УДК 338.48-31

О.Г. Зима

Харківський національний економічний університет

НОВОРІЧНІ ТРАДИЦІЇ ЯК ТУРИСТИЧНИЙ ПРОДУКТ

NEW YEAR TRADITIONS AS A TOURISM PRODUCT

У статті розглянуто традиції зустрічі новорічних свят, що відбуваються в кожній країні по-різному, але поєднує всіх одне: це свято надій на краще і в цей день усі неодмінно чекають чудес.

В статье рассмотрены и описаны традиции новогоднего праздника, который встречают в каждой стране по-своему, но объединяет всех в эти дни надежда на лучшее и неизменная вера в чудеса.

The article deals with traditions of new year holiday, which is celebrated differently in each country, but everybody is united these days on the basis of hope for the best and expectation of miracle.

Ключові слова: традиції, туризм, новорічне свято.

Ключевые слова: традиции, туризм, новогодний праздник.

Key words: traditions, tourism, new year holiday.

Вступ. Пік туристичних поїздок традиційно приходиться на Новий рік – це час, коли трапляються і особливо очікуються різні дива, які точно стануться, якщо зустріти гостя відповідним чином. В Україні для цього в кожній оселі прикрашається ялинка, а бій курантів супроводжують вибухи феєрверку, хлопавки, бенгальські вогники, конфетті і сподівання на краще майбутнє.

Традицію вбрання ялинки придумали німці, які вважали, що саме ялинка зберігає навіть узимку літнє фарбування й не піддається зимовому заціпенінню. Цар Петро I своїм спеціальним указом повелів зустрічати Новий рік з особливими почестями, прикрашеною іграшками й насолодами ялинкою, поздоровляти один одного, дарувати подарунки, смачно їсти й пити і, найголовніше, обов’язково веселитися всю новорічну ніч [3].

Метою статті є систематизація відомих новорічних традицій в різних країнах стосовно їх привабливості як туристичного продукту.

У австрійців обов’язковою стравою на святковому столі є заливне порося або свинина. За повір’ям, для того, щоб здобути щастя у новому році, потрібно з’їсти шматок голови або свинячого рила – це називається «взяти участь у свинячому щасті» [1].

Для азербайджанців Новий рік наступає навесні, і називається він «Новруз». Дослівно це слово означає «новий день». Відзначається він з 21 на 22 березня, у день весняного рівнодення й уважається святом весни, радості, веселощів й відновлення природи. За кілька днів до свята до нього серйозно готуються, точно дотримуючись прадавніх звичаїв: палять багаття, які повинні «прийняти негоди й віддати радість» тим, хто через них перестрибує, незаміжні дівчата кидають монети в глечики з водою, а перед заходом сонця виливають воду з вікон будинків на вулицю, збираються всією родиною на передсвяткове гадання. І от наступає саме свято, яке триває 13 днів. У цей день прийнято вставати рано, бути всім у новому вбранні, там, де це можливо, піти до ріки й бризкати один на одного водою – символом чистоти й свіжості. Потім там же прийнято пригощати один одного солодощами. Багато уваги приділяється підготовці святкового столу, на якому обов'язково повинна бути подана їжа з 7 блюд, назва яких починається на букву «с»: «сумах», «скед» – молоко, «сирке» – оцет, «семені» – каша із пшениці, «сабзі» – зелень і т.п. І обов'язкові атрибути на святковому столі – свічка (світло, вогонь), дзеркало (ясність) і фарбоване яйце (земна куля). Як тільки яйце символічно гойднулося на дзеркалі – Новий рік настав, і можна поздоровляти один одного й веселитися, дарувати дітям подарунки й слідкувати за тим, щоб у жодному разі не гасити світло всю ніч – і тоді у новому році все буде добре [3].

Англію про прихід Нового року сповіщає дзвін. Дзвонити він починає ще до півночі, але робить це «пошепки», крізь ковдру. Та рівно опівночі дзвони «роздягають», і вони починають гучно співати гімни Новому року. Також жителі Британії дотримуються старовинного звичаю запрошувати Новий рік. Коли годинник починає бити святкову північ, англійці відчиняють задні двері будинку, щоб випустити «старий» рік, а з останнім ударом годинника відкривають передні двері, впускаючи новий рік надій та сподівань [1].

