Педагогические науки.\ Проблемы подготовки специалистов.
к.ф.-м.н. Козловський Ю.М.
Львівський інститут банківської справи
Університету банківської справи НБУ
Україна, м. Львів, проспект Шевченка 9, yuralibs@gmail.com
Морально-релігійний аспект як складова наукової діяльності
науково-педагогічного працівника
Наукова діяльність
викладача вищого навчального закладу є важливим компонентом його професійної
компетентності. Готовність до такої діяльності, як правило, визначають лише за
суто раціональними ознаками: кількість публікацій у наукових виданнях, участь у
наукових заходах, внесок у галузеву науку тощо. Водночас, залишається поза
увагою найістотніше: моральна значущість наукової діяльності викладача, вплив
його наукових поглядів та досягнень на викладацький аспект діяльності. Саме ці
аспекти і визначають науковий, моральний, виховний вплив викладача на
студентів, адже наукове обличчя викладача та його педагогічний образ завжди
тісно пов’язані між собою. Тому фахову компетентність викладача вищого
навчального закладу доцільно розглядати у чотирьох взаємопов’язаних аспектах: педагогічному,
галузевому, науковому та моральному.
Особливе місце у
моральному компоненті наукової діяльності викладача-ученого займає його
ставлення до релігії, адже «без знання релігії і розуміння духовного
вимірювання людини неможливо зрозуміти історію свого народу і всього людства,
адже інтегруючою силою будь-якої нації завжди є релігія, і її головна функція –
миротворча» [5, с.160]. Між наукою і релігією взаємини вважаються доволі
складними. У радянські часи, коли
релігія була відокремлена від держави, ця складність була відсутня, і все, що
не могло бути пояснене наукою, просто ігнорувалося. В наші дні точка зору на
цей зв'язок істотно змінилася, актуальним стало висловлювання Альберта
Ейнштейна: «Наука без релігії збиткова, релігія без науки сліпа». Більшість
видатних вчених усіх часів стверджували, що окрім логічного методу пізнання
існує ще і шлях прямого споглядання, безпосередньо проникаючий в суть явищ.
Людині властиве не тільки раціональне, але і ірраціональне знання, засноване на
відчутті, а не на міркуванні.
Тому викладач,
який поєднує функції педагогічні та наукові, змушений розв’язувати для себе,
окрім чисто педагогічних та галузевих проблем, важливі питання
морально-релігійного характеру. Зауважимо, що у даному випадку проблема є
надзвичайно складною: адже викладач зустрічається не лише з проблемами науки
педагогіки, але й галузевої науки, яка визначається профілем навчального
закладу: економіки, фізики, будівництва, історії тощо.
Інноваційні
процеси в науковій діяльності зумовлюють потребу змін співвідношення наукової
та освітньої діяльності викладачів, зокрема посилення наукової складової. Це передбачає оновлення структури і змісту
наукової роботи змісту викладачів та збільшення частки наукової діяльності в
роботі викладачів. Як результат очікується посилення взаємозв’язку освітньої та
наукової діяльності вищих навчальних закладів, підвищення якості наукових
розробок і створення спеціалізованих галузевих та освітніх наукових структур.
Сучасні релігії
створили умови для розвитку науки завдяки наступним постулатам: світ створений
здійсненим і тому гідний дослідження; Бог створив світ раціональним і
впорядкованим, тому його можна представити математичною мовою; природа не вимагає поклоніння, тому люди можуть
її досліджувати; людина має моральне має рацію займатися науковою діяльністю і
творити; завданням науки повинне бути пізнання того, що повинне бути, а не
того, що є.
