Экономические науки/7.Учет и аудит
Пересунько З.М., Щербо Д.І.
Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ
Управління
дебіторською заборгованістю на підприємстві: завдання, мета і методи
В ринкових умовах господарювання
наявність у підприємства значних розмірів дебіторської заборгованості знижує
ліквідність його активів, негативно впливає на фінансову платоспроможність, а
також відволікає грошові кошти. Так, за товари, роботи і послуги, які надані
покупцю з відстрочкою платежу, підприємство-продавець після звітного періоду
має сплатити податки державі, заробітну плату працівникам, розрахуватись за
орендну плату, матеріали тощо. Якщо оплата за надані товари своєчасно не
надійшла, підприємство вимушено перетворювати власні високоліквідні активи у
грошові кошти з метою здійснення розрахунків щодо зобов’язань та запобігання
банкрутству.
Тому належна організація
дебіторської заборгованості сприяє ефективному управлінню її розмірами і
термінами на підприємстві та посиленню
контролю за своєчасним здійсненням розрахунків.
Проблемі управління дебіторською заборгованістю значну увагу приділено у
наукових розробках українських та російських фахівців: І.А. Бланка, Б.О. Жнякіна, Є.О. Іванова, Г.Г. Кірєйцева, Л.О. Коваленко, В.В. Краснової, Т. Момота, Л.Л. Носача, Є.С. Стоянової, Як правило, автори приділяють
увагу розробці комплексного підходу щодо управління дебіторською
заборгованістю.
В цілому, на нашу думку, головними завданнями управління дебіторською заборгованістю є:
· визначення ступеня ризику несплати рахунків покупцями;
· розрахунок прогнозного розміру резерву сумнівних боргів;
· надання дієвих рекомендацій щодо зменшення кількості потенційно неплатоспроможних покупців.
· контроль за виконанням фінансових планів за місяць і квартал у частині погашення дебіторської заборгованості підприємства.[1]
Основна мета
управління дебіторською заборгованістю полягає в мінімізації її обсягу та
строків інкасації боргу. В процесі управління вирішуються такі завдання:
- визначення обсягу інвестицій у
дебіторську заборгованість за комерційним і споживчим кредитом;
- формування принципів та умов
кредитної політики щодо покупців продукції;
-
визначення кола потенційних дебіторів;
-
забезпечення інкасації дебіторської заборгованості;
- прискорення платежів за допомогою сучасних форм рефінансування
дебіторської заборгованості.
Дослідження свідчать, що на
величину дебіторської заборгованості здійснюють вплив наступні чинники:
економічна ситуація в країні, нормативно-правове поле держави, ринкова
кон’юнктура, галузь діяльності підприємства, рівень монополізації ринку
виробниками та каналами розподілу, розміри підприємства, наявність власної
системи дистрибуції, існуюча система розрахунків, платіжна дисципліна покупців,
якість аналізу заборгованості, кредитна політика підприємства, можливість
страхування угод по продажу продукції (використання факторингу), імідж
підприємств-виробників та підприємств-покупців продукції тощо. Політика
управління дебіторською заборгованістю складається із умов,
правил та процедур, виконання яких забезпечує досягнення запланованого
результату.
Основною умовою
ефективної реалізації політики управління дебіторами виступає дотримання
граничних обсягів дебіторської заборгованості та термінів її погашення. Але
якщо перший чинник знаходиться в межах компетенції підприємства-виробника
продукції, то другий часто напряму від нього не залежить. Єдиним способом
забезпечення дотримання умов договорів виступає попередній аналіз кожного
дебітора.[2]
Важливу роль в управлінні
дебіторською заборгованістю відіграють планування,
організація та контроль роботи з дебіторами. Управління дебіторською
заборгованістю зводиться до: формування кредитного рейтингу клієнтів;
класифікації дебіторської заборгованості по видах; ведення реєстру старіння
заборгованості; оцінки реальної вартості і обертання дебіторської
заборгованості; включення дебіторської заборгованості в систему операційних
бюджетів; реструктуризація дебіторської заборгованості.
При управлінні дебіторською
заборгованістю можуть використовуватись різні методи,
зображені на рис. 1.
|
|
Створення клірингових центрів Факторинг Форфейтинг Механізм застави
Рисунок 1 – Основні методи управління дебіторською заборгованістю
Вищезазначені методи управління
дебіторською заборгованістю є найважливішими, тому потребують роз’яснення.
Процес клірингу складається з двох
основних частин: операційної та фінансової. Під час операційної частини
клірингова палата організовує обробку даних, отриманих за результатами торгів.
У межах фінансової частини виконуються функції накопичення коштів у спеціальні
фонди, що забезпечують гарантії виконання зобов’язань за укладеними угодами.
Іншим методом управління
дебіторською заборгованістю є продаж заборгованості, який може здійснюватися
спеціалізованими факторинговими, форфейтинговими компаніями та банківськими
установами. Найбільш розповсюдженим є факторинг, який полягає в купівлі
факторинговою компанією або банком грошових вимог постачальника до покупців та
їх інкасація за визначену винагороду. Факторингова компанія купує у своїх
клієнтів платіжні вимоги до покупців на умовах негайної оплати 80 – 90%
вартості, зазначеної в договорі поставки, незалежно від терміну надходження
виручки від покупців.
Інструментом управління
дебіторською заборгованістю, що має суттєві переваги над факторингом є
форфейтинг. Він є однією з форм кредитування зовнішньої торгівлі. Основною
перевагою форфейтингу є те, що форейтор бере на себе усі ризики, пов’язані з
фінансовими операціями. Продавцем під час операцій форфейтингу, як правило,
виступає експортер, що виконав свої зобов’язання за контрактом і який прагне
отримати кошти за поставлену продукцію.
Наступним важливим інструментом,
що широко використовується у практиці господарської діяльності підприємств є
застава. Застава – це спосіб забезпечення зобов’язання, за якого заставотримач
здобуває право у випадку невиконання боржником зобов’язання одержати
компенсацію за рахунок закладеного майна.
Організація обліку дебіторської
заборгованості на підприємстві будь – якої форми власності має важливе
значення, оскільки сприяє упорядкуванню інформації, прозорості та достовірності
даних із розрахункових операцій за борговими правами. Керівнику підприємства з
метою отримання повної й оперативної інформації щодо різних видів дебіторської
заборгованості, які складають значну частку у структурі оборотних коштів,
доцільно забезпечити організацію цієї ділянки обліку із залученням відповідних
фахівців.
Для забезпечення постійної
наявності оборотних коштів і платоспроможності підприємства дуже важливе
значення мають розміри його дебіторської заборгованості. Тому підготовка
прозорої, достовірної та теоретично обґрунтованої вихідної інформації, яка буде
застосована при складанні фінансової звітності, потрібна як внутрішнім, так і
зовнішнім користувачам для проведення аналізу та здійснення оцінки показників
діяльності підприємства з метою прийняття ефективних правлінських рішень.[3, c. 16]
Дотримуючись вище наведених
методів управління дебіторською заборгованістю підприємство зменшить ризики
відтоку свої оборотних коштів, зменшить ризики виникнення сумнівної та
безнадійної дебіторської заборгованості.
Список використаних джерел:
1.
http://www.confcontact.com/2007mart/6_shendri.htm
2.
http://www.rusnauka.com/17_APSN_2009/Economics/48016.doc.htm
3.
Городянська Л. Особливості
організації обліку дебіторської заборгованості на підприємстві \\ Облік: теорія
і практика. – 2007. №6. – С. 9-16.