10. Економіка підприємств

Ждамірова А.О.

Сумський національний аграрний університет

РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Існують різні трактування поняття конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність – надзвичайно важливий показник стану економіки; це здатність набувати властивостей, які створюють переваги для суб’єкта економічного змагання. Традиційно конкурентоспроможність трактується як зумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стійке становище країни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. Саме ж поняття конкурентоздатності безпосередньо пов’язане з передбачуваним об’єктом і не може трактуватися однозначно. Розрізняють такі види конкурентоспроможності: конкурентоспроможність продукції (товару або послуги); конкурентоспроможність підприємства; конкурентоспроможність галузі або виробництва; конкурентоспроможність країни. Конкурентоспроможність продукції - це сукупність якісних і вартісних характеристик продукціїу, що забезпечує краще задоволення потреб покупців у порівнянні з аналогічною продукцією, представленою на ринку в умовах конкуренції.

За даними статистичної звітності, за січень–листопад поточного року темпи зростання сільськогосподарської продукції збільшилися на 0,1 %; загальний обсяг виробництва продукції тваринництва в аграрних підприємствах було збільшено на 10,2%; загальний обсяг продукції рослинництва до відповідного періоду 2008 р. у сільськогосподарських підприємствах скоротився на 6,0%, а середні ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами зросли на 2%. Високу конкурентоспроможність продукції не можуть характеризувати такі низькі показники тому існує необхідність розробки стратегії по її підвищенню.

У процесі дослідження виявлено, що поняття "стратегія" можна визначити як довгостроковий план, що містить управлінські рішення щодо вибору цілей та напрямків діяльності і моделі дій стосовно розміщення, розподілу та координації ресурсів підприємства для забезпечення його розвитку. А активний пошук та постійна розробка шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції – головне завдання функціонування підприємства. Суть його зводиться до того, що зростання рівня конкурентоздатності продукції пов’язане для підприємства з великими або меншими витратами, але в будь-якому випадку вони повинні окупитися більшою прибутковістю. Тому важливо не просто використовувати відомі шляхи поліпшення властивостей продукції, а шукати серед них ті, які дають найбільший приріст конкурентоспроможності продукції на одиницю витрат. Варто звернути увагу і на такі методи забезпечення конкурентоздатності продукції, як протекціонізм, конкурентна боротьба, правильна маркетингова політика. Конкурентоспроможність продукції у певний момент часу або у відповідному секторі ринку не означає автоматичну конкурентоспроможність в майбутньому, що й визначає актуальність маркетингу. Суть його полягає у постійному контролі за наявністю конкурентних переваг продукції та їх підсиленні за рахунок розробки ефективної маркетингової стратегії. Можна з впевненістю сказати, що однією з причин зниження конкурентоздатності продукції є низький рівень менеджменту підприємства. Суттєвим фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рішень, є відсутність в ній системи контролінгу. Контролінг конкурентоспроможності – це організаційний механізм, спрямований на функціональну підтримку менеджменту щодо забезпечення конкурентоздатності продукції та визначення довгострокової маркетингової стратегії.

Серед дослідників-економістів не існує одностайності у визначенні суті конкурентних переваг. Це ті характеристики, які створюють для суб’єкта господарювання перевагу над своїми конкурентами. Їх можна поділити на зовнішні та внутрішні. “Зовнішня” конкурентна перевага базується на відмінних якостях продукції, які створюють цінність для споживача, а “внутрішня” – на перевазі підприємства по відношенню до витрат на виробництво, керівництва підприємством або продукцію і створює цінність для виробника. Для отримання конкурентної переваги підприємство повинно або давати покупцям приблизно таку ж цінність, що й конкуренти, але виробляти продукцію із меншими витратами (стратегія низьких витрат); або діяти так, щоб давати покупцям продукцію із більшою споживчою цінністю, за який можна отримати більшу ціну (стратегія диференціації).

АПК має ряд особливостей, які впливають на формування конкурентних переваг. Досягнути значних конкурентних переваг в агропромисловому виробництві можна лише при наявності в державі паритету цін, тобто співвідношення між цінами на сільськогосподарську продукцію і цінами на засоби виробництва, товари та послуги, які воно споживає, має залишатись постійним. Науково-обґрунтовані методи визначення конкурентоспроможності тієї чи іншої продукції дають можливість кожному товаровиробнику визначити слабкі та сильні сторони своєї продукції і на основі цього вибрати напрямок економічного розвитку, сформувати стратегію і тактику досягнення найвищого ефекту в підприємницькій діяльності. Досліджено, що конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції можна підвищити за допомогою внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Інвестиційна програма розвитку досліджуваного підкомплексу має бути сформована за принципом органічної (організаційної, економічної, технологічної) єдності: виробництво сільськогосподарської продукції — переробка (доробка, зберігання) — реалізація. Для забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва на основі інноваційної моделі необхідно активізувати всі складові капіталу: виробничий, людський, фінансовий і капітал землі.

Таким чином, в процесі дослідження встановлено, що cтратегія – це взаємопов'язаний комплекс заходів, щодо підвищення життєздатності організації. А головне завдання підприємства – це пошук існуючих та розробка нових шляхів підвищення конкурентоспроможності своєї продукції.