Пилипенко О.М., Пшеничнюк І.В.

Науковий керівник: ас. Даценко Г. В.

Вінницький торгово-економічний інститут КНТЕУ

Особливості контролю та методика перевірки операцій з

необоротними активами

У сучасних умовах господарювання необхідно приділяти особливу увагу обліку і контролю необоротних активів, оскільки ефективність використання засобів підприємства є одним із першочергових елементів оцінки виробничого потенціалу підприємства. Із становленням нового господарського механізму передбачається використання нових підходів до дослідження окремих економічних категорій. До них належить і категорія основних засобів.

Метою дослідження є виявлення основних проблем контролю необоротних активів, основних засобів та розробка методології організації контролю основних засобів.

Дане питання розглядали українські та зарубіжні вчені: О.С. Бородін, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, Г.Г. Кірейцев, Ю.І. Осадчий, В.Г. Линник, В.В. Сопко, М.Г. Чумаченько, І.А. Бланк, Є.В. Мних, Л.В. Нападовська, Г.В. Савицька та ін.

Завдання контролю операцій з основними засобами є перевірка збереження і використання цих засобів за даними балансу, правильність ведення аналітичного і синтетичного обліку основних засобів, своєчасність відображення в обліку операцій, пов‘язаних із введенням їх в експлуатацію, вибуттям, нарахуванням зносу і амортизації основних засобів.

Відповідно до завдань контролю операцій з основними засобами визначаються об‘єкти, джерела інформації, методи перевірки операцій з основними засобами та порядок узагальнення результатів контролю. Об‘єкти контролю основних засобів обґрунтовуються відповідно до нормативно-законодавчої та облікової інформації, яка використовується у процесі ревізії цих операцій.

Перевірку наявності основних засобів можна проводити двома способами: шляхом інвентаризації (при невеликій кількості засобів) або шляхом документальної перевірки.

Під час ревізії основних засобів, слід використовувати наступні документи: наказ про облікову політику; первинні документи з обліку основних засобів: рахунки-фактури, накладні, акти введення, інвентарні картки, оборотні відомості в розрізі матеріально відповідальних осіб; облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку основних засобів; документи попередніх ревізій та перевірок, інша документація, що узагальнює результати контролю; фінансову звітність суб‘єкта господарювання.

Під час ревізії законності та достовірності операції з необоротними активами слід провести такі ревізійні дії: аналіз складу та структури основних засобів, організації їх обліку; перевірку відповідності складу основних засобів предмету та особливостям діяльності і господарюючого суб‘єкта; перевірку первинних документів з надходження основних засобів та його відображення в регістрах аналітичного і синтетичного обліку; перевірку формування інвентарної вартості основних засобів (оцінки); перевірку вибуття основних засобів та відображення його в обліку (продажу, безоплатної передачі, ліквідації); перевірку нарахування зносу основних засобів та відображення його в обліку; перевірку документів з переоцінки основних засобів та відображення її в обліку; перевірку правильності відображення в обліку вартості основних засобів при придбанні, спорудженні та реалізації основних засобів; перевірку відповідності відображення основних засобів в регістрах аналітичного та синтетичного обліку, головній книзі та фінансовій звітності.

Однією з найгостріших проблем в Україні є визначення реального розміру амортизаційних відрахувань сьогодні. Амортизаційні відрахування є важливим елементом витрат на виробництво і основним джерелом капітальних вкладень. Тому правильність нарахування амортизації впливає на розмір прибутку, суму податкових платежів, собівартість та цінову політику підприємства.

Особливістю функціонування основних засобів і нематеріальних активів є їхня постійна втрата вартості в процесі експлуатації в результаті фізичного і морального старіння. Згідно з чинним законодавством вибір методів амортизації підприємство здійснює самостійно. Критерієм оцінки необоротних і нематеріальних активів є показник залишкової вартості, який характеризує первісну вартість мінус сума зносу.

При здійснені контролю нарахування амортизації слід враховувати такі обставини: об‘єктом амортизації є основні засоби (крім землі); нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання об‘єкта, який установлюється підприємством; амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів, передбачених податковим законодавством: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого. Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням сум витрат підприємства.

