Майка Н.І., Ніколенко К.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені

Михайла Туган-Барановського

БЕЗПРИТУЛЬНИЦТВО В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Розбудова України, як демократичної правової держави, потребує ретельного аналізу законодавства як важливої умови забезпечення прав і свобод людини. Особливо це стосується найбільш вразливої категорії нашого населення - дітей. Найсерйознішою проблемою у сфері прав дитини в Україні на сьогодні є дитяча бездоглядність, безпритульність.

Дитяча безпритульність – одна з найактуальніших і  найболючіших проблем сучасного суспільства. Тенденція до зростання дитячої безпритульності вказує на недостатність, непослідовність і теоретичну необґрунтованість кроків, спрямованих на вирішення цієї проблеми з боку держави та громадянського суспільства.

Невирішеною частиною проблеми  є  те, що повинен бути загальний соціологічний погляд на вирішення проблеми дітей-вулиці та існувати соціальні механізми вирішення цього питання.

За офіційною статистикою, сьогодні в Україні вулиця стала будинком для 130000 дітей. Але, за неофіційними підрахунками, їх більше в 2-2,5 рази. Лише двоє з десяти - біологічні сироти. Останні ж - так звані соціальні сироти, діти, які віддали перевагу вулиці над батьківським домом.

Як відзначають у матеріалах ЮНІСЕФ, феномен вуличних дітей є симптомом надзвичайного соціального й економічного неблагополуччя в країні(погіршення матеріального становища значної частини населення України; збільшення незайнятих дітей та підлітків; економічна експлуатація дорослими дитячої праці (залучення крадіжок,махінацій);послаблення відповідальності батьків за утримання і виховання дітей), а потім і в сім’ї(відсутність постійного житла; розлучення батьків; асоціальний спосіб життя одного чи обох батьків; примус дітей дорослими членами родини до жебракування; злочинні дії батьків)

Україна повинна також звітувати перед світовою спільнотою про те, як вона забезпечує права своїх громадян: наша держава підписала Конвенцію ООН про права дитини(яка прийнята та відкрита для підписання й ратифікації резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН листопада 1989 року, в Україні набрала чинності 27 вересня 1991 року).Цей документ містить всеосяжний комплекс міжнародних правових стандартів щодо захисту й забезпечення належних умов виховання дітей.

Донедавна на законодавчому рівні не були врегульовані три основні проблеми бездомних – облік і реєстрація, відновлення паспортів та забезпечення тимчасовим житлом. Ці питання, нарешті, отримали підтримку в парламенті. Розроблений народним депутатом України В. Гошовським, законопроект «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» 2 червня 2005 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні і в цілому. Нині він направлений на підпис Президентові.

Фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей, здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, додаткового залучення коштів об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб.

Сьогодні у нашій державі законодавче вирішення захисту прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, базується на положеннях ст. 52 Конституції України: “Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, покладається на державу ”.

Законом України “Про охорону дитинства ” від 26 квітня 2001 р. визначені основні положення щодо створення і забезпечення оптимальних умов для розвитку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки.

Управління гуманітарної освіти і виховної роботи Міністерства освіти і науки України виконує певні функції щодо профілактики бездоглядності:

- виявлення дітей, які залишилися без опіки батьків та їх розміщення у навчально-виховних закладах;

- здійснення контролю за відвідуванням такими дітьми навчально-виховних, загальноосвітніх за закладів

Міністерство освіти і науки розробило систему інформування потенційних усиновителів, опікунів і піклувальників. Міністерство охорони здоров’я України в основному надає медичну допомогу дітям.

Державний комітет у справах сім’ї та молоді:

- виявляє можливості та створює умови для альтернативних форм сімейної опіки: дитячих будинків сімейного типу;

- здійснює профілактичні заходи щодо безпритульності та правопорушень серед дітей, їхню соціальну реабілітацію;

- розробляє документи, що складають основу Концепцій, законів.

Державний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді взяв на себе функцію координатора роботи обласних, міських та районних центрів служб щодо надання юридичної, психологічної і соціальної допомоги “дітям вулиці”.

Таким чином, вирішення проблеми дитячої безпритульності в Україні є головним обов’язком держави, основними напрямами правової політики якої мають стати подальше реформування системи нормативно-правового забезпечення захисту цієї категорії суспільства та значне підвищення рівня правової освіти і правового виховання дітей і молоді, що стане запорукою позитивних зрушень у цій сфері в найближчому майбутньому.

Література:

1. Громадська думка: дослідження, аналіз, висновки – К.: ДЦССМ, 2006.

2. Табачник Д. Вирішення проблеми безпритульності - завдання пріоритетне // Соціальна політика. - 2003. -29 січня.

3. Доклад ЮНИСЕФ Независимой комиссии по гуманитарным вопросам.- ООН, Женева, 1990