Варварюк Яна Олександрівна, наук. керів. Якуб'як І. М.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

СТАН БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ СВІТОВОЇ КРИЗИ

Стабільна робота банківської системи є однією з умов розвитку економіки України. Її прогнозованість і прозорість допомагає точніше визначити напрямки її діяльності, підвищити привабливість для інвесторів та суб’єктів господарювання. Оскільки, такий розвиток нерозривно пов'язаний із процесами які відбуваються в економічному житті суспільства, то кризові явища, що спостерігаються останнім часом у світовій та вітчизняній економіці гостро розкрили проблеми неефективного антикризового менеджменту для досягнення стабільної роботи банківської системи, збільшення довіри вкладників та правильних і послідовних дій уряду України і економічно-доцільної політики НБУ, які б захищали юридичних осіб від рейдерських атак і негативного впливу неправдивої інформації висвітлених в мас-медіа. Ці проблеми вимагають дослідження причин виникнення кризи в банківському секторі та її наслідків для господарського комплексу України.

Вивченням питань банківської нестабільності та кризових явищ займалося багато вітчизняних, зарубіжних учених та науковців, зокрема А. Анікін, О. Василик, А. Грязнова, Л. Дробозіна, М. Монтес, К. Павлюк та інші. Проте, загального ж аналізу впливу кризи на всю банківську систему ще здійснено не було [3].

Негативні явища в банківській системі України і світу зачепили більшість населення, яке жило в кредит і зіткнулося з проблемами, спосіб вирішення яких досі не знайдений. Паніка охопила всіх, у тому числі і менеджмент банків, який почав безапеляційно піднімати відсоткові ставки за кредитами, заморожувати депозити тощо. Це при тому, що в 2006-2008 рр. в українських банках  спостерігалося постійне зростання обсягу коштів, залучених від населення.  За 9 місяців 2008 року кошти фізичних осіб зросли на 24% і становили 202 млрд.грн. і становили третину зобов'язань банків.  У жовтні 2008 р. погіршення фінансової ситуації, а також зміни складу акціонерів багатьох банків спровокували  масовий відтік депозитів і відповідно різке зменшення ресурсної бази банків [4].

Усім зрозуміло, що причина, через яку виникла криза в Україні, - залучення банками зовнішніх запозичень з метою кредитування в Україні. Причому важливим є те, що переважно здійснювалося споживче кредитування населення. Тобто гроші направлялися не на реальний розвиток економіки, а на споживання побутової техніки, автомобілів і квартир (на придбання сьогодні того, що хочеться, але на що немає грошей). Головною проблемою стало те, що гроші надавалися споживачам на тривалий строк - 5-7 років для авто й 20-30 років для нерухомості, а закордонні кредити вітчизняні фінустанови залучали на незначний строк - 3-5 років. При цьому наші банки розраховували перекредитовуватися за кордоном на таких же вигідних умовах і надалі. Але через світову фінансову кризу іноземні банки спочатку зробили жорсткішими умови залучення кредитів в Україну, а незабаром взагалі перестали надавати кредити українським банкам [1].

Також, важливою проблемою у банківській системі України є нестабільність банківської ліквідності, що з самого початку спричинили іноземні інвестори, які в умовах світової фінансової кризи в спішному порядку повернули свої кошти до національних економік з метою їх стабілізації і більшої захищеності. Такі дії іноземних інвесторів, у свою чергу, спровокували вітчизняних корпоративних клієнтів банків, які в короткі терміни конвертували значні фінансові ресурси і вивели їх за кордон.

Аналізуючи ситуації, що склалися сьогодні у світовій економіці, приходимо до висновку, що світова фінансова криза за всіма ознаками вже переросла в глобальну економічну, її руйнівні дії з фінансового сегмента економіки дедалі більшою мірою перекидаються на реальний сектор [2].

Взагалі заходи, яких вживають різні країни світу для подолання кризи, не обов'язково повинні бути однаковими, проте мають здійснюватися скоординовано. Так, можна виділити кілька груп заходів:

1. Тимчасове державне гарантування зобов'язань – не лише приватних, а й, можливо, міжбанківських депозитів як засіб відновлення функціонування ключових ринків. Цей крок повинен бути тимчасовим і включати такі гарантії, як посилений нагляд та лімітування депозитних відсоткових ставок.

2. Визнання збитків, тобто необхідно визнавати втрати й купувати активи за справедливою вартістю.

3. Забезпечення державним капіталом, оскільки сьогодні приватні джерела фінансування є обмеженими.

4. Сприяння кооперативному підходу, адже потреба в міжнародній кооперації сьогодні є вкрай необхідною.

Тривалість світової фінансової кризи та поглиблення її впливу на Україну потребують невідкладних антикризових заходів. Водночас, крім рятування банківської системи, постає завдання запобігання загрозам для реального сектору національної економіки, збереження її конкурентоспроможності, адже слабка банківська система має найвищий ризик зазнати краху під час негативних кризових станах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Вовчак О. Причини та наслідки впливу світової фінансової кризи на розвиток банківської та реального секторів економіки України. // Вісник НБУ. — 2009. — № 7. — с. 22-25.

2. Корнєєв В. Криза на фінансових ринках: перші підсумки, прогнози та заходи щодо подолання. // Фінансовий ринок України. — 2009. — № 2. — с. 5-8.

3. Пацера М. Світова фінансова криза та її наслідки для банківської системи України. // Вісник НБУ. — 2009. — № 1. — с. 28-33.

4. www.ukrstat.gov.ua