10. Економіка підприємств

Ждаміров Є.Ю.

Сумський національний аграрний університет

ВИДИ АДАПТАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ДО УМОВ РИНКУ

Широкий спектр трактувань процесу адаптації у результатах досліджень доводить, що дана категорія є досить складним і багатогранним соціально-економічним поняттям.

В процесі дослідження встановлено, що адаптація – це сукупність форм та методів виживання сільськогосподарських підприємств в умовах конкуренції; підсистема економічного механізму держави, що визначає цілісність формування господарського, внутрішньогосподарського та ринкового механізмів функціонування; складова економічної політики держави, що забезпечує економічну підтримку та регулювання; діалектично цілісна підсистема, що гармонізує відносини та зв’язки ринку. Головними складовими адаптації сільськогосподарських підприємств до умов ринку є кредитні, цінові, податкові, фінансові, організаційно-виробничі та управлінські відносини, а еквівалентність міжгалузевого обміну – основним принципом адаптації управління функціонуванням підприємства до умов ринкової нестабільності.

Недостатня економічна ефективність аграрних підприємств залежить не тільки від макроекономічних умов господарювання, а від їхніх адаптаційних можливостей в ринковому середовищі. Адаптаційний процес розглядається як складна категорія, що має по­двійну природу: одночасно і як процес, і як результат, що характеризує адап­тацію з економічної точки зору. Тому аналіз адаптаційних процесів необхід­но здійснювати шляхом одночасного аналізу процесу змін організації й оцін­ки кінцевого їх результату. Встановлено, що адаптаційний механізм - це сукупність безперервних процесів, за допомогою яких суб’єкт господарювання успішно адаптується до змін як зовнішнього, так і внутрішнього середовища роботи для еко­номічного зростання підприємства в ринкових умовах. Враховуючи те, що в процесі адаптації підприємства використовують різноманітні адаптаційні ме­ханізми, доцільно розрізняти два основних їх види: пасивні, коли підприємство застосовує систему заходів, що змінює його стратегію, щоб ефективніше діяти в нестабільному середовищі; активні, коли підприємство використовує сукупність процесів, які націлені на зміну зовнішнього середовища для того, щоб його діяльність була більш ефективною.

До активних механізмів адаптації пропонується відносити: моніторинг ринкової кон’юнктури; створення стабільної зони; активна ринкова позиція; система накопичення ресурсів; застосування новітніх технологій; розподіл ринку; пошук гаранта; самовдосконалення; стратегія виживання, а до пасивних – розвиток тіньового виробництва; бартерні операції; непрофільна діяльність; неплатежі та інші. Процес адаптації складається з наступних етапів: параметрична адаптація – це нижній рівень адаптаційного процесу, який пов’язаний з пристосуванням підсистем підприємства. Такий вид адаптації необхідний в тих ситуаціях, коли йде процес розбалансування зв’язків між підприємством та ринковим середовищем, відновленням якого і займається адаптація. Адаптація параметрів пов’язана з ідентифікацією, тобто з визначенням цих параметрів в режимі нормального господарювання підприємства; структурна адаптація використовується тоді, коли шляхом корекції параметрів (підсистем підприємства) неможливо досягнути ефективної адаптації підприємства. Якщо в процесі розвитку підприємства його структура змінюється і така ситуація постійно повторюється, то в такому випадку застосовують адаптацію структури підприємства; адаптація об’єкту застосовується якщо адаптація параметрів і структурна адаптація не в змозі покращити ефективність господарювання підприємства, тоді потрібно адаптувати об’єкт управління в цілому. В цілому, вид адаптації пов’язаний з із зміною об’єкта, тобто з переміною границь, що розмежовують об’єкт управління та ринкове середовище. Вибір оптимального варіанту об’єкта в процесі управління ним і складає суть адаптації об’єкту; адаптація цілей управління використовується в ситуаціях, коли всі вище згадані рівні адаптації не призвели до покращення господарювання. В такому випадку підприємство повинно визначити новий спектр цілей функціонування. В результаті адаптації цілей змінюються потреби підприємства, які досягаються шляхом реалізації нових алгоритмів адаптації. Всі рівні адаптації використовуються з однією метою – досягнути поставлених підприємством цілей господарювання. Чітка ієрархія рівнів адаптації визначає застосування кожного наступного рівня тільки в тому випадку, коли послідовно нижчі рівні не досягли поставлених задач процесу адаптації.

