Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

К.е.н. Коваленко І.В.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОЇ ОСВІТИ

Освіта є визначальним чинником не тільки в процесі формування та розвитку кожної, окремо взятої особистості, а й держави в цілому. Від того, наскільки якісною буде освіта на будь – якому її етапі – чи то дошкільне навчання, чи здобуття вищої освіти – залежить геополітичне положення країни у світі: буде вона приймати участь у формуванні світового устрою або стане державою, долю якої будуть вирішувати інші подібні суб’єкти.

Особливої уваги заслуговують проблеми функціонування освітянської інфраструктури села, оскільки тут функціонує 14,9 тис. загальноосвітніх навчальних закладів (близько 65 % їх загальної кількості), в яких навчається більше третини всіх учнів України. За останні п'ять років на селі введено в дію загальноосвітніх навчальних закладів на 75,9 тис. учнівських місць, що дало змогу, в основному, зберегти їх мережу [1, с. 12].

Водночас, структура мережі не повною мірою враховує освітні, виховні, оздоровчі та культурні потреби селян, що створює нерівноцінні умови для навчання і розвитку сільських та міських дітей. Так, фактично половина сільських населених пунктів не має загальноосвітніх навчальних закладів. Із року в рік скорочуються обсяги будівництва приміщень сільських загальноосвітніх шкіл, частина їх перебуває в аварійному стані [2]. Слабо вирішуються питання, пов'язані з підвезенням учнів до шкіл та забезпеченням їх підручниками.

Однією з головних проблем є підвищення якості освіти у сільських школах, яка залишає бажати кращого, хоча є й винятки. Серед причин цього є застаріла матеріально - технічна база; брак сучасного інформаційного супроводу; зниження рівня підготовки кадрового потенціалу та низький соціальний – економічний захист сільських вчителів. Особливо невирішеність побутових питань призводить до щорічного зниження кількості молодих фахівців, які готові розподілитися, після закінчення вищих навчальних закладів, у сільські школи. Катастрофічного розвитку набуває ситуація з викладачами іноземної мови, що є неприпустимим в умовах прагнення України до інтеграції у Європейський Союз.

Але безумовно ситуація, у порівнянні з тією, що панувала у сільській освіті 10 – 15 років тому, поступово починає налагоджуватись. Це пов’язано з тим, що діяльність органів державної та місцевої влади, після подолання кризи трансформаційного періоду 90 – х рр. та переведення національної економіки від адміністративно – командної моделі до ринкової, тепер спрямована на відновлення фактично втраченої соціально – гуманітарної інфраструктури суспільства.

Стрімка розбудова освітянської інфраструктури на селі почалася зі зміцнення матеріально-технічної бази навчальних дошкільних та шкільних закладів. Протягом 2006 – 2008 рр. введено в експлуатацію 167 шкіл, у яких навчається 44 тис. дітей. Якщо порівнювати з попередніми роками, то у період з 1999 р. по 2005 р. включно було побудовано лише 292 сільських заклади освіти, тобто близько 58 одиниць на рік по Україні або трохи більше 2 одиниць у кожному регіоні, враховуючи вже достатньо великий термін експлуатації 74 % існуючих об’єктів освіти на селі [4].

Лише протягом 2008 р. було:

· капітально відремонтовано 226 сільських закладів освіти (найбільше у Запорізькій області – 60, Дніпропетровській та Київській – по 28, Полтавській – 22, Луганській – 20);

· відремонтовано покрівлі у 64 сільських закладах освіти (найбільше у Запорізькій області – 21 покрівля та в Автономній Республіці Крим – 12);

· встановлено і реконструйовано 301 шкільну котельню (найбільше у селах Донецької області – 80, Житомирської – 39, Кіровоградської – 32);

· відремонтовано системи тепло - і водопостачання у 107 сільських школах і дошкільних закладах (найбільше у Полтавській області – 22, Запорізькій – 16, Дніпропетровській – 14 і Житомирській – 13).

Поліпшилася ситуація із забезпеченням сільських навчальних закладів підручниками. Рівень забезпечення ними для учнів старшої школи було підвищено з 54 % до 90 %. За останні 2,5 роки забезпечено підручниками за новою, 12-річною, програмою учнів 1-7 класів - на 100 %. У 2008 р. для 7– го класу надруковано та доставлено 76 назв підручників накладом майже 10 млн. примірників на суму 129 млн. 300 тис. грн.

Не дивлячись на те, що упродовж останніх років вартість поліграфічних послуг в Україні на виготовлення підручників об’єктивно постійно зростає, вдалося втримати вартість одного примірника підручника та зберегти її стабільною на рівні 7,9 грн. (у 2004 р. – 8 грн.) [5].

