Яковишина Н.А., Руда Л.В.

Вінницький торгово-економічний інститут

Київського торгово-економічного університету,

Удосконалення обліку необоротних активів в бюджетній сфері

Бюджетні установи, як і інші суб’єкти господарювання, здійснюють певну діяльність. Проте діяльність зазначених установ має характерну особливість: вона відбувається у сфері надання послуг соціально-культурного, наукового та іншого характеру. Однією з важливих передумов високоякісного, перманентного, своєчасного надання цих послуг є забезпеченість бюджетних установ засобами праці, які становлять самостійний об’єкт бухгалтерського обліку зазначених суб’єктів господарювання — так звані необоротні активи.

Усі необоротні активи бюджетних установ можна згрупувати за відповідними галузями, які, у свою чергу, формуються під впливом видів діяльності. Зокрема, можна розглядати необоротні активи галузей освіти, науки, культури, охорони здоров’я тощо.

Актуальність досліджуваної теми полягає у тому, що однією з визначальних умов успішного функціонування установи є наявність сучасних засобів праці та їх раціональне використання. Тому здійснення контрольної функції обліку за необоротними активами – важлива частина облікового процесу.

Важливим питанням при перевірці збереження і наявності необоротних активів є з’ясування правильності їх обліку, оскільки від цього залежить вірогідність визначення фінансових результатів організації і відображення їх у звітності.[1]

Об’єктами дослідження виступають необоротні активи бюджетних установ.

Дослідження розпочнемо із розгляду порядку обліку необоротних активів державних підприємств. Питання обліку необоротних активів бюджетних установ є актуальним і  завжди привертало до себе увагу багатьох науковців, серед них слід виділити роботи В.Д. Андреєва, А.В. Алексєєвої, В.В. Бабича, М.Т. Білухи, С.Ф. Голова, А.М. Герасимовича, Н.І. Дорош, В.І. Єфіменко, В.П. Завгороднього, В.Г. Лінника, В.В. Сопка, Н.В. Кужельного, Г.Г. Кірейцева, Д.Р. Кетлетта, Г.І. Олеховича, В.Г. Швеця, Л.С. Шатковської, В.Ф. Палія, О.А. Петрик, С. Яремчука, й інших. Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних  вчених, слід відзначити, що розкриття питання  обліку необоротних активів бюджетних установ потребують подальшого наукового дослідження.[2]

Облік необоротних активів бюджетних установ ведеться згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, яка затверджена наказом Державного казначейства України №64 від 17.07.2000р.[3]

Якісно нові вимоги до підвищення ефективності обліку і відображення у звітності необоротних активів підприємств визначають всебічне осмислення і введення в практику обліку якісно нового виду активів — нематеріальних активів. Дана категорія певною мірою є новою для господарської практики України, а також не достатньо вивчена і не до кінця розробленою. Але, не дивлячись на це, в реальному житті зустрічатися з ними доводиться все частіше: в результаті повсюдного використання комп’ютерних програм, розвитку науки і техніки виникає необхідність у правовому оформленні у організації та веденні бухгалтерського обліку.

Явною є проблема нарахування зносу на необоротні активи бюджетних установ за нормами, встановленими на сьогодні, що призводить до того, що повне нарахування зносу виникає раніше, ніж необоротні активи вислужують встановлені строки їх експлуатації. У результаті цього в бухгалтерському обліку та формах фінансової звітності необоротні активи відображаються за нульовою вартістю, що не відповідає фактичній вартості майна бюджетних установ.

Багато елементів, пов’язаних з обліком необоротних активів недостатньо законодавчо врегульовані, у зв’язку з чим у бухгалтерів-практиків виникає багато питань.

На сьогодні методика і принципи побудови обліку необоротних активів є об’єктом пильного вивчення світової економічної науки і практики.

Дані питання неодноразово розглядалися на сесії Міжнародної групи експертів ООН з міжнародних стандартів обліку і звітності, і продовжують постійно розроблятися економістами всіх розвинених країн.

Для перехідного етапу розвитку економіки України і практики обліку характерне значне відставання стану обліку необоротних активів від потреб господарської практики. Зокрема, діючий в Україні підхід при оцінці або при визначенні даного виду активів не може забезпечити підготовку користувачам об’єктивної інформації.

У той же час, глибокі і всебічні теоретичні дослідження в даній галузі з комплексним аналізом як вітчизняної, так і міжнародної облікової практики досить рідкісні, а іноді, і зовсім відсутні. У більшості робіт в неповній мірі дається критичний аналіз існуючих теоретико-методологічних основ і практичної багатоаспектності обліку даного виду активів, недостатня увага приділяється питанням вдосконалення методології та практики бухгалтерського обліку необоротних активів.

З огляду на той факт, що вітчизняне законодавство, яким регулюється облік необоротних активів, далеке від ідеального, хочеться приділити конструктивній критиці законодавчі акти, згідно з якими здійснюється облік даної категорії активів на підприємствах та організаціях України.

Отже необоротні активи - це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року. Необоротні активи є основою для діяльності будь - якої установи, організації чи підприємства [4]

Це дало нам змогу зробити висновок, що основні елементи характеристики на практиці зберігаються, та все ж їх роз’яснення має дещо спрощену форму. Крім того, ми дізналися, що значна увага питанням оцінки приділяється зараз в Україні. Тому, сьогодні потрібно навчитися оцінювати як поточні необоротні активи, так і інші активи чи пасиви балансу, використовуючи при цьому різноманітні методи до оформлення первинної документації з обліку необоротних активів, та необхідно зазначити, що в бюджетних установах не завжди застосовуються складання типових форм первинних документів. Звичайно, основна документація складається з дотриманням усіх вимог на стандартних бланках, але допоміжна – ведеться на простих паперових носіях інформації без типових реквізитів. Бухгалтер установи складає і подає фінансову звітність у відповідні терміни згідно чинного законодавства, це зазначено у документах. В кінці кожного місяця бухгалтер складає за підсумками діяльності за місяць реєстр синтетичного обліку, який дозволяє оперативно узагальнити інформацію, отриману з первинних документів.

Підводячи підсумок, можна сказати, що вдосконалення обліку необоротних активів в бюджетній сфері дозволить не тільки підвищити об’єктивність й достовірність результатів аналізу та ефективність управлінських рішень, а буде сприяти підвищенню престижності праці, залученню працівників до продуктивної роботи та зростанню відповідального ставлення керівництва організацій до вирішення проблем управління персоналом та іншими видами ресурсів.

Список використаних джерел:

1. Павлюк В.В., Сердюк В.М., Акаєв Ш.М. Контроль і ревізія: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. - К.: Центр навч. літератури, 2006

2. Шевченко С.О. Особливості відображення в обліку операцій з необоротними активами бюджетних установ //Актуальні проблеми сучасної науки

3. Свірко С.В. Бухгалтерський облік і прийняття рішень у бюджетних організаціях: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003

4. Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України №64 від 17.07.2000р.