У Бельгії і Нідерландах Новий рік зустрічають виборами. Обирають каліфа на одну ніч – короля свята. Для цього хазяйки печуть пиріг, в який запікається біб. Той, кому дістається шматок пирога з бобом, стає королем. Сюзерен сам підбирає собі королеву і свиту, тобто все як у реальному житті, тільки на одну ніч.

Новий рік у Бірмі наступає в саму пекучу пору року, тому його прихід відзначається фестивалем води – обливанням – кожний може побажати іншому щастя, обливши його водою з будь-якого посуду і «сухим з води» не виходить ніхто.

У Бразилії у новорічну ніч мешканці Ріо-де-Жанейро і інших прибережних міст виходять до океану з подарунками Богині моря Йеманже. Цій Богині вклонялися нащадки африканців, колись привезених до Бразилії. Поклоніння цій богині давно перетворилося на частку бразильської культури. Люди приносять їй подарунки, які кладуть в маленькі човники й посилають в море на знак подяки за минулий рік і як прохання про захист у році, що настає [1].

Вдалий Новий рік для болгарина – той, що зустрів вдома. Найцікавіше починається з дванадцятим ударом годинника. В будинках на мить гасне світло для новорічних поцілунків. Цей час називають «хвилинами новорічних поцілунків». Темрява надійно приховує таємницю, хто з ким у цей час цілується. Після цього хазяйка дому починає розрізати пиріг із сюрпризами. Якщо дісталася монета – чекай багатства, гілочка троянди – любов [1].

У В'єтнамі Новий рік («Тэт» – «Місячний Новий рік») зустрічають між 21 січня і 19 лютого. Точна дата свята змінюється з року в рік. Уже з настанням сутінків в'єтнамці запалюють багаття в парках, садах або просто на вулицях, біля багать збираються родини й готують на вугіллі особливі ласощі з рису. За традицією ця ніч вважається святом дружби, коли кожна людина повинна забути сварки, образи. На цьому суспільний захід закінчується, родини розходяться по будинках. І в'єтнамці починають чекати, хто й з якою звісткою ввійде в їхній будинок першим – це має величезне значення й задає тон усьому року. А от увесь наступний день в'єтнамці присвячують своїй родині. Свято родини – це час вітання богів, які охороняють домівки. Їх, богів, троє. І щороку 15 грудня перший з них сідає на коропа й відправляється в Небесний палац. Там він розповідає про те, що відбулося за цілий рік у його оселі на землі. Тому у в'єтнамців є церемонія проводів богів. Для цього купуються спеціальні паперові пожертвування й коропи. Після проводів Бога папір спалюється, коропів відпускають на волю в ріки й озера. На столі в цей день у в'єтнамців стоїть кошик, у якому лежать п'ять різних фруктів, що символізують п'ять пальців на руці, за допомогою яких людина може досягти матеріального благополуччя [4].

У Гвінеї 1 січня по вулицях водять слонів. Може в цей день слони якісь особливі?

Українських дітей з Новим роком вітає святий Миколай, а у Греції Новий рік – це день святого Василя. Він відомий завдяки своїй доброті, й грецькі діти залишають черевики біля каміна, аби святий Василь заповнив їх подарунками [1]. У греків прийнято зустрічати Новий рік своєю родиною, і опівночі глава сімейства повинен вийти у двір і розбити об стіну плід гранату. Якщо його зерна розлетяться далеко, виходить, рік для родини буде гарний. На столі в греків у новорічну ніч звичайно смажене порося, печена картопля, індичка у вині, але найголовніше – «василопита» – це святковий пиріг, усередині якого запечена монетка. За назвою зрозуміло, що він випечений на честь св. Василя й перший шматок призначений йому. Другий – будинку, третій – самому старшому члену родини і так далі. Кому попалася монетка – той проживе рік найбільш щасливо [3].

