Экономические науки/ 5.Управление трудовыми ресурсами

 

Арич М., Гаденко А.

Науковий керівник: Заєць К.Д.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

 

Шляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу України

 

Трудовий потенціал України, як і будь-якої іншої країни, є складною соціально-економічною категорією, головним компонентом якої виступають фізичні параметри відтворення населення — природної основи трудового потенціалу. Збереження і розвиток національного трудового потенціалу нерозривно пов’язані з розвитком національної економіки, зростанням її конкурентоспроможності, забезпеченням сталого розвитку держави, гідної праці та добробуту людей. Тому питання пошуку шляхів підвищення ефективності використання трудового потенціалу є актуальним сьогодні і потребує детального вивчення.

Проблеми формування і реалізації трудового потенціалу активно досліджують українські економісти, демографи: Долішній М.І.,  Злупко С.М., Бражко О. В, Пиц В.І., Ушенко Н.В., Покровольська М.С., Вовканич С.Й., Писаренко С.М.,  Пітюлич М.І., Бондар І.К., Мікловда В.П., які розробили теоретичні питання формування якості соціально-трудового потенціалу. В дещо іншому напрямку досліджують демографічні та економічні аспекти трудового потенціалу вчені Пирожков С.І. та Богиня Д.П. [3, 168]. Значні наукові результати в дослідженні проблем зайнятості та ринку праці викладені в роботах Лібанової Е.М., Онікієнка В.В., Онищенка В.П., Бандура С.І., Саєнка Ю.І. Питання підвищення ефективності виробництва, у звязку з поліпшенням використання людського фактору, розглядалось у працях російських  вчених-економістів:  Вєчканової Г.С., Горєлова М.А., Маслової І.С.,  а також українських: Борщевського П.П., Краснова Ю.М., Фтомова Г.С. [1, 29].

            Згідно з Указом Президента України «Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року», трудовий  потенціал  -  це  сукупна  чисельність  громадян працездатного  віку,  які  за   певних   ознак (стан   здоров'я, психофізіологічні     особливості,     освітній,     фаховий та інтелектуальний рівні,  соціально-етнічний менталітет)  здатні  та мають намір провадити трудову діяльність [4].

Удосконалення системи захисту безробітніх

 
Шляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу обумовлені розвитком ринкових реформ. У зв’язку з цим зупинимося на найактуальніших моментах і напрямах формування ринку праці та проблемах зайнятості(рис.1).

 

Рис. 1. Шляхи та напрями підвищення ефективності використання трудового потенціалу [1, 31]

У сучасних умовах важливу роль в ефективному використанні трудового потенціалу відіграє економічна та соціальна політика держави. Її вплив на ефективність суспільного виробництва здійснюється через: практичну діяльність урядових установ і державних структур; різноманітні види законодавства; фінансові заходи та стимули; запровадження  нормативів; створення ринкової, виробничої та соціальної інфраструктури; макроекономічні структурні зміни; програми роздержавлення власності і приватизації державних підприємств; комерціалізації організаційних структур тощо.

Проте в Україні трудовий потенціал все ще використовується неефективно. Існує багато проблем, які знижують його якість.

Економічна проблема ускладнюється прихованим безробіттям, яке сягнуло в окремих видах економічної діяльності у 2008 році 20 - 40 % тру­доактивного населення, що відповідає приблизно 3 - 7 млн чол. У зв’язку з цим перед українським урядом стоїть кілька важливих завдань: з одного боку, прискорити проведення економічних реформ, а з другого - забезпечити продуктивну зайнятість макси­мальної кількості економічно активного населення, яка б відповідала ринковим потребам. Щоб розв’язати ці нагальні і невідкладні проблеми ринку праці та зайнятості, потрібно створити конкуренте середовище, яке сприяло б перебудові підприємств і зумовлювало б значні зміни у структурі зайнятості. Є потреба також у створенні широкої мережі інкубаторів бізнесу, де надаватиметься потрібна допомога потенційним підприємцям і тим, які вже починають власну справу, в управлінні фірмою, в організації доступу до нових технологій, до кредитів [2, 190].

Висока регіональна диференціація соціально-економічного розвитку визначає потенціал розвитку місцевої ініціативи та відповідальності регіональних владних структур за розвиток ринку праці. Регіони повинні мати змогу формувати довгострокові стратегії розвитку, що базувалися б на цілісному аналізі економічного та соціального потенціалу, притаманному певному регіону, включаючи спеціалізацію і виробничу орієнтацію населення.

У цьому відношенні передову роль повинні відігравати регіональні керівники, що мають стати ініціаторами партнерства із служ­бами зайнятості, заводами, регіональними організаціями працедавців, профспілковими, іншими неурядовими організаціями. Проблема «нагромадження робочої сили», коли велика кількість працівників перебуває в неоплачуваній відпустці, мусить бути подолана найближчим часом [3,172].

Отже, основними шляхами підвищення ефективності  використання трудового потенціалу є: вирішення проблем прихованого безробіття, формування ринкового механізму, створення здорового макроекономічного середовища, розробка довгострокових програм зайнятості, розвиток і підтримка регіональних ринків праці, підтримка інновацій у сфері підприємництва, переорієнтація системи професійної підготовки та ін.

Таким чином, перехід України на соціально-орієнтовані ринкові відносини надзвичайно гостро поставив проблему зайнятості населення. Недостатньо ефективне використання трудового потенціалу зумовлене спадом виробництва, зростанням ризику незайнятості, збільшенням прихованого безробіття, розбалансованістю процесів відтворення робочих місць з наявною робочою силою, зниженням мотивації до продуктивної праці, нагромадженням виробничого устаткування із наднормативним строком експлуатації, що посилило суперечність між формальною зайнятістю і фактичною надзвичайно низькою результативністю виробничої діяльності.

 

Література

          1.Вплив людського потенціалу на соціально-економічний розвиток України / О.В.Бражко // Економіка та держава.-2009.-№7.С.-29-34.

          2.Відтворення людського потенціалу: теоретична концептуалізація та сучасний прагматизм / В.І.Пиц // Акт. пробл. економіки.-2008.-№6.-С.187-193.

          3.Демографічні передумови формування людського капіталу в Україні / Н.В.Ушенко // Актуальні проблеми економіки.-2007.-№3.-С.168-174.

          4.Указ Президента України «Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» / http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main/cgi?nreg=958%2f99.