КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ - ЗАПОРУКА СТАБІЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ
В умовах ринкової економіки практично кожне
підприємство може вижити за рахунок основної мети своєї подальшої діяльності —
отримання максимально можливого прибутку, що є основою стабільності
підприємства. Керівники підприємств повинні прагнути вийти на позитивні
результати господарської діяльності за рахунок виробництва
конкурентоспроможної продукції, плануючи необхідні обсяги виробництва та збуту
продукції.
Чому покупець вибирає той, а не інший продукт? Якими критеріями він при
цьому керується? Як схилити його до вибору певного товару або послуги? Подібні
питання грають центральну роль в комерційній діяльності кожної фірми. А для
всієї ринкової економіки в цілому вони рівносильні принциповому питанню про те,
які товари проводитимуть в даній країні. Відповіді на них пов'язані з поняттям
конкурентоспроможності.
Під конкурентоспроможністю підприємства слід розуміти сукупність
властивостей і характеристик його бізнес-процесів, що дозволяють забезпечити
ефективність функціонування підприємства при будь-яких змінах зовнішнього і
внутрішнього середовища [1].
Стабільність підприємств полягає в підтримці
високої конкурентоспроможності, а це свідчить що всі ресурси підприємства
використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим,
чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає
стабільне місце на ринку товарів та послуг, та його продукція користується
постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним. Виходячи з
цього, пропоновані раніше підходи для підвищення
конкурентоспроможності, що базуються на розбитті системи управління
конкурентоспроможністю на оперативний, тактичний і стратегічний рівні
недостатньо повно відображають особливості функціонування підприємств в
сучасних умовах реалізації трансформаційних процесів, зокрема відсутній взаємозв'язок
між рівнями по тимчасовому і функціональному чинниках [3].
Даний момент, поза сумнівом, важливий і вимагає
переосмислення, оскільки неможливо розглядати дані критерії ізольовано один від
одного. Взаємозалежність виявляється в тому, що від конкурентоспроможності
продукції існує пряма залежність загального економічного стану підприємства, а
загальний економічний стан підприємства обумовлює і рівень інвестиційної
привабливості. І, навпаки, інвестиційна привабливість надає безпосередню дію на
фінансово-економічний і матеріально-технічний стан підприємства, що надалі обумовлює
досягнення високого рівня конкурентоспроможності продукції як результату його
(підприємства) ефективного функціонування [2].
Сьогодні
українці вже не хочуть бути споживачами всякого браку. Вони об'єднуються, на
основі чинного законодавства, в спілки по захисту прав споживачів, що дозволяє
їм напряму впливати на якість.
Рівень запитів наших споживачів порівнявся з рівнем
вимог до товарів і послуг на зарубіжних ринках. Можливість вільного вибору,
жорстка конкуренція не можуть не впливати на виробників, примушує їх думати про
якість. Якість продукції - найважливіша економічна категорія і тісно пов'язана
з різними іншими економічними показниками, такими як собівартість, прибуток,
рентабельність та інші.
Тому керівництво підприємства повинно вміти
відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити
відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів.
Отже, конкурентоспроможність є одним із
основних важелів впливу на стабільність підприємства. Прагнучи до гнучкого
використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити
собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими
словами, воно повинно знайти спосіб оптимального поєднання бажаної
технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі
технологічні та економічні умови пропозиції.
Література:
1.Організація маркетингової політики у складі
економічної політики підприємства. /А.Ю. Перетятько// Економіка, фінанси, право.
– 2007. - №1
2. community.management.com.ua