – 2007 р. №3.-С.3-5.

3.Череп А. В. Проблеми обліку і аналізу адміністративних витрат./ А. В. Череп.// Формування ринкових відносин в Україні.-2007 р.-№9.-С.68-72.