Живко М.О.

ад’юнкт кафедри оперативно-розшукової

діяльності Львівського державного університету внутрішніх справ

(науковий керівник д.ю.н., професор Ортинський В.Л.)

Правові механізми доступу до інформації про суб’єкта господарювання в процесі оперативної діяльності

В умовах інтеграції та гострої конкурентної боротьби проблема пріоритетів використання науково-технічних досягнень стає першочерговою. Інструментами розв’язання її стають конкурентна розвідка та промислове шпигунство, тобто, дві сторони однієї проблеми: позитивна та негативна. Особливо вітчизняні суб’єкти господарювання реально відчувають на собі вплив інтеграційних процесів в Україні, адже їм відкриваються переваги і недоліки сучасних новітніх процесів світового господарювання, механізації та автоматизації виробничих процесів, нові ризики, нові сподівання. Найпоширенішими серед них є факти протиправного і шпигунського вивідування, викрадення та несанкціонованого зняття комерційно важливої для компанії інформації. Розглянемо правові механізми захисту конфіденційної інформації суб’єкта господарювання в процесі оперативної діяльності правоохоронних органів.

Для задоволення потреб сучасного суспільства виникає проблема інформаційного забезпечення всіх сфер діяльності людини, і як одна із найважливіших - надійний захист інформації. Особливої гостроти ця проблема набуває у зв’язку з масовою комп’ютеризацією, об’єднанням електронної техніки у комп’ютерні мережі та використання Інтернет. Вибір серед сукупності сучасних методів і засобів захисту тих, які будуть найбільш відповідати певним вимогам щодо сфери застосування та забезпечення достатнього рівня безпеки суб’єкта господарювання, є складним завданням. Водночас різні технології захисту мають багато спільних рис із погляду як розроблення, так і використання. Це дає можливість вивчати сучасні технології на прикладах, які незважаючи на новизну, вже стали класичними.

Поняття «розвідка» розглядається як процес отримання якихось відомостей, що є важливими та вагомими для певного кола споживачів. В наукових та публіцистичних джерелах ми часто зустрічаємо поняття «економічна розвідка», «ділова розвідка», «корпоративна розвідка», «бізнес-розвідка», «конкурентна розвідка» тощо. Зокрема, дослідження загальнодоступних джерел інформації, що відображають основні тенденції бізнесу й наміри конкурентів, аналізу ризиків, дають можливість стверджувати, що на Заході професійно закріпилось поняття «конкурентна розвідка» (competitive intelligence). У національному інформаційному просторі найбільш вживаними є поняття «ділова розвідка» та «бізнес-розвідка», які здебільшого заміняють термінами «інформаційно-аналітична робота», «моніторинг» тощо.

Для розкриття суті проблеми визначимо спорідненість та відмінність між поняттями «конкурентна розвідка» і «промислове шпигунство». Спільною рисою обох понять є процес отримання інформації, а відмінною – методи отримання інформації, власне види інформації, яку намагаються отримувати суб’єкти господарювання та правовий статус «конкурентної розвідки» і «промислового шпигунства». Співробітникам правоохоронних органів доволі часто доводиться мати справу з визначенням правових підстав отримання інформації тими чи іншими суб’єктами господарювання, юридичними або фізичними особами.

Конкурентна розвідка – це постійний процес збирання, нагромадження, групування, аналізу інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства та передавання її керівництву для прийняття управлінських рішень з метою запобігання та управління ризиками, підвищення конкурентоздатності продукції, ефективності виробництва та отримання прибутків. Конкурентна розвідка займається збиранням інформації про навколишнє бізнес-середовище лише законними способами і методами. Тобто, конкурентна розвідка – це складова корпоративної культури сучасного бізнесу.

Пошук інформації в Україні не заборонений законом, тобто збирати інформацію може кожен суб’єкт господарювання чи громадянин зокрема при умові – не використовувати заборонених методів, що порушують гарантовані Конституцією права і свобода людини. Про бізнес-структури можна дізнатися 90-95% правдивої та корисної інформації з цілком легальних джерел: з Інтернету, з друкованих засобів масової інформації, під час проведення професійних семінарів, конференцій, виставок тощо [5].

Конфіденційною інформацією є будь-яка інформація, яка безпосередньо може не стосуватися господарської діяльності компанії, однак впливати на її фінансово-господарський процес та на правовідносини з третіми особами. Комплексний підхід до накопичення розвідувальної інформації, включно з аналізом культури і ментальності підприємств та організацій, є принципово важливим для визначення можливості витоку конфіденційної інформації та своєчасного запобігання цьому. Це стосується і визначення у конкурентів слабких місць, що дає можливість використати їх для запобігання промисловому шпигунству та припиненню інсайдерської і нелегітимної діяльності. Дуже важливим є технічне забезпечення розвідки. Сьогодні технічні засоби розвідки забезпечують відповідальних посадовців найоперативнішою інформацією. Але людські ресурси мають ще більше значення. Саме в цьому аспекті особливої ваги в процесі побудови інформаційного суспільства, для захисту інтересів підприємців, державних установ та організацій набуває співробітництво служб, у т.ч. і міжнародне, яким надано право здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Конкурентна розвідка діє виключно в рамках існуючих законів. Поява нових інформаційних технологій (Internet, професійних баз даних, систем пошуку інформації) і відносна дешевизна доступу до інформаційних ресурсів дозволяють аналітикам готувати якісні матеріали, придатні для ухвалення рішень керівництвом компаній. При цьому вони працюють тільки з відкритими джерелами інформації. Аналогічні технології обробки відкритої інформації використовують всі спецслужби світу. Але для КР найважливішою умовою є дотримання етичних норм і принципів діяльності виключно в рамках чинного законодавства [4].

