Виконавець: Комариця Л. Л.

Науковий керівник: Малицький В.В.

Буковинська державна фінансова академія

Аспекти підвищення рівня конкурентоспроможності України за умов кризових явищ в економіці

Входження України до Світової організації торгівлі підвищує можливості підприємств, установ та організацій щодо формування господарських зв’язків за характерних змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Одночасно підвищуються вимоги до якості та конкурентоспроможності продукції, яка випускається, та послуги, які повинні відповідати світовим стандартам якості і конкурентоспроможності, втілених у відповідних стандартах ISO.

Євроінтеграція України у сучасний цивілізаційний соціально – економічний простір обумовлює необхідність обґрунтування відповідної політики держави, розробки та запровадження ефективних практичних рекомендацій до плану невідкладних дій всіх гілок влади. Тому дослідження конкурентоспроможності української економіки займає вагоме місце в сучасних працях економістів.

Над проблемою конкурентоспроможності працювали такі відомі зарубіжні вчені, як А.Сміт, Д.Рікардо, К. Маркс, Д.С.Мілль, А.Маршалл, П.Сраффі, Дж. Сакс, Дж. Хінкс, а також вітчизняні вчені В.Д.Базилевич, Я.Б.Базилюк, А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, Т.І.Гончар, С.Г.Коротка, В.П.Черевань та інші. Проте відчувається дефіцит наукових праць, у яких розкривається сутність проблем цієї теми на загальнодержавному рівні та на рівні окремих регіонів України , що зумовлює подальше нагромадження економічних і соціальних проблем, зниження темпів економічного зростання, падіння рівня добробуту [1].

Мета статті -проаналізувати стан конкурентоспроможності української економіки, дослідити чинники, які впливають на її рівень та розробити пропозиції щодо збільшення її ефективності за умов кризових явищ.

Конкурентоспроможність – це комплексна категорія, її переваги реалізуються через торгівлю, але базис конкурентних переваг створюється на всіх ланках суспільного виробництва. Управління нею передбачає врахування структури, процесів, технологій, положень, ресурсів, необхідних для створення конкурентних переваг у бізнес – середовищі.

Підвищення економічного успіху держави є найважливішим пріоритетом соціально – економічної політики України, яка повинна знайти всебічну активну підтримку в діях Верховної Ради України та уряду і вплинути на формування сприятливого нормативно – правого поля конкуренції. Для цього є необхідним формування такої ідеології політики, яка була б адекватна умовам ринку, вимогам назалежності держави та її ефективного інтегрування у світову економічну систему. Галузь економіки та підприємство, які прагнуть динамічно розвиватися та забезпечувати свою конкурентоспроможність, повинні перебудувати власну стратегію і тактику з урахуванням головної мети, поточних і стратегічних завдань діяльності [3].

Зарубіжний досвід показує, що країни експортують ту продукцію, для якої у них надлишок чинників виробництва і яка має найменшу відносну вартість, а імпортують товари, що потребують дефіцитних чинників і підвищення витрат на їх виготовлення. За ефективністю використання чинників виробництва Україна посідає останні місця, поступаючись розвинутим країнам світу [5].

У Міжнародних рейтингах конкурентоспроможності Україну традиційно зараховують до країн,що розвиваються, які характеризуються підвищеною політичною і економічною нестабільністю,несприятливим інвестиційним кліматом і надзвичайно високими ризиками господарської діяльності. Рейтинг конкурентоспроможності української економіки в цілому є доволі низьким. На це впливають такі соціально – економічні фактори, як :

- низький рівень і нерозвиненість структури платоспроможного попиту;

- низький життєвий рівень населення;

- розрив,що зберігається,між внутрішніми і світовими цінами на анологічні товари;

- недосконалене державне регулювання соціально – економічних процесів;

- монополізм;

- тіньова економіка;

- корупція;

- необґрунтовані ризики.

Але в Україні є потужний потенціал, що може дати можливість покращити конкурентні позиції країни на світовому ринку, а саме: висококваліфіковані кадри, освіта, відносно розвинена транспортна система, а також певні природні переваги. Негативним є те, що Україна значно відстає від розвинутих країн у створенні промислових кластерів, тому потрібно робити активні кроки щодо стимулювання формування кластерів як запоруки зростання конкурентоспроможності держави на глобальному ринку. Європейська конкурентоспроможність суттєво обумовлена їх функціонуванням,бо вони засновані на новітніх технологіях. З метою зростання свого впливу на глобальний ринок європейські кластери постійно шукають того, хто допоможе поліпшити їх характеристики. Вони сприяють створенню інновацій та прискорюють утілення нововведень та доведення їх до ринкового продукту [7 ].

Для підвищення конкурентоспроможності економіки в Україні необхідно запровадити не лише галузеві інноваційні кластери, а й сприяти модернізації виробничого обладнання для випуску пріоритетних видів продукції, дотримуватися політики стабільного валютного курсу в державі, інвестувати вітчизняне виробництво продукції, призначеної для реалізації на зовнішніх ринках.

Згідно з методологією Світового банку одним з показників, який характеризує конкурентоспроможність є індекс інноваційної економіки. Для України цей показник складає 5,7 балів за 10-бальною шкалою,це менше не тільки за показниками розвинутих країн, але й країн з перехідною економікою.Наша країна зайняла також останнє місце по індексу людського розвитку,що визначався Світовим банком.

