К. е. н. Акєнтьєва О. Б., Мантула О. Е., Скритська А. Ю., Кличова Ю. О.

Донецький державний університет управління

СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ СКЛАДОВИХ РОЗВИТКУ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Важливою передмовою інтеграції економіки України у світові-господарські процеси є внутрішні ринкові утворення, їхня глибина та інституціональна зрілість, що зумовлюють необхідну прозорість податкової системи (далі – ПС), поліпшення податкового клімату та розвиток податкової політики держави. Дослідженням концептуальних засад побудови, функціонування та розвитку податкових систем займалися як зарубіжні вчені-економісти Ф. Бекон, С. Брю, К. Макконел, К. Маркс, А. Лаффер, М. Фрідмен, так і вітчизняні – М. Азаров, В. Андрущенко, А. Аронов, В. Базилевич,
В. Борейко, В. Вишневський, С. Каламбет, В. Калюжний, А. Соколовська та багато інших видатних вчених. Між іншим багато питань щодо реформування  податкової системи України в умовах економічної кризи, залишаються мало дослідженими як у економічній науці, так і у господарській практиці.

У зв’язку з цим метою статті є розвиток теоретичних та методологічних положень щодо становлення інституціональних складових розвитку податкової системи України, їх аналізу та оцінки з урахуванням кризисних явищ.

Відомо, що для нормального функціонування та сталого розвитку держави необхідна ефективна податкова політика, яка передбачає встановлення і стягнення податків.  Хоча в Україні на початку 1990-х рр. відбулися певні трансформації, які істотно позначилися на ПС держави, але цього недостатньо, тому що українська система оподаткування ще не досить досконала та негативно впливає не тільки на роботу вітчизняних суб’єктів господарювання, а й на добробут суспільства. Поділяючи думку О. Покатаєвої та О. Лузіної слід зазначити, що, на жаль, на сьогодні акцент у податковій політиці країни робиться на її фіскальну функцію, без урахування регуляторної та стимулюючої ролі, яка фактично зведена нанівець [1, с.178]. Отож, проблема побудови прозорої, ефективної ПС європейського типу є однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання України. Під податковою системою розуміють сукупність податків та зборів, котрі справляються на території держави, а також правил встановлення, нарахування та справляння цих податків.  Наприклад, К. Маркс справедливо підкреслював, що податки – це породження держави, необхідна умова здійснення нею своїх функцій. У податках втілено економічне відображення існування держави. А. Сміт зазначав щоб підняти державу з найнижчих щаблів варварства до вершини добробуту, потрібні лише розумні податки та терпимість в управлінні [2, с.172].

Докорінне реформування податкової системи в Україні розпочалось з 1996 року [3]. Однак, аналіз досвіду розвинених країн (Франції, Німеччини, Великобританії) свідчить про те, що обов'язковою умовою існування економічно сильної  держави є наявність “прозорої” та ефективної системи оподаткування, чого немає в Україні, тому це є приводом до проведення в Україні негайного реформування системи оподаткування.

Слід зазначити, що складових розвитку ПС слід віднести наступні елементи: систему податкових органів; систему і принципи податкового законодавства; принципи податкової політики;  порядок розподілу податків між бюджетами; форми і методи податкового контролю; порядок і умови податкового виробництва; підхід щодо рішення проблем міжнародного подвійного оподаткування. Аналіз економічної літератури показує, що в центрі сучасної суперечки щодо розвитку податкової системи  стоїть питання недосконалості законодавчої бази в сфері оподаткування. Авторський підхід щодо рішення зазначеної проблеми наведено в роботі [4].

За результатами практики оподаткування в Україні можна виділити ряд недоліків, що роблять не можливим ефективне регулювання економіки та стимулювання підприємницької діяльності. Основними з них є: (1) відсутність чіткої стратегії державного регулювання економіки та, як наслідок, невизначеність цілей і завдань податкової системи як регулятора соціально-економічних процесів; (2) нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження; (3) незадовільна структурованість податкової системи, що утворює високий податковий тиск на окремі об’єкти оподаткування й водночас вивільняє від оподаткування інші; (4) велика кількість малоефективних податків, які потребують істотних адміністративних витрат, що перевищують доходи бюджету; (5) складність порядку нарахування і сплати податків, підготовки й подання звітності, що призводить до зростання затрат часу і коштів підприємцями та державною податковою адміністрацією (підхід В. Савка [5, с.8]).

