Зачосова Н. В.

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту, м. Черкаси, Україна

Тенденції розвитку ринку спільного інвестування в Україні та їх вплив на стан економічної безпеки компаній з управління активами

На початку свого становлення та розвитку, інститутам спільного інвестування в Україні відводилась роль фінансового посередника між державою та населенням у процесі приватизації, який розпочався у 1992 році. У 1994 році, 19 лютого, Президентом Україні Л. Кравчуком було підписано Указ «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», який став першим нормативним документом, що регулював створення та функціонування учасників спільного інвестування. У Положенні «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», яке вступало в силу відповідно до Указу, такими учасниками визнавались інвестиційні фонди та інвестиційні компанії.

Інвестиційним фондом називалась юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснювала виключну діяльність у галузі спільного інвестування. Інвестиційною компанією визнавався торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, міг залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення; інвестиційна компанія створювалась у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому для цих товариств, та здійснювала діяльність щодо спільного інвестування [1].

Стрімкий ріст сегменту інвестиційних фондів та компаній на ринку фінансового посередництва в Україні розпочався у 1997-1998рр.

Починаючи із 2001 року, кількість інвестиційних компаній та фондів починає скорочуватись. Причиною цього стали не відсутність попиту на їх послуги або недостатні функціональні можливості. У 2001 році було прийнято Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», і інвестиційні компанії та фонди починають реорганізовуватись у компанії з управління активами (КУА) та пайові і корпоративні інститути спільного інвестування (ІСІ). Тривала процедура трансформації і стала фактором спадної динаміки їх кількості на фінансовому ринку України.

Починаючи з 2002 року відбувається становлення сучасного ринку спільного інвестування з тими його учасниками, яких нині можна вважати традиційними. До них належать: інститути спільного інвестування — корпоративні інвестиційні фонди або пайові інвестиційні фонди (корпоративні інвестиційні фонди — це ІСІ, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства і провадять виключно діяльність із спільного інвестування; пайові інвестиційні фонди — це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності); компанії з управління активами інституційних інвесторів (або компанії з управління активами) — господарські товариства, які здійснюють професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку[2].

У 2005-2007 рр., ринок спільного інвестування демонстрував стабільну динаміку розвитку (можна прослідкувати за ростом розмірів чистих активів, акумульованих ринком – рис.1.) та високі рівні дохідності діяльності своїх учасників (рис. 2). Кризові явища на фондових ринках в Україні та світі негативно відобразились на згаданих показниках (рис.1-2); що підтвердило факт значного рівня впливу зовнішніх факторів на фінансову стабільність та результативність діяльності КУА та виявило необхідність розробки механізмів захисту економічної безпеки компаній з управління активами від різного роду небезпек та загроз.

Рис. 1. Ріст обсягу чистих активів ринку спільного інвестування в Україні (млн. грн).

Складено особисто автором за матеріалами річної звітності УАІБ [3].

Рис. 2. Динаміка дохідності ІСІ

Складено особисто автором за матеріалами річної та квартальної звітності УАІБ [3].

Не зважаючи на те, що фондові та фінансові ринки починають відновлювати свої докризові показники та демонстують сталий і стабільний ріст, КУА продовжуть відчувати нестабільність свого фінансового стану та брак ресурсів для відшкодування збитків, які були пов’язані не лише з інвестиційною діяльністю, але і з вилученням інвесторів своїх активів із інвестиційних фондів, чого не відбулося б, якби в Україні існували механізми гарантування інвестицій як на державному рівні, так і на рівні КУА. Відсутність стабільності функціонування вітчизняної економіки спонукає до припущення, що кризові явища, які нещодавно прослідковувались на фондовому ринку, можуть повторитися, на чому наголошують теорії циклічності розвитку економічних процесів. Таким чином, формування та впровадження механізмів забезпечення економічної безпеки КУА не втрачає актуальності та потребує детального дослідження з метою розробки схем практичного застосування.

Нині ринок спільного інвестування в Україні характеризується рядом тенденцій, що які повинні бути враховані при побудові системи економічної безпеки компаній з управління активами.

1. Тенденція збільшення кількості венчурних ІСІ у порівнянні з іншими видами фондів КУА. Для венчурних фондів характерна відсутність регламентованих законом норм диверсифікації активів, специфічна інвестиційна стратегія, що передбачає проведення операції із високоризиковими фінансовими інструментами, наявність серед клієнтів осіб, що займаються нелегальною діяльністю або пов’язані з кримінальними структурами (оскільки мінімальна сума інвестицій у такі фонди встановлена на високому рівні, зазвичай, недоступному для більшості інвесторів). Система економічної безпеки КУА повинна враховувати перелічені загрозливі фактори, що потребуватиме додаткового фінансування для їх відстеження та уникнення при зростанні кількості венчурних ІСІ в управлінні КУА.

2. Тенденція до збільшення кількості ІСІ в управлінні КУА. Різні види фондів в управлінні однієї компанії не дозволяють вибрати єдину методику забезпечення належного рівня економічної безпеки компанії, оскільки різні інвестиційні стратегії мають відхилення у орієнтирах щодо максимальної ризикованості та очікуваної дохідності діяльності.