Контроль необоротних активів можна здійснюється в певних напрямках. Одним із таких напрямків є перевірка видатків на ремонт основних засобів. Під час перевірки питання щодо ремонту основних засобів використовуються кошториси, калькуляція ремонтних робіт, журнал-ордер №10, перевіряється відповідність обсягу виконаних робіт до фактичної суми списання для встановлення завищення вартості й приписки обсягів виконаних робіт. Завищення вартості робіт зумовлено переважно неправильним застосуванням норм витрачання матеріалів і цін на них, норм виробітки і розцінок. Обсяг виконаних робіт за актами приймання-здавання має дорівнювати вартості за кошторисом і договором.

Наступним напрямком перевірки необоротних активів є переоцінка основних засобів. Високої ефективності такого контролю можливо досягти, здійснюючи пооб‘єктний облік результатів переоцінки основних засобів у регістрах аналітичного обліку. В процесі контролю основних засобів потрібно встановити своєчасність проведення переоцінки відповідно з обліковою політикою. При прийнятті рішення про переоцінку основних засобів слід врахувати, що в майбутньому вони переоцінюються регулярно, щоб вартість основних засобів в бухгалтерському обліку і звітності суттєво не відрізнялась від поточної вартості. Також потрібно проконтролювати правильність відображення результатів переоцінки основних засобів в бухгалтерському обліку.

Не менш важливим напрямком контролю є перевірка правильності відображення в обліку руху основних засобів. Перевіряючи питання з надходження основних засобів, слід перевірити: документальне оформлення операцій з руху основних засобів; правильність формування первісної вартості об‘єктів основних засобів; дотримання вимог нормативно-правових актів при купівлі основних засобів; інше надходження основних засобів; законність та достовірність відображення з обліку операцій щодо введення в експлуатацію основних засобів після завершення будівництва.

Наступним напрямком контролю необоротних активів є придбання нового обладнання та перевірка повноти оприбуткування передбачених комплектів запасних частин, наборів інструментів тощо. Варто також перевірити підстави для безповоротного (безоплатного) тримання і передачі основних засобів, правильність визначення їх технічного стану і зносу.

Особливу увагу слід приділити перевірці операцій, пов‘язаних з вибуттям основних засобів, з таких питань: достовірність відображення в обліку операцій з вибуття основних засобів, у разі внесення їх до статутного капіталу інших організацій; продаж основних засобів; ліквідація основних засобів; інше вибуття основних засобів.

Наступним напрямком контролю є достовірність відображення операцій з ліквідації, правильність, законність ліквідації і списання основних засобів перевіряють за актами ліквідації, журналами аналітичного обліку, технічними паспортами, документами, що підтверджують витрати з ліквідації основних засобів та оприбуткування матеріальних цінностей від їх списання. Використовуючи таку документацію, ревізори можуть виявити факти ліквідації нових і некомплектних основних засобів під виглядом зношених, списання з балансу придатних до експлуатації об‘єктів.

Отже, виходячи з поставленої мети та завдання даної роботи можна сказати що сучасна методологія та система обліку повинна будуватися на основі найновіших засобів обчислювальної техніки і повинна забезпечити : повне і своєчасне задоволення інформаційних систем користувачів; виконання контрольних задач з метою отримання необхідної інформації про наявні відхилення; здійснення аналізу і прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства для здійснення ефективного контролю необоротних активів та загалом всієї діяльності підприємства. Основною метою будь-якого контролю є виявлення відхилень від встановлених параметрів діяльності підприємства, а також усунення та попередження негативних явищ та тенденцій. Тож особливу увагу при здійснені перевірки контролю за необоротними активами слід приділити визначенню реального розміру амортизаційних відрахувань, придбання та вибуття основних засобів, їх переоцінка та ліквідація. Правильність нарахування амортизації впливає на розмір прибутку, суму податкових платежів, собівартість та цінову політику підприємства. Такий підхід дозволяє побудувати раціональну систему контролю необоротних активів, що дає можливість, по-перше, сформувати ефективну амортизаційну політику; по-друге, своєчасно виявити резерви ефективності використання необоротних активів.

Список використаної літератури:

1. Крічка Н.М. Методика та організація обліку і аналізу основних засобів // Економічна наука – № 6 – 2009 – с. 73 – 75.

2. Кулинич С. Методичні рекомендації щодо перевірки операцій з необоротними активами // Фінансовий контроль - № 1 – 2009 – с. 56 – 61.

3. Шендригоренко М.Т. Проблеми обліку і аналізу основних засобів та шляхи їх вирішення // Вісник - №2 - 2007 – с. 70 – 75.