Єврейський Новий рік, «Рош-а-Шана», наступає у вересні. Ця дата повинна збігатися з першим днем першого осіннього місяця по місячному календарю. У цей день, як уважає єврейська традиція, Бог створив Адама, і він уважається днем Небесного суду над людиною. Тому в переддень свята прийнято просити прощення, жертвувати гроші на благі справи, відвідувати цвинтар, виконувати заповідь трубити в шофар (прадавній духовий музичний інструмент, баранячий ріг). Кажуть, що звуки шофара повинні розбудити єврейську душу для виконання заповідей. А ввечері, після заходу сонця, уся родина сідає за святковий стіл, де обов’язково повинна бути голова риби або барана. При цьому говорять: «Дай Боже, щоб ми стали головою, а не хвостом». Таке ж благословення виголошують і над гранатом. Це особливий фрукт, тому що він має 613 зерняток – рівно стільки, скільки заповідей у Торі, і євреї говорять звичайно: «Дай Боже, щоб заслуги наші помножилися, як зернятка гранату». У цей вечір хліб вмочають не в сіль, а в мед, також роблять і з яблуками. І у новорічній їжі не прийнято їсти нічого гіркого й кислого. Недарма євреї бажають один одному «солодкого» року [3].

В Індії в перший день Нового року людина повинна рано встати, причепуритися, не поспішаючи подумати про майбутнє, згадати минуле. Удень люди звичайно виходять із будинку, щоб прийняти участь у змаганнях стрілянини з лука, запуску повітряних зміїв, подивитися виступ народного індійського театру [4]. Дістається й «старому» рокові – його … розстрілюють. Минуле символізує паперовий змій, якого потрібно уразити стрілою, що горить. Коли змій спалахує, свято вважають відкритим [1].

В Ірані Новий рік зустрічають 21 березня. За декілька тижнів до свята люди садять зерна пшениці або ячменю в невелике блюдо. До Нового року зерна сходять, і це символізує початок весни і нового року життя.

В Ірландії святкування тривають два дні. Спочатку ввечері, напередодні Нового року, люди відкривають двері своїх будинків навстіж і будь-хто, хто ввійшов буде бажаним гостем: приймуть із радістю, посадять на почесне місце, наллють вина, не забувши при цьому сказати: «За мир у цьому будинку й в усьому світі». Наступний день ірландці проводять у колі родини, друзів, знайомих і тільки надвечір виходять на освітлену й святково прикрашену центральну міську площу, де співають пісні, танцюють, веселяться [4].

За старовинним іспанським звичаєм, на площі перед міською церквою збирається величезний натовп, і всі починають проголошувати промови, згадуючи події минулого року. Так триває до тих пір, доки один з ораторів не пригадає ніби ненавмисне і випадково мертвого віслюка. Ось тут і починається «розподіл» бідної тварини. Люди «розділяють» частини тулубу віслюка між собою, пригадуючи один одному провини та невеликі слабкості. Легковажній жінці дістанеться хвіст, нахабі – шкіра, танцюристові – ратиці, базіці – язик. Можливо, саме звідси і пішов гуляти світом вислів «як від мертвого віслюка вуха» [1].

В Італії перед приходом Нового року прийнято викидати з будинку все сміття, включаючи старі речі, меблі та ін.

Новорічна розвага молодих жінок у Кореї – стрибки на дошках: на згорнуту валиком циновку кладеться дошка й дівчата як на гойдалці стрибками підкидають одна одну, а подруги, які стоять поруч співають радісні пісні.

Напередодні Нового року кубинці наповнюють водою весь посуд, а після півночі виплескують воду з вікон. У такій формі всі жителі острова Свободи бажають Новому року світлого і чистого, як вода, шляху, а зустрічним – здоров`я і щастя.

У Монголії Новий рік збігається зі святом скотарства, тому в цей день влаштовуються спортивні змагання, перевірки на сміливість і спритність. Але саме свято збирає людей біля ялинки й до них теж приходить Дід Мороз (в одязі скотаря) [4].

У Непалі Новий рік зустрічають зі сходом сонця. У ніч повного місяця непальці запалюють величезні вогнища і кидають у вогонь непотрібні речі. Наступного дня приходить черга Свята фарб, і тоді фантазія і розваги не знають меж. Люди розфарбовують себе різними візерунками, а потім натовпи розмальованих гуляють вулицями з піснями і танцями [1].

У Німеччині люди різного віку як тільки годинник починає відбивати північ, піднімаються на столи, стільці й з останніми ударом дружно з радісними вітаннями «встрибують» у Новий рік, залишаючи за спиною рік минулий.