Особливий інтерес для науковців має думка Світового банку щодо оцінки реального стану ПС України, так  у його повідомленні зазначається, що Україна має одну з найбільш обтяжливих ПС у світі. В Україні сплачується 99 видів податків, а на проходження всіх процедур, пов'язаних зі сплатою податків, витрачається 2085 годин за рік. Світовий банк підкреслює, що українські підприємці в середньому змушені сплачувати близько 60% свого прибутку у вигляді податків, тоді як відповідний середній світовий показник становить
40 %. У зв'язку з цим Світовий банк рекомендує українському урядові  активізувати економічні реформи, у тому числі у фіскальній сфері. Відомо, що ПС в Україні відзначається надзвичайно високим податковим навантаженням і перш за все воно лягає тягарем на пересічних громадян країни. В основному це сплата непрямих податків у разі купівлі товарів та послуг. Сукупні обсяги цих податків дорівнюють приблизно 45-46% від суми усієї офіційної зарплати та ін.  індивідуальних доходів громадян. В середньому  до 62% індивідуальних доходів більшості українців сплачується ними через ПС до бюджету та до пенсійного фонду держави.  Слід зазначити, що характерними рисами  податку з доходів  громадян є непрозорість, суперечливість та незрозумілість норм, що застосовуються. Особливо це стосується уніфікації податку з індивідуальних доходів, різних за своєю природою й важкістю отримання. Окрім цього, чинна методика обчислення податку з доходів фізичних осіб потребує якісного реформування. Таке реформування має здійснюватися цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено за складовими й поступово в часі.

Аналіз закордонної і вітчизняної теорії і практики показує, що фактично майже в кожній публікації щодо оподаткування міститься підхід науковців і фахівців щодо реформування ПС. Цікаво, що саме принцип чесності покладено в основу розвитку ПС Франції. Наприклад, Податковий кодекс Франції є цілісним документом і містить необхідні методи і механізми для боротьби з ухиленням від сплати податків та зборів. Слід зазначити, що вітчизняними науковцями велика увага приділяється питанням розгляду чисельних схем ухилення від сплати податків чи мінімізації сплаті своїх податкових зобов’язань (підхід, наприклад, В. Вишневського, А. Веткіна [6]). Ухилення від сплати податків має свою специфіку порівняно з іншими видами злочинів. Слід особливо підкреслити, що в Україні проводиться активна боротьба щодо ухилення від сплати податків. За ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів передбачена кримінальна відповідальність відповідно до статті 212 КК України.

Для удосконалення засад здійснення податкових реформ необхідно розробити і прийняти загальну Стратегію розвитку країни, а концепцію реформування ПС викласти як її складову, взаємоузгодивши цілі й завдання реформування податків із загальними цілями і пріоритетами розвитку національного господарства держави. До пріоритетів, на забезпечення яких необхідно спрямовувати заходи державного регулювального впливу, слід віднести: (1) виробництво інноваційних продуктів; (2) впровадження інноваційних, у тому числі енергозберігаючих, технологій, виробництво нових видів палива; (3) нарощування виробничого потенціалу господарюючих суб’єктів, модернізацію обладнання; (4) мінімізацію забруднювального впливу виробництва на навколишнє природне середовище; (5) раціональне використання природних ресурсів; (6) розвиток та підтримку окремих галузей національного господарства та сфер економічної діяльності; (7) розвиток малого бізнесу [7].

На рис.1 наведено основні державні пріоритети, на забезпечення яких доцільно спрямовувати інструменти податкового регулювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


  

 

Рис. 1. Основні інструменти податкового регулювання, які доцільно впровадити в Україні [8, с.65]

Так, для активізації діяльності з виробництва інноваційних продуктів і впровадження інноваційних технологій, доцільно запровадити податковий інвестиційно-інноваційний кредит. Нарощування виробничого потенціалу й модернізація обладнання має забезпечуватися за допомогою запровадження у податковому обліку методів прискореної амортизації основних засобів, а також шляхом надання спеціальних податкових знижок з податку на прибуток, кошти від яких спрямовуватимуться на збільшення фінансових можливостей господарюючих суб’єктів при придбанні основних виробничих засобів [7].

Незадовільний вплив ПС на розвиток національного господарства, підприємницьку діяльність та інвестиційну активність в Україні обумовлюється не лише відсутністю дієвих стимулів економічного зростання, а й внаслідок надмірного податкового тиску, викривлення податкового навантаження на різних господарюючих суб’єктів, незадовільну структурованість оподаткування тощо. Через бюджетні механізми та фонди соціального страхування в Україні реально перерозподіляється понад 44% ВВП, у тому числі через податки й соціальні збори – понад 35-36%. Такий рівень податкового тиску є надмірним для України, наближується до розвинутих європейських країн і значно перевищує аналогічний показник по країнах із пост трансформаційною економікою, а отже, потребує значного послаблення. Незважаючи на надмірну кількість податків і зборів в Україні, понад 91-93% податкових доходів держави формується від податків на прибуток підприємств, із доходів фізичних осіб, на додану вартість, міжнародну торгівлю й акцизних зборів. Значимість інших податкових платежів, особливо місцевих, знижується у динаміці, що свідчить про незадовільну структурованість податкової системи та потребу у скасуванні неефективних та економічно невиправданих податків [8, с.62,63].

