Горун П.М.

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Науковий керівник: Юртіна Т.В.

Третя світова валюта – АКЮ: проблеми та перспективи

Перехід багатьох країн Євросоюзу на єдину валюту, а також надмірна залежність азіатських економік від американського долара, яка завершилася крахом, як вважають в АСЕАН, підштовхнули прибічників «азіатизації Азїї», в основному з південно-східної її частини, до розробки різноманітних концепцій створення єдиної азіатської валюти і єдиного азіатського ринку. Введення єдиної валюти є ще одним кроком азіатських країн до єдиної економіки [1].

Пропозиція створення валютного союзу АСЕАН була висунута Малайзією на початку 1998 р. і націлена на створення єдиної валюти країн АСЕАН на базі сінгапурського долара чи нової колективної валюти з тим, щоб протистояти доларизації азіатської економіки. Поява нової валюти повинна була полегшити взаємні розрахунки між азіатськими країнами, які чимраз більше інтегрувалися [6]. Сукупний розмір азіатських економік і торговий оборот не поступаються американським та європейським, а обсяг валютних резервів перевищує показники Америки та об'єднаної Європи. Наприклад, за даними 2005 р. торгове сальдо Піднебесної лише за рік зросло у 3 рази, досягнувши рівня 102 млрд. доларів. Товарний експорт становив 762 млрд. доларів (+27%) зі зростанням імпорту лише на 18%. Тепер Китай за обсягом світової торгівлі обігнав Японію і посідає третє місце після США та ЄС як промисловий та торговий лідер. А Японія нині зберігає у своїх золотовалютних резервах 843 млрд. доларів і відповідно посідає першість за цими «запасами» [2].

У 2005 р. Банк азіатського розвитку заявив, що з нового року розпочинає віртуальне котирування нової валюти, названої АСU (Аsian currency unit) за аналогією з використанням у Європі у 1970-х роках ЕСU. Вже незабаром банк щодня публікуватиме курси всіх національних азіатських валют стосовно АСU. Поки у проекті беруть участь 13 країн: Японія, Китай, Південна Корея, а також 10 з Асоціації країн Південно-Східної Азії (Бруней, В'єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М'янма, Сінгапур, Таїланд і Філіппіни). Можливо, згодом до них приєднаються Гонконг і Тайвань [4].

У перспективі на зміну АСU повинна прийти реальна грошова одиниця на зразок нинішнього євро, але це потребує десятків років. Поки що ця валюта буде індикатором коливань юаня і стосовно єни по відношенню до євро чи долара, а також показувати в пропорціях валовий національний продукт і обсяги зовнішньої торгівлі країн-учасниць. Питома вага грошової одиниці кожної країни в АКЮ буде залежати від багатьох факторів, включаючи розмір валового внутрішнього продукту, обсяг зовнішньої торгівлі, ступінь участі валюти у міжнародних розрахунках. Пізніше можливий випуск облігацій, номінованих в АКЮ.

Азіатські фінансисти обрали європейську модель інтеграції, про що свідчить навіть назва валюти: АСU—ECU. Як і в Європі, нова валюта спочатку відіграватиме роль лише розрахункової одиниці. Згодом азіатські фінансисти планують перейти до наступного етапу валютної інтеграції - зробити АКЮ повноцінною валютою, платіжною одиницею на зразок євро.

Є протилежні думки щодо перспективи АКЮ. Наприклад, висловлюються сумніви з приводу того, що ініціатива приведе до створення «азіатського євро», оскільки економіки країн-учасниць досить відмінні за обсягами і темпами росту. Тому роль АКЮ може зводитись лише до полегшення бухгалтерської звітності компаній [3].

Введення АКЮ свідчитиме про зрілість рівня корпорацій відносно невеликих економік Південно-Східної Азії. За допомогою єдиної валюти вдасться уникнути коливань валютних курсів Азії. Це може бути початком стабілізації і зростання внутрішньої торгівлі. Понад 50% всього експорту Китаю орієнтовано на азіатські країни. Серед десяти його найактивніших торгових партнерів найбільші обсяги торгівлі були досягнуті з Японією - 133,57 млрд. доларів США, США - 126,33 млрд., Гонконгом - 87,41 млрд., Південною Кореєю - 63,23., Тайванем - 58,37, Німеччиною - 41,88, Малайзією - 20,13, Сінгапуром - 19,35 [3].

Введення нової валюти позначиться на американській економіці. Адже лише на материковий Китай припадає понад 30% торгового дефіциту США, і цей показник продовжує зростати. Цей дисбаланс досі виправляється за рахунок чистого припливу іноземних інвестицій у США, і доки Китай і Японія тримають свої резерви в доларах, торговий дефіцит США не загрожує. Але якщо АКЮ почне витісняти долар з резервів, Федеральній резервній системі США потрібно буде зменшити обсяги емісії і одночасно з цим піднімати відсоткові ставки, що може призвести до зростання інфляції. Для Європи наслідки появи нової азіатської валюти не так очевидні, оскільки частка євро в азіатських резервах досить незначна. До того ж, дефіцит у торговому балансі між Китаєм ЄС покриває не за рахунок емісії (як США), а за рахунок торгівлі з іншими країнами.

Звичайно, АКЮ за аналогією з тим же ЕКЮ не почне впливати на світову економіку одномоментно. Але сама суть проекту полягає в тому, щоб через механізм АКЮ припинити „залежність" національних валют до долара, насамперед японської єни і грошових одиниць країн Південно-Східної Азії. Це автоматично призведе до зміцнення юаня і прискорить послаблення долара. Тобто контроль за світовими фінансами перейде від СІІІА до Китаю з новою світовою валютою, прототипом якої був АКЮ.

Отже процес економічного і валютного об'єднання країн Азії лише починається і не має точного і єдиного шляху свого подальшого розвитку. Тим не менш, сьогодні вже можна говорити про реальність цього процесу і можливості появи на світовій економічній арені нового лідера країн Азії.

Список використаної літератури:

1.Джаман А. Фінанси в умовах глобалізації//Світ фінансів -2004. -Вид.1, жовт.-С.141.

2.Лузгина А. Единая валюта для стран Юго-Восточной Азии//Банковский весник. - 2006. май—№5.

3.Полуэктов Е. Восхождение новой валюты //2000. - 2006. -№27.

4.www.mgc.com.ua