Економічні науки / Економіка. Фінансові відносини

Лимар О.Ф., Глухманчук Л.М.

Вінницький торгово-економічний інститут КНТЕУ

Сучасні тенденції грошово-кредитної політики України

Головним завданням функціонування грошово-кредитної системи є розробка і реалізація певної грошово-кредитної (монетарної) політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи. Слід зазначити, що грошово-кредитна політика зазнає постійних змін через те, що вона пов’язана з політичною та економічною ситуацією в державі. На даний момент доводиться констатувати наявність фінансової кризи в Україні, у зв’язку з чим монетарна політика держави має бути спрямована на забезпечення стабільності та стійкості національної валюти, запобігання подальшому зростанню безробіття і стабілізацію валютного ринку.

Головні дослідження і публікації, що започатковують розв’язання даної проблеми, належать таким вітчизняним та зарубіжним вченим та практикам, як Б. Адамик, Д. Бегг, Н. Г. Гребеник, А. Гриценко, О. Дзюблюк, В. Костюк, Т. Кричевська, А.М. Мороз, Ф. Мишкін, В. Міщенко, Т. Унковська, Т. Смовженко та ін.

Ступінь розвитку фінансово-кредитної системи, її інфраструктурних елементів визначає інструментарій грошово-кредитної політики. Інструменти грошово-кредитної політики – це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контролюються. Особливістю інструментів грошово-кредитної політики є те, що, застосовуючи їх, центральний банк має можливість впливати на процеси, що відбуваються не тільки в грошовому секторі економіки, а й реальному та зовнішньому секторах.

Основними інструментами НБУ є ринкові та адміністративні важелі впливу і їх комбінації. До адміністративних методів монетарного регулювання належать: кредитні стелі, тобто граничні суми кредитування; адміністративне регулювання процентних ставок, що полягає в обмеженні центральним банком процентних ставок за кредитами; селективна кредитна політика, яка реалізується шляхом адміністративного цільового розподілу кредитів центрального банку між комерційними банками у порядку їх рефінансування.

Грошово-кредитна політика не може бути ефективною, якщо фактично не діють механізми дисконтного регулювання. Йдеться про механізм облікової ставки, яка поки що не виконує регулятивної функції в Україні. Завищені ціни на кредитні ресурси (процентні ставки) провокують непропорційне зростання внутрішнього кредиту та його неефективний розподіл між економічними суб’єктами як на макро-, так і мікрорівні, а результат таких дій призводить до інфляції, що викликає грошову нестабільність.

Національний банк України уже майже протягом 10 років постійно знижує розмір облікової ставки, проте ставки комерційних банків не змінюються у таких самих пропорціях. Отже, рівень облікової ставки НБУ сам по собі не визначає ставки за кредитами комерційних банків.

Велике значення у ринковій економіці мають цінні папери. Купівля-продаж центральним банком цінних паперів є найгнучкішим інструментом впливу на грошову-кредитну політику. Тому проблем, які склалися на ринку цінних паперів в Україні, досить багато, оскільки фондовий ринок, як складова частина фінансового ринку держави, не може уникнути різноманітних криз, які мають місце в економіці. До таких проблем слід віднести:

- відставання існуючої законодавчої та нормативно правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому;

- слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;

- нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, практична відсутність операцій з похідними від цінних паперів;

- відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

- відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення.

Враховуючи ці проблеми, для поліпшення стану фінансового ринку України релевантною є зміна грошово-кредитної політики на більш жорстку й послідовну, а саме: запровадження адміністративного регулювання процентних ставок задля запобігання корупції й зловживань; здійснення націоналізації активів проблемних банків; використання керованого плаваючого курсу з поступовим переходом до режиму вільного обмінного плаваючого курсу; запровадження контролю над зовнішнім боргом приватного сектору; створення системи податкових пільг, які компенсують тимчасові витрати банків і стимулюватимуть капіталізацію їх прибутку.