Слід зазначити, що гострою сьогодні залишається проблема повноти та своєчасності проведення розрахунків із бюдже­том. На 01.01.2008 р. податковий борг становив 6 млрд. 324,4 млн. грн., з яких 5 млрд. 759,4 млн. грн. - до державного бюджету. Заборгованість з податку на додану вартість на 1 січня 2008 року становила 2 млрд. 642,8 млн. грн. або 41,8% загальної суми і, порівняно з початком року, зменшилася на 538,4 млн. грн. або 16,9%. Платники податку на прибуток скоротили податковий борг на 211 млн. грн. або 9% до 2 млрд. 123,1 млн. грн. або 33,6% загального обсягу. Водночас впродовж минулого року на 1 млрд. 46,8 млн. грн. збільшився податковий борг платників податків щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство (з урахуванням позовів минулих років) та прийнято рішення суду про призупинення стягнення, який на 1 січня 2008 року становив 4 млрд. 670,7 млн. гривень [9].

Однією з найбільших вад української податкової системи є чинна система податкових пільг, яка, по-перше, зумовлює нерівномірний розподіл податко­вого тягаря, і отже, несправедливий характер опо­даткування, по-друге, обмежує можливості знижен­ня податкових ставок для всіх суб'єктів господарю­вання. Внаслідок застосування податкових пільг, які часто не мають стимулювальної спрямованості, й інших причин виникає значне викривлення податкового навантаження на різних платників. Так при базовій ставці ПДВ на рівні 20% через податковий механізм перерозподіляється лише 10-12% створеної доданої вартості. При ставці прибуткового податку 25%, враховуючи, що у частини господарюючих суб’єктів внаслідок особливостей податкового обліку вилучається більша частка фінансового результату, у бюджет країни надходить до 23% прибутків. При базовій ставці податку з доходів фізичних осіб 15% лише 4-5% доходів громадян перерозподіляється через бюджет [5, с.10].

Пільги, на нашу думку, потрібно надавати лише тим підприємствам, які постійно спрямовують фінансові ресурси на реконструкцію й оновлення тех­нологічного процесу виробництва, проведення нау­ково-дослідних робіт, природоохоронну діяльність, утримування об'єктів соціально-культурного призна­чення. Зменшити податкове навантаження можна шляхом зниження ставки податку на прибуток підприємств. Хоча ставка оподаткування була знижена до 25 %, у деяких країнах колишнього соціалістичного про­стору ця ставка ще нижча: у Росії та Сербії − 14 %, Латвії − 15%. Доцільно було б спробу­вати зрівняти ставку податку на прибуток підприємств зі ставкою податку з доходів фізичних осіб. На дум­ку деяких експертів, це зменшить стимул для мінімізації та ухилення від сплати податків, стиму­люватиме розвиток підприємства, спростить систе­му оподаткування. Зниження податкового наванта­ження на національну економіку сприятиме приско­ренню кумулятивного зростання ВВП. Під впливом перелічених заходів позитивного стимулювання прогнозований на наступні роки середньорічний приріст реального ВВП на рівні 5-6 %, може відбутися починаючи з 2010 року [7].

На підставі проведеного дослідження узагальнено теоретичні і методологічні положення та сформульовано наступні висновки та пропозиції: 1. Податкова система, поряд з іншими фіскальними інструментами, є головним джерелом формування дохідної частини бюджету держави. При цьому важливе місце належить оподаткуванню саме господарської діяльності.

2. Податкова система є своєрідним відображенням рівня розвитку вітчизняної економіки в цілому. До особливостей сучасної вітчизняної ПС слід віднести: нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження; чиновницькі викривлення норм законодавства; корумпованість і каральний зміст податкових відносин та ін. Тому побудова податкової системи, спроможної позитивно впливати на ринкові перетворення, забезпечити розвиток національного господарства й досягнення конкурентоспроможності української економіки на світовому ринку, є одним з пріоритетів економічної політики держави. Метою рефор­мування є досягнення якісно нового стану податко­вої системи України, за якого будуть створені спри­ятливі умови ведення бізнесу, зростання споживчо­го попиту на внутрішньому ринку при одночасному динамічному збільшенні сукупних податкових над­ходжень до державного та місцевих бюджетів.

