Іванова І.В
Научний керівник: Никифорова
Л.А;к.філос.наук.доцент
Подружні конфлікти та сьогодення
Вступивши на
шлях економічних перетворень українське
суспільство перебуває у кризовому становищі. Сім’я як елемент соціальної
системи суспільства також переживає кризові
моменти, характерним для яких є : високий рівень незадоволеності подружнім
життям, дисфункційний розвиток взаємин у шлюбі, конфліктність, стійка
орієнтація подружжя на розлучення та малодітну сім'ю, нездатність досягти
злагоди, зростання кількості розлучень тощо. Під цим кутом зору стає
зрозумілим, що сім'я, особливо на початковій стадії її розвитку, потребує
психологічної підтримки та допомоги. Тому доречним буде розглянути питання
стосовно подружніх конфліктів, так як вони відіграють ключову роль у сімейних
стосунках.
Для
того, щоб дати характеристику подружнім конфліктам, необхідно визначити їх
причини. Фахівці з психології, соціології виділяють наступні причини, які
сприяють виникненню конфліктів:
-психосексуальна несумісність подружжя;
-пристрасть одного з
подружжя до надмірного задоволення своїх потреб;
-незадоволення потреби у взаємодопомозі і взаєморозумінні з питань ведення домашнього господарства, виховання дітей, у стосунках
з батьками,
тощо;
-розбіжності в потребах
по проведенню дозвілля, захопленнях [1, c. 96].
Крім
того, виділяють фактори, що впливають на конфликтність подружніх відносин. До
них відносять кризові періоди в розвитку родини.
Перший рік подружнього життя характеризується
конфліктами адаптації один до одного, коли два "Я" стають одним
"Ми". Відбувається еволюція почуттів, закоханість зникає і подружжя
з'являються один перед одним такими, які вони є. Другий кризовий період
зв'язаний з появою дітей. Ще незміцніла система "Ми" піддається
серйозному випробуванню. В цей період погіршуються можливості професійного
росту подружжя; У них стає менше можливостей для вільної реалізації в
особисто-привабливій діяльності (захоплення, хоббі); Можливі зіткнення поглядів
подружжя і їхніх батьків із проблем виховання дитини.
Третій кризовий період збігається із середнім
подружнім віком, що характеризується конфліктами одноманітності. У результаті багаторазового повторення тих самих
вражень уподружжя настає період насичення один одним.
Четвертий період конфліктності стосунків подружжя настає після 18-24
років спільного життя. Його виникнення часто збігається з наближенням періоду
інволюції, виникненням почуття самітності, зв'язаного з відокремленням дітей,
що підсилюється емоційною залежністю подружжя, їх переживаннями з приводу
можливого прагнення одного з партнерів до сексуального виявлення себе на
стороні, "поки не пізно" [2, c. 102].
Необхідно
зазначити, що значний вплив на імовірність виникнення подружніх конфліктів
роблять зовнішні фактори: погіршення матеріального становища багатьох родин;
надмірна зайнятість одного з подружжя (чи обох) на роботі; неможливість
нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала відсутність свого житла;
відсутність можливості влаштувати дітей у дитячу установу й ін. Існують такі
конфлікти,які залежать від частоти, глибини і гостроти , серед них виділяють:
кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини .
Кризова родина. До цих шлюбних союзів можна віднести всі ті, котрі чи розпадаються, чи
знаходяться на грані розпаду.
Проблемна родина. Для неї характерно тривале існування
труднощів,
здатних завдати відчутного удару стабільності шлюбу.
Невротична родина. Характерно нагромадження впливу психологічних труднощів, з якими
зустрічається родина на своєму життєвому шляху.
Конфліктна поведінка партнерів може виявлятися в
схованій і відкритій формах. Показниками схованого конфлікту є: демонстративне
мовчання; різкий жест чи погляд, що говорить про незгоду; бойкот взаємодії в
якійсь сфері сімейного життя; підкреслена холодність у стосунках. Відкритий конфлікт виявляється частіше через відкриту
розмову в підкреслено коректній формі; взаємні словесні образи; демонстративні
дії (ляскіт дверима, биття посуду, грюкотіння кулаком по столі), образа
фізичними діями й ін.