Відповідно до змін у макроекономічному та політичному середовищі розвиток грошово-кредитного ринку упродовж 2009 року мав суттєві відмінності. Особливістю I кварталу було збереження значної напруги на грошово-кредитному ринку, яка проявилася в продовженні відпливу коштів з банківської системи, зниженні ліквідності банківської системи, дефіциті іноземної валюти на ринку тощо. Натомість у II кварталі ситуація значно покращилася, що позитивно відобразилося як на стані валютного ринку, так і на показниках, що характеризують обсяги активних та пасивних операцій банків, а також вартість коштів.

Стимулюючі заходи, які вживав Національний банк України, не знайшли адекватної підтримки з боку структурних та бюджетних механізмів. Як наслідок, значні обсяги вільної ліквідності, які мали банки, у III кварталі п.р. почали тиснути на валютний ринок. Вищезазначене зумовлювало посилення девальваційних та інфляційних очікувань, спровокувало підвищення попиту на іноземну валюту та уповільнення позитивних тенденцій в динаміці депозитів.

У III кварталі 2009 р. унаслідок погіршення ринкових очікувань та збільшення майже вдвічі ( порівняно з аналогічним періодом минулого року) платежів український резидентів зовнішніми зобов’язаннями дефіцит іноземної валюти на ринку посилився. Як результат, офіційний обмінний курс гривні до долара США за квартал знизився на 4,9 %.

Темпи зниження промислового виробництва за 9 місяців п.р. становили 28,4%. Водночас після погіршення економічної ситуації, пік якої припав на I квартал 2009р., почалося поступове уповільнення темпів падіння вітчизняної економіки. Суттєве подорожчання імпортних товарів (унаслідок девальвації гривні) обумовило переорієнтацію споживання на продукцію внутрішнього виробництва, що разом із заходами державної підтримки деяких підприємств машинобудування сприяло зростанню у III кварталі п.р. порівняно з попереднім кварталом обсягів промислового виробництва на 7,8%, у т.ч. на підприємствах добувної промисловості – на 8,3%, переробної – на 6,8 %. Реальний ВВП у III кварталі 2009 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшився на 17,8 %.

Єдиною галуззю, яка демонструвала стабільне зростання у 2009 р. виступало сільське господарство. У січні – вересні 2009 р. загальне виробництво продукції сільського господарства.

З огляду на прогнозоване перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією до кінця 2009 р. та у 2010 р. через канал валютного ринку очікується, що забезпечення належного рівня грошової пропозиції відбуватиметься через фондовий та кредитний канали. Прогнозна структура випуску коштів в обіг може змінитися залежно від бюджетних параметрів на наступний рік.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошво-кредитної сфери та систему заходів монетарної політики, спрямованих на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, сприяння відновленню економіки та стійкості банківської системи.

Головною метою грошово-кредитної політики у 2010 році та надалі відповідно до Конституції України лишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці. Прийняття НБУ монетарних рішень насамперед на прогноз розвитку реального сектору економіки, платіжного балансу та фінансового ринку.

Для забезпечення стабілізації грошово-кредитного ринку НБУ слід підвищувати дисципліну комерційних банків щодо формування обов’язкових резервів. Держава та НБУ повинні використовувати весь спектр можливостей регулювання, а грошово-кредитна політика, у свою чергу, - використовувати системно-структурний підхід для того, щоб не допустити поглиблення фінансової кризи, запобігти подальшій девальвації національній валюті, стримати зростання безробіття та підвищити довіру до банківської системи.

Література:

1. Реальний сектор, монетарна політика та грошово-кредитний ринок у 2009 році // Фінансовий ринок України . – 2009. - №11. – с. 3-7.

2. Череп А. грошово-кредитна політика України в умовах фінансової кризи / А. Череп, Д. Носенко // Журнал європейської економіки. – 2008. - №4. – с. 2-4.

3. Філатова О.В. Теоретичні та прикладні аспекти державного управління грошово-кредитною політикою / О.В. Філатова // Економіка і держава. – 2009. - №7. – с. 63-68.

4. Основні засади грошово-кредитної політики на 2009 рік // Вісник НБУ. – 2008. – №11. – с. 2-4.

5. Сучасні інструменти грошво-кредитної політики як важливий чинник забезпечення економічного зростання в Україні / О.А. Данилишин // Регіональна економіка. – 2008. – №2. – с. 151-159.

6. Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua/