Булгаков Артур Олександрович

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Про деякі особливості реалізації права загального землекористування громадян на землях водного фонду.

Право загального землекористування громадян є передумовою загальнодоступного використання інших природних ресурсів, такий зв’язок є зворотнім, оскільки земля виступає базовим природним ресурсом. Використання земель водного фонду громадянами без дотримання спеціальних процедур, на законодавчому рівні обумовлено положеннями ВК України, що визначають порядок загального користування відповідними природними ресурсами.

У випадках загального водокористування основним юридичним фактом, в силу якого у того чи іншого суб’єкта виникає право користування конкретним водним об’єктом, є волевиявлення заінтересованої особи, що полягає, як правило, в практичному використанні вибраного об’єкту. Однак, гарантом практичної можливості такого волевиявлення виступає відповідна законодавча норма, що передбачає порядок реалізації права загального водокористування.

Водний кодекс України чітко розмежовує право загального водокористування громадян, тобто можливість вільно, безкоштовно, без надання будь-яких дозволів використовувати водні об’єкти для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, рибальства тощо) та право спеціального водокористування. Очевидно, як стверджує професор Андрейцев В.І., значна частина цих різновидів водокористувань має здійснюватись на землях водного фонду із правовим режимом загального землекористування. Практично будь-яка діяльність, пов’язана із задоволенням рекреаційних потреб на водних об’єктах, передбачає використання прибережної та берегової зони. Важко уявити собі ситуацію, коли користування водним об’єктом може здійснюватись без використання земель водного фонду. Більше того, право землекористування, в такому випадку, є необхідною умовою реалізації права громадян на загальне використання вод, а, відтак, є безоплатним, не потребує виділення чи закріплення земельної ділянки за конкретною особою.

Основне призначення земель водного фонду – обслуговування діяльності по використанню та охороні вод, настільки особливості правового режиму цих земель переважно відображають особливості правового режиму самих вод (водних об’єктів)

Вищенаведене створює передумови дослідження порядку використання земель водного фонду з врахуванням законодавчих положень щодо використання вод.

Відповідно до ст.47 ВК України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Названий вид водокористування охоплює водний фонд за виключенням обмежень, встановлених органами місцевого самоврядування. Так, відповідно до ст. 47 Водного кодексу України, з метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також, за певних підстав, визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території. Місцеві ради зобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

Відсутність законодавчих положень щодо права загального використання земель водного фонду вже сьогодні створює громадянам значні перешкоди, а подекуди й унеможливлює використання земель та водних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб. Так, наприклад, фактично усі пляжі, і навіть прибережні ділянки в м. Алушта АРК Крим є платними або закритими для відвідувачів. Подібна ситуація характерна для більшості курортних міст Криму.

Отже, з вищесказаного можна зробити висновок , що потрібно з наведених підстав вдосконалювати земельне законодавство через закріплення права загального землекористування на відповідних категоріях земель.

Землі водного фонду використовуються громадянами на праві власності, загального та спеціального землекористування, що повинно бути відображено як в земельному, так і в водному кодексах України.

Право загального землекористування на земельних ділянках водного фонду може обмежуватись лише у випадку забезпечення охоронного режиму природних ресурсів, чи передачі відповідних ділянок у спеціальне користування несумісне із вільним перебуванням на них громадян. Водночас, при реалізації громадянами права загального користування землями водного фонду, на них мають покладатися чітко визначені обов’язки та обмеження з метою попередження забруднень цих земель, погіршення їх якостей, рекреаційних властивостей, при порушені яких до особи можуть бути застосовані заходи адміністративної відповідальності.