Для того, щоб попередити
конфліктні ситуації існують певні рекомендації:
- Поважай себе, а тим
більше іншого;
- Не робіть зауважень
один одному в присутності інших;
- Не перебільшуй власні
здібності і досягнення, не вважай себе завжди і у всьому правим.
- Більше довіряй і ревнощі зводь до мінімуму;
- Будь уважним, умій
слухати і чути партнера;
- Не опускайся, піклуйся про
свою фізичну привабливість, працюй над своїми недоліками;
- Стався до захоплень
партнера з інтересом і повагою;
- У сімейному житті
іноді краще не знати правду, чим будь-що намагатися встановити істину;
- Намагайтеся знаходити
час для того, щоб хоча б іноді відпочити один від одного. [2, c. 102].
Це допоможе зняти емоційно-психологічну
перенасиченість спілкуванням.
Конструктивність усунення подружніх конфліктів, як
ніщо інше, залежить в першу чергу від уміння партнерів розуміти, прощати й
уступати.
Однією з умов
завершення конфлікту люблячого подружжя - не домагатися перемоги. Перемогу за рахунок поразки коханої людини
важко назвати досягненням. Важливо поважати іншого, яка б провина не належала йому. Потрібно бути здатним чесно запитати в самого себе
(і головне, чесно відповісти собі), що ж тебе насправді хвилює. При
аргументації своєї позиції намагатися не виявляти недоречний максималізм і
категоричність. Краще самим прийти до взаєморозуміння і не втягувати у свої
конфлікти інших - батьків, дітей, друзів і знайомих. Тільки від самого подружжя
залежить благополуччя родини.
Окремо варто зупинитися на такому радикальному способі
усунення подружніх конфліктів, як розлучення. Багатьом розлучення приносить рятування від ворожості, обману і того, що затьмарювало життя. Звичайно, воно має і негативні
наслідки. Вони різні для тих хто розлучається, дітей і
суспільства. Найбільш уразлива при розлученні жінка, у якої звичайно
залишаються діти. Вона більше, ніж чоловік, піддана нервово-психічним розладам.
Негативні наслідки розлучення для дітей набагато
значніші в порівнянні з наслідками для самих батьків. Дитина втрачає одного
(часом улюбленого) із батьків, тому що в багатьох випадках матері перешкоджають
батькам зустрічатися з дітьми. Дитина часто зазнає утиску однолітків із приводу
відсутності в нього одного з батьків, що позначається на його нервово-психічному
стані. Розлучення веде до того, що суспільство одержує неповну родину,
збільшується число підлітків з поведінкою, яка не відповідає нормам, росте злочинність. Це створює для суспільства
додаткові труднощі.
Отже,
можна зробити наступні висновки. Основою сімейних конфліктів є розходження між уявленнями партнерів стосовно потреб одне одного, між
уявленнями і очікуваннями одного стосовно іншого. Дослідження внутрісімейних
стосунків показують, що можна виділити низку особливостей, які впливають на
спілкування подружжя. Сімейні взаємини тим кращі, чим більше саморозкриття
подружжя у спілкуванні, за наявності великої кількості спільних очікувань і
установок, глибокого взаєморозуміння, високого рівня невербальної комунікації,
постійного підтвердження своєї подібності у сприйнятті подружніх ролей та ін.
Відсутність подібної налагодженої системи
міжособистісного спілкування у сім'ї призводить до сімейних конфліктів. Але все ж таки, на
даному етапі розвитку людства існують багато методів, рекомендацій, консультацій,які
допомагають подружнім сім’ям уникнути, подолати сімейні конфлікти,тому
необхідно їх дотримуватись, задля збереження сімейного добробуту.
Література
1.Олешина Ю.Е. Индивидуальное и
семейное психологическое консультирование. - М.: Класс, 2004. - 243 с.
2. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. - М.:
Юнити, 2006.-156 с.
3. Ішмуратов
В.А. Конфлікт і злагода - К:Наука, 2008.- 324 с.