Вперше, у 2008 р., надруковано підручники та методичну літературу для дошкільних закладів освіти. Предметом постійної уваги Міністерства освіти та науки України є забезпечення доступу до якісного навчання дітей з особливими потребами, особливо у сільській місцевості. У 2008 р. збільшено на 15 % фінансування видання підручників для корекційної освіти та видано підручники для сліпих дітей. Для підтримки інвалідів та дітей з особливими потребами, починаючи з 2006 р. щорічно реалізується програма „Корекційна освіта” вартістю 80 млн. грн.

Велика увага приділяється реалізації Державної програми „Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 роки”. У рамках цієї програми тільки до загальноосвітніх навчальних закладів у 2008 р. поставлено 3097 НКК із запланованих 3198, а до кінця 2008 р. всі сільські середні школи в Україні були забезпечені комп'ютерною технікою і половина з них була підключена до мережі Інтернет. Нині навантаження на 1 комп’ютер сягає 29 учнів сільських шкіл проти 78 у 2004 р. [4].

Реалізується програма забезпечення обладнанням кабінетів фізики, хімії, біології сучасними технічними засобами навчання. Активно розробляються комп’ютерні навчальні програми, електронні підручники. Сьогодні для середніх шкіл виготовлено понад 120 програмних засобів.

Крім того, для сільських навчальних закладів на державному рівні досить вдало реалізують програму „Шкільний автобус”. Реформування сільськогосподарського сектору, застарілість автотранспорту, невідповідність його технічним та експлуатаційним вимогам для підвезення дітей ставить проблему придбання сучасних шкільних автобусів для підвезення дітей на перше місце. Питання забезпечення підвезення учнів шкільними автобусами стає особливо актуальним в умовах профілізації старшої школи, створення шкільних та освітніх округів. У межах дії цієї програми з 2003 до 2010 року передбачається закупівля автотранспорту для перевезення дітей шкільного віку в сільській місцевості до навчальних закладів. Упродовж дії програми має бути придбано 3650 автобусів. Протягом 2003-2008 рр. програму перевиконано майже на 30 %. Школи отримали 3,3 тис. автобусів, з них 884 - за кошти державного бюджету. До кінця 2008 р. було придбано 2,5 тис. транспортних засобів. До кінця 2009 р. на виконання Програми „Шкільний автобус” передбачено засвоїти 150 млн. грн. [3].

Враховуючи економічну та політичну ситуацію, що склалася сьогодні в Україні; аналізуючи сучасні реалії у галузі вітчизняної освіти; досліджуючи досвід аналогічних сфер діяльності закордоном, можна запропонувати наступні шляхи подолання непростої ситуації у сільській освіті:

По – перше, необхідно створювати при районних відділах освіти Інформаційні центри допомоги сільському вчителю. Їх виникнення зумовлено обмеженістю ресурсної бази сільського навчального закладу та необхідністю підвищення якості освітніх послуг. Очевидно, що для забезпечення результативності освітнього процесу кожен вчитель має оперативно отримувати інформацію про нові нормативно-розпорядчі документи, відомості про сучасні навчально-виховні методики, пріоритетні напрями у наукових дослідженнях з педагогіки, психології, соціології, мати повну і достовірну інформацію про перспективний педагогічний досвід.

По – друге, бажано впроваджувати принципово новий тип навчального закладу - „школу-родину” для навчання дітей за місцем їх проживання, де один вчитель викладатиме всі предмети, отримуючи подвійну заробітну плату.

По – третє, вищим навчальним закладам педагогічного спрямування поліпшити якість підготовки майбутнього сільського вчителя, що повинно передбачати навчання за суміжними спеціальностями, володіння комп'ютерними технологіями навчання, іноземними мовами та засвоєння сучасних інтерактивних методик роботи у школі з малою наповнюваністю учнів.

Впровадження вищезазначених заходів допоможе значно підвищити рівень якості освіти, що надається сільськими школами; полегшить та пришвидшить адаптацію сільської молоді під час навчання у вищих навчальних та професійно – технічних закладах; поліпшить умови праці та добробут сільських вчителів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гринів В. М. Сільська освіта – що далі? / В. М. Гринів. – К.: Газета „Поступ” - № 2 від 13.01.2009 р. – С. 12.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1999 р. № 1305 „Про розвиток сільської загальноосвітньої школи”.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 31 „Про затвердження програми „Шкільний автобус”.

4. Розвиток сільських територій України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2008. – 751 с.

5. http://www.mon.gov.ua – сайт Міністерства освіти та науки України.