Ясінська Віталія Михайлівна, Михайлюк Юлія Іванівна

Науковий керівник Дикан М.І.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Проблеми необхідності державної підтримки підприємств

в кризових умовах

Фінансо-економічна криза дає поштовхи до певних змін в економіці. Головне завдання держави та бізнесу в цей момент полягає в адаптуванні до них із найменшими втратами та створити умови для швидкого після кризового зростання. Саме тому, під час кризи держава може зосередитися на підтримці підприємств або дозволити ринку самостійно визначити конкурентоспроможні фірми для подальшого оздоровлення економіки України.

Дослідження ефективності дій держави у цьому напряму – це невід’ємна складова стратегії щодо виходу з кризового стану економіки. Над цими питаннями працюють Н.Ізосімова, І.Акімова, А.Мілн, Б.Краснянський, О.Кузнєцов, А.Аваков, А.Близнюк та інші [3]. Основною метою їх роботи є визначення доцільності і ефективності державного втручання в діяльність підприємств в період кризового стану.

На думку противників державного втручання, відповідно до ліберальної, ринкової моделі економіки, підприємства, які не здатні самостійно впоратися із проблемами, повинні піти з ринку, і що раніше це відбудеться, то швидше їхнє місце займуть нові, більш ефективні компанії. Саме так, адже природне банкрутство неефективних підприємств прискорює перерозподіл економічних ресурсів – інвестицій, кадрів, підприємницької ініціативи – у більш конкурентоздатні сектори [1]. Крім того, субсидування підприємств зменшує дохід держави, зменшує довіру до уряду. Замість цього необхідно ощадливо витрачати ресурси для підтримки й інвестування в інфраструктуру, а також реалізовувати, наскільки це можливо, програми із захисту всіх своїх громадян від впливу поточної економічної кризи.

Втручання держави може бути виправдане у випадках «провалів» ринку, коли останній через відсутність конкуренції не може забезпечити оптимальний розподіл економічних ресурсів. Однак, в умовах недосконалих ринкових і суспільних інститутів адресна державна підтримка часто призводить до неефективного використання бюджетних коштів. Прагнення виправити недосконалість ринку здатне спричинити ще більші викривлення конкуренції. У результаті благі наміри приносять вигоду вузькому колу зацікавлених осіб на шкоду економіці й суспільству загалом [4].

Саме тому, державі необхідно виконувати свої зобов’язання перед підприємцями і вони самі будуть здатні вийти із кризи. Зараз слід припинити боротися з кризою і почати готувати країну до посткризових часів, тобто підвищувати її конкурентоздатність. Адже спроби вивести країну з кризи в умовах, коли ця криза не виникла всередині країни, а є наслідком глобальної кризи малорезультативні.

Разом з цим, багато підприємств, які потребують державної допомоги, є місцем утворенням нових робочих місць, а отже, їхнє банкрутство спричинить масове безробіття та призведе до найтяжчих соціальних наслідків. Саме тому, щоб побороти безробіття й залучити інвестиції, державі потрібно спрямовувати кошти на створення ефективного бізнес-середовища, тобто на розвиток інфраструктури, на реформи, які поліпшать бізнес-клімат, на перекваліфікацію робочої сили. У результаті чого з'являться нові робочі місця, Україна стане привабливою для інвесторів. Банкрутство одного підприємства може спричинити ланцюгову реакцію, що призведе відповідно до банкрутства бізнес-партнерів (клієнтів і постачальників) і навіть конкурентів. Тому, допомагаючи одному підприємству, держава надає підтримку цілому галузевому кластеру. Відмова держави від підтримки підприємств може призвести до втрати складних майнових і технологічних комплексів, а також кадрового потенціалу в ряді стратегічних галузей, наприклад в авіабудуванні, приладобудуванні, хімічній промисловості [2]. Ці унікальні комплекси і є потенційним фундаментом для майбутнього економічного зростання.

Таким чином, державна підтримка підприємств повинна полягати не у прямій фінансовій допомозі окремим підприємствам або компаніям, а у створенні регуляторного середовища, у якому ці підприємства матимуть шанс на виживання, який складається з можливостей залучення прямих іноземних інвестицій, інноваційних технологій, конкурентоздатної робочої сили й багато чого іншого. Цей шанс і повинна дати держава у формі вивіреної та системної економічної політики регіонального розвитку, яка має працювати на розвиток внутрішнього ринку мого регіону й диверсифікованість його економіки.

Список використаних джерел:

1. www.legalweekly.com.ua.

2. ua.debaty.org.

3. www.interfax.com.ua.

4. www.feg.org.ua.