Враховуючи дані статистичної звітності, загальне виробництво продукції сільського господарства за січень–листопад поточного року залишилося на рівні відповідного періоду 2008 р., у т.ч. в аграрних підприємствах – скоротилося на 0,7%; обсяг продукції рослинництва скоротився на 2,1%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – на 6,0%; загальний обсяг виробництва продукції тваринництва було збільшено на 3,5%, у т.ч. в аграрних підприємствах – на 10,2%; загальний обсяг реалізованої аграрними підприємствами власно виробленої продукції збільшився на 27%; середні ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами за всіма напрямами реалізації зросли на 2%. Все це свідчить про те, що в умовах ринкової нестабільності та глобальної фінансової кризи вітчизняним підприємствам необхідно застосовувати гнучкий адаптивний підхід до управління їх функціонуванням.

Адаптація підприємства до впливів зовнішнього середовища припускає внесення значного числа змін у діяльність підприємства; кількість, характер, масштаб змін і ресурси, необхідні для підтримки цих змін, при значній інтенсивності впливу факторів зовнішнього середовища можуть бути дуже різноманітні. У цьому випадку визначення характеру всіх змін, внесених у діяльність підприємства, їхня локалізація, взаємозв'язок і, головне, організація контролю за внесенням змін перетворюються в громіздку і трудомістку роботу. Адаптація підприємства стає не контрольованою, а, тому, не керованою. Упущення навіть незначних на перший погляд змін у внутрішніх системах і підрозділах підприємства здатне знизити ефективність процесу адаптації.  

 Це дає змогу виділити в процесі адаптації підприємства до змін в ринковому середовищі  два поняття: адаптивну реакцію підприємства та сам процес адаптації. Виділені складові адаптації, у свою чергу,  мають потребу в чіткому визначенні їхньої сутності. Під адаптивною реакцією підприємства на впливи зовнішнього середовища розуміється зміна стратегічних цілей діяльності підприємства чи способів досягнення цих цілей, що істотно впливають на взаємовідносини підприємства з ринковим середовищем. У свою чергу, процес адаптації варто розуміти як процес внесення змін у функціонування внутрішніх систем і діяльність підрозділів підприємства, що супроводжують адаптивну реакцію підприємства. Адаптивна реакція і процес адаптації нерозривно пов'язані один з одним, оскільки адаптивна реакція підприємства втрачає зміст без внесення відповідних змін у внутрішні системи і підрозділи підприємства, а ці зміни доцільні тільки у випадку зміни стратегічних цілей діяльності і підприємства й обраних шляхів і способів їхнього досягнення. Постійно, в процесі господарювання виникає потреба в адаптації підприємства до ринкового середовища, що обумовлюється або з збереженням ефективності функціонування, або з її підвищенням. Все це характеризує актуальність та перспективність дослідження методів адаптації. В теорії управління складними системами адаптація розглядається як спеціальний процес управління.

Таким чином, адаптація – це сукупність форм та методів виживання сільськогосподарських підприємств в умовах конкуренції, нестабільності ринкового середовища; складова економічної політики держави, що забезпечує економічну підтримку та регулювання, гармонізує відносини та зв’язки ринку. Виділяються такі види адаптації, як: параметрична адаптація, структурна адаптація, декларативна адаптація, дескриптивна адаптація (підприємство вирішує проблемні ситуації в конкретних блоках системи функціонування підприємства), конструктивна адаптація.