І.В.Ісар

Буковинська державна фінансова академія м.Чернівці

Рейдерство в Україні: причини виникнення та шляхи подолання

В умовах становлення в Україні ринкової економічної системи, основою якої є малі та середні суб'єкти господарювання досить гостро постає питання незаконного захоплення цих підприємницьких структур або як його називають рейдерство. Тому можна говорити про те, що дана проблеми зачіпає інтереси як вітчизняних, так і іноземних суб'єктів господарювання та інвесторів. Ці явища стали реальною загрозою економіці в цілому, руйнується вітчизняний бізнес, підприємництво і виробництво, посилюється напруга в економічному просторі країни, оскільки практично будь-яке підприємство може стати об'єктом рейдерської атаки або економічного шантажу, і в результаті економіка позбавляється незалежності. Об'єктами рейдерських атак стають як найліквідніші приватні підприємства, так і найменш захищені, але стратегічно важливі науково-дослідні інститути та наукомісткі підприємства.

Тому можна говорити про те, що проблеми рейдерства в сучасних ринкових умовах є досить актуальною і підлягає негайному вирішенню.

В працях вітчизняних вчених Б.М. Андрушківа, Н.Б. Кирича, М.І. Мельника, З.С. Варналія, І.І. Мазура, О. Бєлікова, М.Лящунко висвітлюються основні передумови та причини поширення і розвитку рейдерства в Україні та вказуються основні шляхи протистояння рейдерським атакам, як з боку підприємницьких структур так і з боку держави.

Загальновідомо, що через ганебні процеси незаконного привласнення чужого бізнесу (рейдерство) пройшла економіка майже всіх розвинених країн світу, страждають від неї й країни, що розвиваються. Рейдерство (англ. Кеісіег - набіг) - вороже поглинання, перехват оперативного управління або власності підприємства за допомогою спеціально ініційованого бізнес-конфлікту. Мета рейдерства, як правило, - перерозподіл чужої нерухомості, а тому воно приносить значні прибутки загарбникам [1].

Як правило, рейдерству передують глобальні перерозподіли власності. За дослідженнями О. Бєлікова, у вітчизняній історії можна виділити як мінімум чотири масові, революційні перерозподіли власності, які були ініційовані владою. Перший перерозподіл власності відбувся ще в епоху Івана Грозного. Другий влаштував Петро І. Третій - більшовики після Великої Жовтневої Соціалістичної революції 1917 року. Четвертий, починаючи з 1990 р., ми переживаємо сьогодні [4].

Рейдерство є у всьому світі. Якщо це законне рейдерство, тобто якщо на ринку перерозподіляється власність законними методами на користь ефективних компаній, це вважається нормальною діяльністю. У розвинених країнах рейдерство не є таким небезпечним, використовуються здебільшого економічні важелі: аналіз ринку, з'ясування кон'юнктури, участь у біржових торгах, гра на ринку цінних паперів тощо. Існують погляди, що компанії, які займаються даним видом діяльності на законних підставах, певною мірою очищують ринок. Але проблема в тому, що в Україні рейдерство найчастіше має кримінальний характер, де незаконним чином відбираються активи в ефективних власників [2].

Рейдерами можуть бути:

• окремі особи, що використовують корумпованість певних структур влади й управління, що прагнуть заволодіти чужим житлом й іншою власністю;

• спеціальні фірми або групи людей, що об'єдналися з метою професійного зайняття рейдерством, у тому числі групи, що спеціалізуються на захопленні земель, квартир, підприємств, акцій тощо;

• галузеві холдинги, що прагнуть до усунення конкурентів у своїй сфері шляхом їхнього поглинання;

• великі холдинги й фінансово-промислові групи, що знаходяться, як правило, у великих містах, і володіють великими ресурсами й можливостями, скуповують землі, бізнес у різних галузях, і все коштовне для збільшення своїх активів;

• несумлінні керівники, що мають доступ до особливо важливих для компанії документів, схем керування та активів;

• партнери по бізнесу або дрібні акціонери тощо.

Щодо основних причин поширення в Україні рейдерства, то З.С. Варналій виділяє такі з них:

— слабкість правової системи;

— недосконалість судової влади;

— корумпованість органів влади;

— відсутність державних інститутів, які б ефективно захищали права власника;

— низький рівень правової культури;

— правовий нігілізм як у суб'єктів господарювання так і представників органів влади;

— сумнівна передісторія приватизації об'єктів тощо [1].