За індексом людського розвитку Україна посідає 85-90 місце,за розрахунками НАН України,а за даними ООН -102 місце.Проте потенційні можливості України щодо отримання інвестицій від освіти, за розрахунками Українського центру мі-народної освіти, становлять 800 млн. дол. на рік .Серед чинників, які перешкоджають конкурентоспроможністі, конкурентна протидія займає 11 рангове місце, а найбільш вагомими є незатребуваність творчої людини, пасивність і байдужість.

На 2008 – 2012 роки Україна посідає 70 місце серед 82 країн у рейтингу підприємницької привабливості. Щодо пріоритетності заходів із формування та розвитку трудового потенціалу на виробництві,підвищення конкурентоспроможності робочої сили та виробництва (23,9%) займає 5 рангове місце,тоді як перше належить збереженню та розвитку інтелектуального та науково – технічного потенціалів України (53,1%). А за складовими критеріями макроекономічних показників вона посідає 43 – те місце, а за ефективністю бізнесу -32 - те місце. Одним із вагомих показників соціально – орієнтованої економіки і її конкурентоспроможності є вартість робочої сили, що складає 45 центів на годину, тоді як в Німеччині – 25 дол. США, Японії – 16,5,США -15,5. Необхідно зазначити , що для отримання і збереження позитивних макроекономічних показників, які дозволили б стабілізувати й утримувати на низькому рівні підконтрольну інфляцію, значно скоротити безробіття та бідність потрібно проводити реформи в економіці [6].

Стан справ у різних секторах національної економіки однозначно засвідчив, що Україна є невіддільною частиною глобальної економіки. Однак ми ще не здатні адекватно використовувати таку всесвітню взаємозалежність, унаслідок чого не завжди вдається отримати від глобалізації всі «бонуси» .Хоча доводиться відчувати на собі всі негаразди, які вона несе. Одним із прикладів такого негативного впливу став кумулятивний ефект світової кризи. В Україні вона розпочалася передусім як фінансова [4].

Вхід нашої держави в кризу , який стався у жовтні 2008 р. – січні 2009р., можна назвати «шоком без терапії», який мав великі негативні наслідки. Загалом початок 2009 року у сприйнятті жителів країни був найбільш тривожним за останні три роки. Як правило , українці схильні більш оптимістично оцінювати власне життя, ніж ситуацію в країні. Проте у січні 2009 року задоволених своїм життям було лише 23% респондентів, тоді як у лютому 2008-го – 44%. Водночас позитивною стороною «шоку» стала швидкість, з якою суспільство, держава, бізнес, і громадяни досягли фінансового «дна», яке вже стало сьогоднішньою реальністю. Схоже, тепер є надія на краще, потрібний тільки розум усім «інституційним секторам економіки» - державі, бізнесу, громадянам [2].

Висновок: констатуючи досягнення в Україні певного рівня – конкурентних відносин, слід зауважити, що даний рівень однозначно не є достатнім та небезпечно низьким. В нашій державі є потужний потенціал, що може дати можливість покращити її конкурентні позиції на світовому ринку. Для підвищення конкурентоспроможності української економіки необхідне формування такої ідеології політики, яка була б адекватна умовам ринку, вимогам незалежності держави та її ефективного інтегрування у світову економічну систему .

Сьогодні Україна знаходиться в новій складній ситуації, яка породжує якісно нові виклики, більшість з яких вже існували в прихованій формі та дуже часто не сприймалися. До переліку яких можна віднести:

1. Посилення конкуренції на світових ринках тих товарів,які складають основу українського експорту.

2. Зростання ціни на газ, причому ціна імпортованого газу продовжить підвищуватися й надалі.

3. Інвестиційний клімат в Україні досі залишається несприятливим для інвестиційної діяльності, яка є життєво важливою для підвищення конкурентоспроможності і модернізації економіки.

4. Подальше відкриття внутрішнього ринку, зумовлене вступом України до СОТ, супроводжується зростанням конкуренції між національними та іноземними компаніями у сфері сільського господарства та виробництва продуктів харчування і споживчих товарів.

5. Стрімке зростання соціальних витрат у різних формах, незбалансована структура державного боргу та його динаміка створюють великі ризики для економічної системи.

Криза – це не тільки спад виробництва і глухий кут, вона – це очищення економічного організму. Це не тільки реальна можливість підвищити рівень конкурентоспроможності, а й необхідність кардинальних реформ, здатних забезпечити прискорений кількісних та якісний розвиток економіки у майбутньому. І думати про це майбутнє необхідно вже сьогодні.

Список використаних джерел :

1. Бєлєйченко О.Г. Чинники впливу на конкурентоспроможність економіки // Економіка та держава. – 2009. -№8. -С.33 -34.

2. Данилишин Б. Економіка України: життя після кризи //Дзеркало тижня. -2009.-№1.-С.8.

3. Задувайло Л. Роль фінансового потенціалу при посиленні конкурентоспроможності національної економіки // Економіст . – 2009. -№7.-С.36-39.

4. Мельничук В. Тенденції економіки з початку кризи // Урядовий кур’єр.-2009.-№60.-С.6.

5. Пабат А.А. Економічні чинники конкурентоспроможності національних енергетичних технологій // Держава та регіони. -2009.-№2.-С.141-146.

6. Смерічевська С.В. Конкурентоспроможність у соціально – економічному вимірі // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №3.- С.36-44.

7. Соколенко С. Проблеми і перспективи посилення конкурентоспроможності економіки України на основі кластерів // Економіст . – 2008. -№10.-С.31-35.