Экономические науки/14. Экономическая теория

Ясева М.О.

Національна металургійна академія України, Дніпропетровськ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПРОДУКТ У ЕКОНОМІЦІ: ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ

Чи завжди ставлення до продуктів інтелектуальної діяльності (інтелектуальних продуктів) у економіці було однаковим? Що розуміли під інтелектуальним продуктом мислителі, філософи та економісти, починаючи зі стародавніх часів до теперішнього часу?

За часів античності інтелектуальний продукт розглядався під кутом зору природного розподілу праці (Ксенофонт, Платон, Аристотель) як результат більш престижної, значущої та необхідної для суспільства розумової діяльності вільних людей.

У період середньовіччя, хоч і дещо у зміненому вигляді, ідея про природний розподіл праці знайшла своє втілення у розумінні філософами-теологами (Августин Блаженний, Альберт Великий, Фома Аквінський) інтелектуального продукту як результату діянь «отців церкви», духовенства, а також людей творчих професій, діяльність яких відповідала канонам релігії.

У новий час інтелектуальний продукт розглядався під кутом зору продуктивної та непродуктивної праці, як результат першої або другої. Необхідно відмітити, що економісти по-різному визначали продуктивну та непродуктивну працю. Так, А. Сміт вважав непродуктивною працю людей, яка не матеріалізується і не закріплюється у товарах. На відміну від А. Сміта, Ж. Б. Сей відносив до продуктивної таку працю, яка має здатність створювати корисність не тільки у матеріальній формі, розглядаючи будь-який вид діяльності, зокрема, інтелектуальної, як обмін послугами. К. Маркс під продуктивною працею розумів будь-яку працю, яка створює додаткову вартість. Сферою застосування такої праці є всі види людської діяльності (у тому числі, й інтелектуальної), якщо вони капіталістично організовані.

У новітній час інтелектуальний продукт розглядається як такий, що безпосередньо впливає на результати економічної діяльності. Цей факт підтверджується появою концепцій адаптивних (Ф. Найт, Г. Саймонс, Л. Мінтс, М. Фрідман, А. Шварц) та раціональних очікувань (Д. Мут, Р. Берроу, Р. Лукас, Т. Саржент, Н. Уоллес), в яких суб’єктивні очікування і прогнози учасників господарського процесу грають важливу роль у прийнятті економічних рішень.

Подальшого розвитку проблема інтелектуального продукту отримала у межах економічної теорії інформації (Дж. Стиглер, Ф. Махлуп, М. Порат, К. Ерроу). Інтелектуальний продукт розглядається у різних випадках як приватне і суспільне благо, у залежності від ступеню виключності. Його гетерогенний характер обумовлює існування «природних» монополій на ринку, і як наслідок, цінову дискримінацію.

Проблема ціноутворення інтелектуального продукту займає одне з провідних місць у дослідженнях закордонних вчених (Х. Веріан, К. Шапіро) у зв’язку з постійно зростаючою роллю інформації та знання у економіці, що обумовлює активний пошук науковцями шляхів її вирішення. Сучасна західна мікроекономічна теорія базується головним чином на суб’єктивно-психологічних принципах дослідження і представляє собою синтез теорій граничної корисності і граничної продуктивності факторів, витрат виробництва, попиту та пропозиції тощо. Такий підхід не враховує теоретичної спадщини у вигляді об’єктивної теорії трудової вартості. Здебільшого це пов’язано з відсутністю у сфері наукових інтересів західних економістів питань, що стосуються дослідження закономірностей становлення і розвитку конкретних економічних явищ і процесів, обмеженням наукового аналізу закономірностями функціонування останніх. У результаті об’єктом дослідження виступає процес утворення ринкової ціни інтелектуального продукту в умовах досконалої і недосконалої конкуренції.

Тенденції монополізації ринку інтелектуальних продуктів каталізуються інститутом прав інтелектуальної власності, який фактично закріплює монопольне становище власника на визначений період часу. У зв’язку з цим, особлива увага приділяється розробці теорії прав власності (Д. Норт, Г. Демзетц, С. Пейович, А. Оноре), у межах якої досліджуються проблеми інтелектуальної власності.