Ще однією з причин, що служить метою рейдерських атак є бажання встановлення монопольного становища на тому чи іншому ринку, при цьому в основному замовниками рейдерського захоплення є конкуренти.

За період з 2000 по 2007 р. в Україні захоплено близько 3000 підприємств. Як правило, замовника рейдерської атаки цікавить нерухомість підприємства, вигода від продажу металоконструкцій або ж повна зупинка працюючого об'єкта чи визнання його банкрутом (у разі конкурентної боротьби). Середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні, за експертними оцінками, становить близько 1000% [1]. За експертними оцінками, щорічний обсяг сегмента поглинань і злиттів (без приватизації) становить майже 3 млрд. дол.. США. Можна говорити і про те, що в Україні діє близько 30-50 спеціалізованих рейдерських груп, що складаються з професійних юристів та економістів при цьому результативність їх атак становить 90%. Українське рейдерство має відчутну кримінальну складову: до захоплень залучаються збройні формування, а подекуди навіть співробітники правоохоронних органів.

За даними УСПП, в Україні протягом останніх двох років рейдерські атаки відчули на собі більше 2 тис. підприємств. Серед потерпілих - «Телерадіокомпанія «Студія 1 + 1», де на підставі усної угоди відчужується пакет акцій розміром 70%; Дніпропетровський маслоекстракційний завод; норвезька компанія «Теленір», що володіє акціями«Київстар» і т.п. Почалися рейдерські атаки на Крюковський вагоноремонтний завод, Броварський завод «Стріла» [2].

Виходячи з вищезазначених даних можна говорити про те, що рейдерські атаки набули значного поширення в Україні, тому варто розробляти основні схеми протидії їм, при цьому для того, щоб їх розробити варто визначити основні способи рейдерських захоплень підприємств.

Серед способів рейдерських захоплень варто виділити такі основні чотири:через акціонерний капітал, кредиторська заборгованість, органи управління та оспорювання підсумків приватизації.

Захоплення через акціонерний капітал свідчить про те, що він сильно розпорошений або недостатньо контролюється. Початком атаки є скупка акцій. Як правило, рейдери планують скупити близько 10-15 % акцій - ця кількість є достатньою, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів з «потрібним» по рядком денним, наприклад, зміною керівництва підприємства. Акціонерне товариство, власником якого є трудовий колектив, - найпривабливіший об'єкт для рейдера. Одержуючи невисокі зарплати, працівники без особливих коливань продають свої цінні папери тому, хто пропонує ціну в 5-10 разів більше номінальної вартості (однак всерівно менше їхньої реальної вартості). Приклади застосування подібної тактики досить відомі: дії компанії «Сармат», яка в свій час скупила через ІК «Керамет-Інвест» 41,5 % акцій київського пивзаводу «Оболонь»; а також атака компанії «Кліринговий будинок» на черкаський «Азот» [1]. Виходом з цієї ситуації може бути покращення відносин керівництва фірми з її працівниками або ж створення національної депозитарної системи, що дасть можливість здійснювати облік власників та кількості акцій, що в них знаходяться і таким чином проконтролювати рух акцій між різними власниками.

Одним з найбільш популярних методів рейдерських захоплень є відбирання власності через кредиторську заборгованість. Прострочені борги підприємства скуповуються в дрібних кредиторів за низькими цінами, потім консолідуються й пред'являються до одночасної виплати. Нездатність підприємства розрахуватися за своїми обов'язками дає підстави для початку процедури банкрутства або санації з усіма наслідками, що випливають із цих процедур. Завод, що перебуває на санації, не підконтрольний ані його власнику, ані менеджменту. Головна діюча особа - керуючий санацією, якого, як правило, рей дери легко можуть зацікавити «співпрацею».

Досить поширеним методом рейдерсьих захоплень в даний час є захоплення через наймане керівництво. Наділений значними повноваженнями керівник може сприяти швидкому вивезенню майна з території підприємства, такий чином власник залишається з акціями, які нічого не варті. Керівник може спровокувати фінансові проблеми на підприємстві, наприклад закупити матеріали чи товари за завищеними цінами або взяти кредит за нереальними відсотками. Переконати менеджера можна шляхом підкупу або підсажування на «гачок» шляхом погроз або кримінального переслідування. Даний метод є найдешевшим і є ефективним на тих підприємствах де відсутній оперативний контроль з боку власників, тому для унеможливлення рейдерських атак варто посилити контроль діяльністю підприємства.