Конкурентна розвідка на відміну від промислового шпигунства проводиться в межах правового поля та етичних норм.

Промислове шпигунство стосовно бізнесу є різновидом економічного шпигунства, способом конкурентної боротьби, який використовує будь-які неетичні методи ведення розвідки. Промислове шпигунство здійснюється протиправними методами і спрямоване на отримання незаконним шляхом конфіденційної інформації, що становить комерційну таємницю компанії.

Згідно з чинним законодавством, шпигунство є злочином і карається кримінальним законом, а значить і промислове шпигунство за справедливим твердженням А.Марущака є діянням, що підпадає під ознаки складів злочинів, передбачених статтями 231 Кримінального кодексу України «Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю» і 232 Кримінального кодексу України «Розголошення комерційної або банківської таємниці». Тобто промислове шпигунство – це злочинна діяльність, яка посягає на охоронювані законодавством інтереси [5]. Таким чином все, що використовується розвідником, є законним. Промислове шпигунство, навпаки, передбачає нелегальні методи і технології. Для встановлення межі правомірної поведінки пошукувачів конкурентно-важливої інформації варто визначитись із суб’єктивними та об’єктивними ознаками статей 231 і 232 Кримінального кодексу України.

Працівники міліції при проведенні перевірок користуються правами, передбаченими Законом «Про оперативно-розшукову діяльність».

Працівникам міліції дозволено здійснювати оперативно-розшукову діяльність за наявності підстав, передбачених ст. 6 Закону про ОРД:

1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:

— злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами;

— осіб, які готують або скоїли злочин;

— осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;

— осіб, безвісно відсутніх;

— розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;

— реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, з метою створення необхідних умов для належного правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв’язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співпрацюють або співпрацювали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності;

2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках;

3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

Загальнолюдські цінності, морально-етичні норми визначають сутність і характер здійснення оперативно-розшукової діяльності, яка базується на принципах: конституційних, організаційно-тактичних і спеціальних. Принципи визначаються людьми не спонтанно чи випадково, а на основі пізнаних законів і тенденцій розвитку як суспільного життя загалом, його окремих сфер, так і явищ і процесів дійсності. Принципи необхідно вважати відправними, неподільними положеннями, що відображають суттєві сторони теоретичної або практичної діяльності суб'єкта в осягненні істини, досягненні соціально вагомих результатів у будь-якій сфері діяльності, до яких належить інформаційна та оперативно-розшукова діяльність. Враховуючи, що людина є найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи повинні визначати зміст і спрямованість діяльності держави, її інституцій, оперативно-розшукова діяльність може розглядатися як своєрідна інституція, яка відповідно до своїх завдань сприяє подальшому розвитку і захисту прав людини, її основних свобод, як засіб подолання безкарності тих, хто скоює порушення закону, в нашому випадку порушує право на захист інформації.

Для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності згідно зі ст. 8 Закону про ОРД, міліції надається, зокрема, право:

1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;

2) проводити контрольну та оперативну закупівлю та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних дій;

3) порушувати питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;

4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій – виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду – вилучати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони вилучені, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку;

5) відвідувати житлові та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з’ясування обставин скоєння або такого, що готується, злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка;

6) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб – житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать.

Отже, налагодження співробітництва різноспрямованих дій держави, організацій, окремих осіб щодо забезпечення захисту інформації, ринкової економіки, захисту інформації та самодостатності особистості; теоретико-методологічною основою розроблення засад національної безпеки, ідентифікації загроз (ризиків), запровадження механізмів їх упередження, мінімізації та нейтралізації, серед яких важливе місце належить ОРД як професійній практиці.

Національні інтереси становлять своєрідну теоретико-методологічну основу оперативно-розшукової діяльності і визначають її стратегічну спрямованість, а основою оперативно-розшукової діяльності є принципи, закріплені Конституцією і Законом України від 18 лютого 1992 р. № 2 135-ХІІ «Про оперативно-розшукову діяльність», та принципи, напрацьовані професійною практикою ОРД й обґрунтовані теорією оперативно-розшукової діяльності.

Література:

1. Живко М.О. Захист інформації в системі економічної безпеки держави та підприємства // Регіональне і місцеве самоврядування в нових умовах: партійна публічна адміністрація і безпосередня демократія: Матеріали ІІІ українсько-польської НПК. – Львів, 2006. – С. 270-277.

2. Живко М.О. Інформаційна безпека України через призму національної безпеки // Психологічні аспекти національної безпеки/ Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції: 22-23 березня 2007 року. – Львів: В-о ПП „Арал”, 2007. – С. 86 - 87.

3. Живко З.Б., Живко М.О., Хомин О.Й. Особливості кадрового забезпечення служби конкурентної розвідки в економічній безпеці фірми // Науковий вісник ЛДУВС: Серія економічна, випуск 2. – Львів, 2006. – С. 306 - 327.

4. Живко З.Б., Живко М.О. Регламентація конкурентної розвідки в інформаційно-правовому просторі // Науковий вісник ЛДУВС: Серія юридична. Збірник наукових праць. – Львів, 2007. Вип. 2. – С.211-219.

5. Марущак А. Протидія злочинним та конкурентним механізмам доступу до інформації про суб’єкта господарювання // Сайт юридичного журналу „ЮСТІНІАН” http://www.justinian.com.ua