На сьогодні відомо
чотири види пізнання: – емпіричне, наукове, художнє, сокровенне [9, с.34]. Емпіричне
пізнання – пізнання особливостей об'єктивного світу в процесі практичної
діяльності людини, направленої на задоволення непізнавальних потреб. Пізнання
при цьому здійснюється несподівано для суб'єкта, поруч з з виконанням основної
діяльності. В цьому випадку воно найчастіше випадкове, оскільки суб'єкт, що
діє, може і не звернути уваги на ті особливості, які виявилися при здійсненні
діяльності, направленої на задоволення актуальнішої потреби. Наприклад,
Архімед, купаючись у ванні, міг і не відмітити ефекту виштовхування рідиною
зануреного в неї тіла, як не помічали цього мільйони людей до нього. Щоб
звернути на це увагу, виявилося необхідним думати над зовсім іншим завданням,
яке вирішилося на основі цього випадково відміченого ефекту. Наукове
пізнання – пізнання особливостей об'єктивного світу в процесі наукової
діяльності, спеціально здійснюваної для виявлення суті і дослідження нових
об'єктів і закономірностей об'єктивного світу. Художнє пізнання –
образне відображення (іноді інтуїтивне) нових об'єктів і ситуацій, нових сторін
відомих об'єктів і ситуацій, здійснюване на основі образного віддзеркалення
дійсності і творчої уяви суб'єкта такого пізнання. Художнє пізнання
здійснюється у сфері мистецтва. Наукове і художнє пізнання доповнюють один
одного, оскільки використовують різні засоби і підходи до дослідження і
відображення як об'єктивного, так і суб'єктивного. Сокровенне пізнання –
пізнання особливостей матеріальних або ідеальних об'єктів, про результати якого
суб'єкт повідомляє інших людей, не маючи можливості підтвердити їх загальновизнаними
способами верифікації, доказами істинності. До результатів сокровенного
пізнання можна віднести всі релігійні учення і відповідні ним книги, ряд
прогнозів, що істотно випереджають час, і лише пізніше строго доведені.
Усі види людського
пізнання мають діяти у гармонії. Проте на всіх етапах істричного розвитку людям
так чи інакше насаджується думка про розлад науки і релігії, суперечність віри
і розуму взагалі. Така думка «зустрічає значну підтримку серед тих, хто вважає,
що релігія - це відчуття, що не потребують розуму. Але більшість релігійних
учень несуть в собі заклик до розуму і осмислення» [5, с.162]. «Іспитуйте
Писання», - говорить Христос. У іншому місці: «Слухайте і розумійте». Апостол
Павло «Ти говори мені те, що згідно із здоровим ученням», «...занимайся
читанням, повчанням, ученням».
Жодна релігія не
говорить про свої достоїнства, вона говорить про призначення Людини, про любов
до Людини, про Творця нашого життя. Всі великі релігії мають в своїй основі
високі етичні і етичні ідеали. Релігійність зумовила етичні відносини в діловій
сфері, меценатство і добродійність. Християнство - це особливе бачення світу
через призму добра і моральності, це не тільки віра в Бога, але і культура
доброти, моральності, чесності, це віра в етичне начало людини. Християнська
етики і моралі є важливою складовою професійної компетентності викладача: як у
його педагогічній, так і у науковій діяльності
Принципова різниця
між науковцем академічним, «кабінетним» та науковцем викладачем одна: перший,
як «замкнутий», працює в системі «науковець – наука», хоча це аж ніяк не
позбавляє його моральної та релігійної відповідальності. Водночас, можливості
його неетичної чи антинаукової діяльності обмежені лише його особою. Викладач
науковець, який навіть не будучи лідером наукової школи чи керівником науково-дослідної роботи
студентів, є системою «відкритою». Він має величезний науково-етичний вплив на
студентів, аспірантів. Тому його морально-релігійний образ є значно вагомішим,
бо впливає на багатьох інших людей, формує світогляд і наукову етику студентів
та аспірантів. Іншими словами, відповідає не лише за себе. але й за інших.
Таким чином, наукова
діяльність викладача вищої школи в контексті сучасної моралі та релігії є
важливим компонентом його професійної компетентності і має суттєвий вплив на
результати його наукової та педагогічної діяльності.
Література
1.
Кукушкин
В.С.Теория и методика воспитательной работы: Учебное пособие. – Ростов н/Д:
Издательский центр «МарТ», 2002. – 320 с.