Економіка/ 7. Облік і аудит

 

Козоріз Ю. С., Покиньчереда В. В.,

Науковий керівник: асист. Шилова Т. С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Відображення операцій фінансового лізингу в бухгалтерському обліку

 

Розвиток техніко-економічної бази виробництва, який за належних умов господарювання має супроводжуватися її систематичним оновленням, потребує значних інвестиційних ресурсів. Проте сучасний етап господарювання для переважної більшості його суб’єктів позначено різким спадом або цілковитим припиненням інвестуванні виробництва за рахунок власних коштів. Ось чому в разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення і розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг.

Відображення лізингових операцій у бухгалтерському обліку стало предметом наукових праць відомих дослідників, а саме: Никоновича М. О., Окунєвої С. Д., Красовської І. С., Ринді А. В., Снєжиної В. С., Волошиної Н. П. Проте, дане питання залишається досить суперечливим і не достатньо дослідженим, що викликає необхідність його подальшого розгляду.

У Законі України «Про фінансовий лізинг» говориться, що лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування фінансових коштів і полягає у наданні лізингодавцем у виняткове користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним і власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів.

Унаслідок проблем, пов’язаних з кредитуванням та заставою і виникаючими при цьому фінансовими ризиками, а також потребою самофінансування, лізинг є ідеальним механізмом, за допомогою якого забезпечується структуроване строкове фінансування вкладень на придбання обладнання, машин, комплексів, іншого рухомого і нерухомого майна, яке є життєво необхідним для розвитку промисловості, сільського господарства, сфери послуг тощо.

Застосування лізингу може сприяти забезпеченню галузей національної економіки фінансами відповідно з оперативними потребами та різними моделями грошових потоків індивідуальних споживачів, водночас мінімізуючи ризик тих, хто забезпечує фінансування.

Для цілей бухгалтерського обліку операцій оренди, в тому числі фінансового лізингу, затверджено П(С)БО 14 “Оренда”. Ним встановлено сім ознак, відповідно до яких оренду можна вважати фінансовою: орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди; орендар має можливість і намір придбати об’єкт оренди за ціною нижче його справедливої вартості на дату придбання; строк оренди становить більшу частину строку корисного використання об’єкта оренди; теперішня вартість мінімальних орендних платежів із початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об’єкта оренди; орендований актив має особливий характер, що дає можливість одному лише орендарю використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання; орендар може продовжити оренду активу за плату, значно нижчу від ринкової орендної плати; оренду може бути припинено орендарем, який відшкодує орендодавцю його втрати від припинення оренди. Згідно з П(С)БО 14 вистачить хоча б однієї з ознак, щоб вважати оренду фінансовою.

У_бухгалтерському обліку лізингодавця відповідно до пункту 10 П(С)БО 14 "Оренда" передане у фінансову оренду майно (об'єкт основних засобів) виключається зі складу основних засобів і його вартість відобра­жається у складі інших витрат звітного періоду, пов'язаних з реалізацією необорот­них активів (субрахунок 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів"). Нада­ний у фінансовий лізинг об'єкт основних за­собів відображається за балансом лізинго­давця як дебіторська заборгованість лізингоотримувача перед ним (субрахунок 181 "За­боргованість за майно, передане у фінансо­ву оренду"). Розмір такої заборгованості визначається як сума мінімальних оренд­них платежів і негарантованої лікві­даційної вартості, з якої вираховується су­ма фінансового доходу, що повинен отрима­ти лізингодавець. Одночасно визнається інший дохід від реалізації необоротних ак­тивів за однойменним субрахунком 742.

Фінансовим  доходом  лізингодавця   є різниця між сумою мінімальних лізингових платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансової оренди та теперішньою вартістю зазначеної суми, визначеної за орендною ставкою відсотка. Розподіл фінансового доходу між звітними періодами протягом строку орен­ди здійснюється з застосуванням орендної ставки відсотка на залишок дебіторської за­боргованості орендаря на початок звітного періоду

Якщо об'єкти основних фондів передано у фінансовий лізинг безпосередньо їх вироб­никами, то згідно з пунктом 13 П(С)БО 14 дебіторська заборгованість лізингодавця відображається як сума визнаного доходу (виручки) від реалізації готової продукції і теперішньої негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансової оренди одно­часно з визнанням доходу (виручки) від ре­алізації готової продукції. При цьому дохід виробника від реалізації об'єкта фінансової оренди визнається за наймен­шою з двох оцінок: справедливою вартістю цього об'єкта або теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів, обчисле­ною за ринковою ставкою відсотка. Собівартість реалізованого об'єкта фінансо­вої оренди визначається за його балансовою вартістю, зменшеною на теперішню негарантовану ліквідаційну вартість, яка відноситься на збільшення дебіторської заборго­ваності орендаря.

Витрати лізингодавця, пов'язані з укла­денням договору фінансового лізингу (юри­дичні послуги, комісійні винагороди тощо), визнаються іншими витратами звітного періоду.

У бухгалтерському обліку лізингоотримувача отриманий у фінансовий лізинг об'єкт зараховується на баланс до складу основних засобів і одночасно відобра­жається як зобов'язання за найменшою з двох оцінок (аналогічно доходу у лізингодавця): справедливою вартістю цього об'єкта або теперішньою вартістю міні­мальних орендних платежів. Фінансові ви­трати лізингоотримувача, пов'язані з фінансовим лізингом, визначаються як різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об'єкта фінансової оренди, за якою він обліковувся у бухгал­терському обліку лізингодавця на початок строку фінансового лізингу. Аналогічно розрахунку і розподілу доходів у лізинго­давця здійснюється розрахунок фінансових витрат і розподіл їх між звітними періода­ми протягом строку оренди у лізингоотри­мувача.

Підсумовуючи все сказане вище можна сформулювати такі тези:

Суть лізингу полягає в тому, що  банк (або інша кредитна установа) за вказівкою лізингоодержувача придбає (фінансує) для нього майно (або устаткування) в користування на узгоджений термін за умовою сплати лізингоодержувачем лізингових платежів.

У загальному вигляді лізингові платежі є одною з економічних форм реалізації права власності на об'єкт лізингу, а саме формою розподілу прав між лізингоодержувачем і лізингодавцем.

При фінансовому лізингу лізингоодержувач має право на викуп об'єкта лізингу у власність за залишковою вартістю після закінченні терміну лізингової угоди.

Незважаючи на деяку незбалансованість правової бази лізингу в Україні, Закон України "Про фінансовий лізинг" загалом відповідає сучасними поглядам на визначення й регулювання лізингу. Він не протидіє основним положенням Конвенції по міжнародному фінансовому лізин­гу, що дозволяє українським лізинговим компаніям брати участь в міжнародній лізинговій інтеграції.                                                                

Таким чином, лізинг є однією з найцікавіших і найперспективніших форм інвестування для України. Він здатен значно пожвавити процес оновлення виробництва, структурної перебудови економіки України в бік енергозбереження та входження України до світової системи господарювання.

 

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”: наказ Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року N 181, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за N 487/4708.

2. Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.12.1997 р. №723/97-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1998. – №16.

3. Бухгалтерський облік фінансового лізингу (оренди)/ А. Риндя// Податки та бухгалтерський облік. – 2009. – №74. – С. 25 – 31.

4. Операції фінансового лізингу: оформлення та оподаткування/ І. Красовська// Головбух. – 2008. – №69. – С. 18 – 23.