3. Тенденція до зменшення частки витрат у структурі вартості чистих активів (ВЧА) ІСІ. Прагнення до залучення нових інвесторів та утримання існуючих, ріст конкуренції на ринку змушують КУА намагатися мінімізувати господарські витрати аби збільшити дохідність фондів для інвесторів. Витрати на проведення заходів щодо гарантування економічної безпеки компаній теж мінімізуються, що впливає на їх результативність. Крім того, джерелами зростання ВЧА виступають нові надходження капіталів інвесторів та дохід від інвестицій у цінні папери та різного роду проекти, тобто усі доходи від інвестиційної діяльності менеджери компанії направлятимуть на ріст ВЧА, розмір якої є ключовим фактором для інвестора при обранні інвестиційної компанії, а не на формування механізмів забезпечення економічної безпеки КУА.

4. Тенденція до збільшення активів в управлінні КУА. Неспроможність ставок по депозитам покрити рівень інфляції, зростання заощаджень населення у наслідок збільшення соціальних виплат та росту заробітної плати сприяють підвищенню інтересу індивідуальних інвесторів до ринку спільного інвестування та стимулюють надходження додаткових активів в управління КУА. Це призведе до збільшення інших корпоративних ресурсів компанії – інформації, персоналу та ін., що викличе необхідність реформування або удосконалення системи економічної безпеки КУА, її подорожчання.

5. Тенденція до посилення залежності ринку спільного інвестування від фондового ринку. КУА провадить свою інвестиційну діяльність, в основному, на вітчизняному та зарубіжних фондових ринках. Стрімкий їх розвиток, що спостерігається протягом кількох останніх років, можливості до залучення капіталів іноземних інвесторів, розширення інвестиційних можливостей КУА в умовах глобалізації ринків цінних паперів створюватимуть нові загрози економічній безпеці компаній, вплив яких на їх діяльність ще не вивчено, а тому збитки від яких попередньо оцінити неможливо.

6. Тенденція до збільшення розриву між показниками дохідності фондів різних видів та типів. При формуванні системи економічної безпеки у КУА, необхідно враховувати те, фонди яких видів знаходяться у її управлінні. Історично найменш дохідними є інтервальні фонди, найбільш дохідними – венчурні. Категорія прибутковості завжди тісно пов’язана з рівнем ризику, який супроводжує отримання бажаної суми доходу. Тому при складанні плану фінансування заходів захисту безпеки КУА, варто прив’язувати обсяги витрат на їх реалізацію до показника середньорічної дохідності фонду (який у свою чергу, має взаємозв’язок з показником ризикованості інвестиційної стратегії, обраної фондом).

7. Тенденція до збільшення частки фізичних осіб у загальній кількості інвесторів ІСІ. Входження нових індивідуальних інвесторів не гарантує компанії значного збільшення активів в управлінні, оскільки фінансовий поріг участі у спільному інвестування (мінімальна сума інвестицій) може бути незначним (від 1000 грн.). Водночас, збільшення кількості міноритарних інвесторів спричинить виникнення додаткових витрат на включення їх до реєстру, зростання витрат часу на консультаційні послуги. Таким чином, з’являтимуться нові напрямки діяльності компанії, що потребуватимуть координації та контролю з боку спеціалістів відділів економічної безпеки.

8. Тенденція до розмежування понять дохідності та прибутковості фондів КУА. Для вітчизняного ринку спільного інвестування характерними є два показники ефективності діяльності КУА: дохідність фондів в управлінні та їх прибутковість. Дохідність показує прибуток інвестора, прибутковість – результативність інвестиційної діяльності для самої компанії. У такій ситуації неминучим є виникнення конфлікту інтересів, коли, з одного боку, інвестиційні керуючі прагнуть до росту дохідності ІСІ для зацікавлення потенційних інвесторів, з іншого боку намагаються гарантувати високий рівень прибутку самої компанії. Необхідно підтримувати розумний баланс інтересів, оскільки лише за такої умови стане можливим визначення мети і цілей системи економічної безпеки КУА, без встановлення яких механізм гарантування безпеки компаній з управління активами налагодити буде нереально.

9. Тенденція до збільшення частки «неякісних» фінансових інструментів в активах ІСІ. Недостатня кількість вартих довіри фінансових інструментів на фондовому ринку України стримує підвищення якості диверсифікації активів, що породжує небезпеку банкрутства, падіння рівня прибутковості компанії, тому актуалізує необхідність впровадження механізмів оцінки інвестиційних інструментів в якості елемента системи економічної безпеки задля захисту КУА від подібних загроз.

10. Тенденція до росту конкуренції на ринку спільного інвестування. У конкурентній боротьбі можливе використання таких методів, як шпіонаж, крадіжки або псування конфіденційної інформації чи майна, підкупи управлінського персоналу, погрози йому фізичною розправою і т.д., тому необхідно збільшувати фінансування заходів захисту силової та інформаційної складових системи економічної безпеки КУА.

Брак досвіду управлінського персоналу компаній по управлінню активами у регулюванні діяльності ІСІ та КУА в умовах ринку, що знаходиться у стадії становлення, відсутність теоретичних основ у сфері розробки механізмів гарантування економічної безпеки компаній та інвестиційних фондів для практичного їх втілення, недостатній рівень вивчення проблеми забезпечення економічної безпеки КУА, підвищують їх вразливість до впливу зовнішніх та внутрішніх деструктивних факторів. Впровадження систем економічної безпеки у компаніях по управлінню активами є необхідним в умовах впливу на їх діяльність наслідків тенденцій розвитку ринку спільного інвестування, що спостерігаються нині в Україні.

Література:

1. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» №55/94 від 19 лютого 1994 року // - [Електроний ресурс] - режим доступу до матеріалу -http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?Nreg=55%2F94

2. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди»// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, №21, ст.103.

3. Матеріали офиційного сайту Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) - [Електроний ресурс] - режим доступу до матеріалу - http://www.uaib.com.ua