3. Основними шляхами побудови та розвитку “прозорої”, ефективної, стабільної та сталої в довгостроковій перспективі ПС європейського типу є: (1) у частині правового і нормативного забезпечення оподаткування: розробка Податкового кодексу як єдиного, цілісного документу; (2) у організаційній частині запровадження оподаткування: зниження податкового навантаження на економіку: (зменшення податку на прибуток; спрощення вимог до амортизації активів підприємств; зменшення ставки ПДВ); реалізація принципів прибуткового оподаткування, характерних для розвинених держав; розширення бази оподаткування за рахунок стягнення податку з усіх видів доходів, крім цільових фондів, створених у вигляді компенсації або відшкодування певних витрат; запровадження заявочного принципу реєстрації само зайнятих осіб - платників податку в податкових органах (спрощення процедури реєстрації); встановлення  оптимального значення ставки податку з індивідуальних доходів фізичних осіб, яка б була розрахована на соціальний достаток кожного; удосконалення системи оподаткування пасивних доходів з метою стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності діяльності; досягнення довготривалої стабільності податкових норм, складу, ставок та предмета оподаткування; поступова трансформація структури податкового навантаження в напрямах: досягнення кращої  рівномірності розподілу цього навантаження; більшої справедливості в розподілі тягаря; зменшення частки непрямих податків у загальному їх кошику, скасування умов та обставин штучного та непрозорого їх застосування (підхід О. Покатаєвої та О. Лузіної); підготовка кваліфікованих фахівців у Академії державної податкової служби України; (3) у частині забезпечення належної взаємодії органів державних податкових служб (далі – ДПС) та підрозділів податкової міліції  у процесі здійснення оподаткування: забезпечення належного нормативного регулювання організації внутрішнього податкового контролю; вдосконалення системи податкових перевірок та взаємовідносин контролюючих органів із платниками податків [10]; підвищення податкової культури платників податків; дотримання робітниками ДПС принципів професійної етики; забезпечення взаємодії державних органів щодо злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, їх розкриття; створення належних умов податковій міліції для виявлення злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; забезпечення безпеки діяльності працівників органів ДПС, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків та ін. 4. Завдяки побудові та розвитку прозорої, ефективної, стабільної та сталої ПС європейського типу в Україні будуть значно розширені свободи та зацікавленість суб’єктів господарювання, зменшаться доступні стягнення з найбідніших громадян, поступово створяться передумови зростання народного добробуту та економічного розвитку.

Література

1. Покатаєва О.В., Лузіна О.В. Удосконалення методики обчислення податку з доходів фізичних осіб// Держава та регіони – Серія: Економіка та підприємництво, 2008. – №2. –  C. 178-182.

2. Барановська І.В. Сучасна податкова система України з точки зору підприємця// Актуальні проблеми економіки. –  2008. – № 8. – С.172-221.

3. Фіскальний контроль//Бюлетень законодавства і юридичної практики України. –  2004. – № 8. Контроль і перевірки підприємницької діяльності. – С.20-49.

4. Акєнтьєва О. Б., Калініна О. А. Аналіз стану податкового законодавства України та шляхи його вдосконалення// Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки [Текст]: VIII Міжнар. наук.-практ. конф. [матеріали]. – Т.1. – Донецьк: ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського, 2008. – С.60-63.

5. Савка В. Реформування податкової системи в умовах трансформації економіки України // Економіка. – 2009. –  №2. – С.8-11.

6. Вишневский В. П., Веткин А. С. Уход от уплаты налогов: теория и практика: Монография / НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2003. – 228 с.

7. Відкрите звернення громадських організацій до органів влади, громадськості, засобів масової інформації з приводу прийняття Концепції реформування податкової системи України. – Режим доступу:  http:// www.uspishnaukraina.com.ua.

8. Кошембар Л.О. Удосконалення засад основних положень реформування податкової системи як важеля державного регулювання економіки // Економіка АПК. – 2008. – №10. – С.60-66.

9. Повідомлення у розділі "Діяльність Рахункової палати - Офіційні повідомлення". – Режим доступу: http:// www.ac-rada.gov.ua.

10. Акєнтьєва О. Б., Ревва Г. В., Сікеріна М. А. Шляхи вдосконалення системи податкових перевірок та взаємовідносин контролюючих органів із платниками податків // Materiály IV mezinárodní vědecko - praktická konference «Evropská věda XXI století - 2008». - Díl 2. Ekonomické vědy: Praha. Publishing House «Education and Science», 2008. –  С. 78-82.