Приватизація багатьох об'єктів в Україні у свій час проводилася недостатньо прозоро, в окремих випадках з порушенням законодавства. Більш того - приватизація деяких підприємств в Україні проводилися за класичними рейдерськими схемами. Тому при рейдерській атаці підприємство не може звернутись до органів влади по допомогу, оскільки воно має певні недоліки в діяльності, що будуть виявлені в ході перевірок. Знаючи такі прогалини в корпоративній історії підприємства рейдери починають діяти.

Класичним прикладом відпрацьованої тактики рейдерського захоплення (так званого, «каскадного» методу), може слугувати спроба атаки на Харківське підприємство «Імтокс». Спеціалізація підприємства - унікальні металоконструкції для не менш унікальних будинків Москви та інших столиць колишніх союзних республік. У перші роки здобуття Україною незалежності «Імтокс» став акціонерним товариством, а працівники - акціонерами. Підприємство розвивалось, і міноритарні акціонери вже не безпідставно мріяли про дивіденди, але в їхні плани втрутилися «недружні поглиначі», тобто рейдери. Один з міноритарних акціонерів, який володів 0,03 % акцій статутного капіталу і пробув у рангу акціонера всього два дні, встиг звернути ся до суду з позовом про виплату 170000 гривень дивідендів. Події розвивалися з блискавичною швидкістю. Природно, що з метою забезпечення позову суд наклав арешт на нерухоме майно «Імтокса» і його банківські рахунки. Забезпечення позову було скасовано в апеляційному порядку, однак одразу в іншому районному суді м. Харкова з'явився новий позов, в якому позивач вимагав повернути йому слюсарний верстат, який нібито був переданий ним підприємству за усним договором. Позивач також вимагав накладення арешту на майно. Крім того, в господарському суді також з'явилась заява про забезпечення позову в справі за позовом орендаря, з яким «Імтокс» нібито збирав ся укласти угоду купівлі-продажу нерухомості. У суді, втім, представники позивача не з'являються - існують лише заяви про забезпечення позовів. У цей самий час дрібні акціонери «Імтокса» стали одержувати пропозиції про продаж акцій. За сертифікат на 21 акцію пропонували близько 100 доларів. У результаті протягом 2-х місяців скупник придбав більше 10 % акцій. Всі ці акції були зареєстровані на одну особу, після чого ця людина, не довівши своє рішення до відома правління підприємства, звернулася до реєстратора і подала заявку на проведення декількох позачергових зборів акціонерів. Хронологія проведення зборів була такою: 2 березня - збори в Івано-Франківську, 5 березня - у Макіївці, 6 березня - в Києві, 7 березня - в Сімферополі, 9-го - знову в Макіївці, 12-го - знову в Івано-Франківську. Тобто у випадку з «Імтоксом» були використані практично всі методи, які можливі при захопленні чужої власності. Тут є все - за винятком кримінальної відповідальності за подібні дії [3]. Для ефективної боротьби з рейдеством в Україні варто здійснити такі заходи:

— створити ефективну законодавчу базу протидії рейдерським захопленням;

— створити депозитарну систему власників акцій підприємств;

— розробити законодавчі норми, що захищали б приватну власність і не дозволяли через суди відбирати справедливо придбані активи;

— в основному рейдери діють дуже швидко, тому законодавчо треба унеможливити швидку передачу у власність спільних об'єктів;

— надати на законодавчому рівні можливість поновлення юридичного статусу незаконно реорганізоваї юридичної особи;

— створити відкриті списки судових позовів і судових рішень, що характеризувались рейдерським захопленням підприємств.

Запровадивши вищезазначені заходи, можна унеможливити рейдерські захоплення підприємств.

Список використаних джерел.

1. Варналій З.С. Рейдерство в Україні: передумови та шляхи подолання// Стратегічні пріоритети, №2(3), 2007 р.

2. Мельник М.І. Організаційно-правовий механізм подолання рейдерства в Україніхуть та основні напрями вдосконалення//Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ,- №2, - 2009.

3. Бєліков О. Рейдерство в Україні - реалії сьогодення // Юридичний журнал. -2007. -

№4.-С.105-109.

4. Бєліков О. Сам собі захисник / О. Бєліков // Закон і бізнес. - 20 квіт. 2007 р.— С. 9.