У Норвегії на Новий рік прийнято відкривати вхідні двері, і гість, що увійшов оголошується найважливішим гостем, його саджають на чолі стола й пригощають кращими блюдами. Гість при цьому зобов'язаний підняти тост: «За мир у цьому будинку й в усьому світі!» [2].

Для жителів Польщі, як і для багатьох інших католиків, головне грудневе свято не Нове рік, а Різдво. Щороку 24 грудня святкують так званий «Облатек». Облатки – це тоненькі шматочки хліба, на яких господарки намагаються зобразити різдвяні картинки, ними прийнято ділитися з усіма, хто знаходиться за святковим столом. На Облатек не прийнято їсти м'ясо. Зате поляки дуже люблять сирні запіканки, молочні блюда. На різдвяний стіл готують не менше 12 пісних блюд. Сама ж новорічна ніч проходить у радості й веселощах, балах і карнавалах. У поляків прийнято останні секунди року рахувати разом і рівно опівночі всі випивають шампанське, обіймаються, бажаючи всього найкращого в новому році.

У Румунії в новорічні пироги запікають маленькі «сюрпризи»: дрібні гроші, порцелянові фігурки, кільця, стручки гіркого перцю. Кожна знахідка щось означає – щастя, багатство, а перець кладуть заради загальних веселощів [4].

В Угорщині «доленосну» першу секунду Нового року вважають за краще зустрічати свистом. Для цього використовують не пальці, а дитячі дудочки, ріжки, свистки. Вважається, що саме вони відганяють злих духів і закликають радість [1].

Французи відомі на весь світ своєю щедрістю на любов. Але Новий рік вони зустрічають не тільки з родичами та друзями, а й з діжкою вина. За традицією, хороший господар неодмінно повинен келихом «чокнутися» з діжкою, вітаючи її зі святом, і випити за майбутній урожай. Оскільки вино у Франції не виробляє тільки ледачий, можна собі уявити, які там веселощі. У селах на півдні Франції прийнято пригощати пиріжками (випічкою) – господарка, яка в Новому році перша набере воду із джерела, повинна залишити біля джерела випічку зі святкового стола. Наступна господарка це частування забирає, залишивши своє – і такий обмін пригощаннями триває весь день [4].

У багатьох селах Шотландії за давньою традицією Новий рік зустрічають своєрідною вогняною ходою: підпалюють діжки з дьогтем і котять їх вулицями. Таким чином шотландці «спалюють» старий рік і освітлюють дорогу новому [1].

Японці зовсім не збираються в новорічну ніч за святковим столом. Уся церемонія зустрічі Нового року в цей момент полягає тільки в тому, щоб почути 108 ударів дзвону в храмах і лягти спати. А справжнє свято починається з першими променями сонця – коли японці в усіх населених пунктах виходять на вулиці, щоб зустріти схід сонця, поздоровити один одного й обмінятися подарунками. З піснями, жартами, сміхом вони проводять на вулицях цілий день і тільки з настанням сутінків вертаються у свої житла. Саме цей вечір прийнято проводити в домівках, у колі родини. Найбільшою популярністю серед новорічних аксесуарів в Японії користуються не статуетки Діда Мороза, а бамбукові граблі. Кожен японець вважає за необхідне їх придбати, щоб під Новий рік було чим загрібати щастя [4].

Висновок. При бажанні свято Нового року можна зустрічати протягом чверті року в різних куточках світу, переймаючись віковими традиціями народів країн дестинації. Зустріч Нового року – це завжди особливе свято, коли прагнуть поспілкуватися із близькими та друзями. От тільки відбувається це в кожній країні по-різному, але поєднує всіх одне: це свято надій на краще, і в цей день усі неодмінно чекають чудес. Адже як зустрінеш Новий рік – одне із самих улюблених свят, так його і проведеш.

Література:

1. Новий рік гуляємо світом // «Губернія» . – 2007. – № 12. – С. 14.

2. Святкова глобалізація // Власть денег. – 2008. – № 52. – С. 39.

3. Новий рік по-… // «Час». – 2009. – № 2. – С. 3.

4. www.vecherniy.kharkov.ua.