„Економічні науки”, підсекція №1

Янковська В.В., студентка, Житомирський державний технологічний університет

Управління кредитними ризиками

Актуальність теми. Кредитні операції – левова частка активів банку й найдохідніша стаття банківського бізнесу. У результаті кредитної діяльності утворюється основна частка чистого прибутку, з якого формуються фонди банку. Водночас із структурою і якістю кредитного портфеля пов’язаний основний з ризиків, на які може наражатися банк у процесі операційної діяльності, – кредитний ризик. Мінімізація кредитного ризику дає змогу не лише запобігти можливим втратам банку від кредитної діяльності, а й не допустити виникнення серйозних проблем із ліквідністю та платоспроможністю. Це зумовлює актуальність проблеми управління кредитними ризиками в сфері банківського бізнесу.

Постановка проблеми дослідження. На сьогодні проблема дослідження управління кредитними ризиками банківської діяльності недостатньо розроблена та потребує глибшого наукового вивчення.

Метою дослідження є з’ясування сутності управління кредитним ризиком, виявлення взаємозв’язку між ним та кредитною політикою банку, визначення складових системи управління кредитним ризиком та розгляд методів управлінського впливу на кредитні ризики в контексті їх оптимізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі кредитних ризиків присвячені наукові праці І.А. Бланка, А.М. Герасимовича, В.М. Голуба, О.В. Дзюблюка, Г.Т. Карчевої, І.М. Лазепка, А.М. Мороза, С.В. Мочерного, І.М. Парасій-Вергуленко, А.А. Пересади, О.В. Пернарівського, М.І. Савлука та ін. Серед відомих західних авторів особливо значимі праці Л. Гітмана, Б. Едварда, Г. Марковіца, Дж. Маршалла, П. Роуза, Дж. Сінкі, Ф. Фабоцці, У. Шарпа та ін.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для того, щоб з’ясувати сутність управління кредитним ризиком, спочатку дамо визначення поняттям „ризик” та „кредитний ризик”.

Ризик – це невпевненість; небезпека виникнення непередбачуваних втрат очікуваного прибутку, майна, грошових коштів, здоров’я або самого життя у зв’язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами.

Кредитний ризик, на наш погляд, – це ймовірність збитків у зв’язку з несвоєчасним поверненням позичальником основного боргу і відсотків за ним.

Відповідно управління кредитним ризиком можна визначити як сукупність управлінських заходів, спрямованих на запобігання втратам банку від його кредитної діяльності.

Основною передумовою системи управління кредитним ризиком є кредитна політика банку. Кредитна політика – це сукупність заходів, спрямованих на створення умов для ефективного розміщення наявних коштів з метою забезпечення стабільного зростання прибутку банку. Кожен банк розробляє власну кредитну політику, в якій враховуються економічні, політичні, географічні, організаційно-правові й інші чинники, які впливають на його діяльність.

Кредитна політика формулює цілі та пріоритети кредитної діяльності банку, кошти та методі їх реалізації, а також принципи і порядок організації кредитного процесу. Метою кредитної політики банку є створення високоякісних активів, які забезпечують постійний плановий рівень прибутковості; вкладання кредитних коштів у економічно перспективні, рентабельні проекти; розробка й активне впровадження нових кредитних технологій, кредитних продуктів і послуг; зміцнення і підвищення конкурентоспроможності на ринку; підвищення якості наданих послуг. Основними задачами кредитної політики банку є: забезпечення високоприбуткового розміщення коштів банку в гривнях та іноземній валюті; постійний контроль над структурою кредитного портфеля і їхнім якісним складом; надання надійних і рентабельних кредитів; мінімізація і диверсифікованість кредитних ризиків.

Відповідно до кредитної політики банку будується система управління кредитним ризиком. До основних елементів системи управління кредитним ризиком, на нашу думку, слід віднести:

- організаційне забезпечення кредитної діяльності;

- система лімітів і нормативів;

- оцінка заявок на кредит і кредитоспроможності позичальника;

- встановлення кредитного рейтингу (ранжирування кредитів за ступенем ризику);

- визначення відсоткової ставки з урахуванням кредитного ризику;

- авторизація кредиту – розподіл повноважень при прийнятті рішень про видачу кредиту;

- кредитний моніторинг;

- управління кредитним портфелем;

- відновлення проблемних кредитів.

Процес управління кредитним ризиком відбувається послідовно, тому відзначимо основні його стадії:

1) оцінка ризику – визначення ймовірності негативної події, тривалості періоду ризику, суми коштів, що знаходяться під ризиком, і обсягу збитків, що можуть виникнути за відповідними активами;

2) реалізація заходів для мінімізації ризику. Заходи для мінімізації ризику представляють собою методи управління кредитним ризиком.

Визначимо найважливіші з методів управління кредитним ризиком, від яких залежить рівень кредитного ризику:

- аналіз кредитоспроможності позичальника – охоплює аналіз цілей кредитування, визначення джерел погашення кредиту, аналіз інформації про позичальника, забезпечення кредиту;

- диверсифікованість кредитного портфеля – даний спосіб захисту від кредитного ризику являє собою розподіл коштів, що позичаються, між: фізичними і юридичними особами, банками; підприємствами різних форм власності і різних сфер діяльності; галузями; країнами; продуктами;

- встановлення кредитних лімітів і нормативів. Ліміти кредитного ризику встановлюють обмеження щодо концентрації кредитів. Нормативи кредитного ризику визначають оптимальні значення показників кредитної діяльності банку;

- створення резервів на покриття збитків від кредитної діяльності – даний метод заснований на створенні резервів залежно від ступеня ризику кредиту;

- ціноутворення кредитів з урахуванням кредитного ризику – полягає в тому, що відсоткова ставка за кредитами повинна враховувати премію за ризик неповернення кредиту.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, поліпшення якості управління кредитними ризиками є передумовою підвищення ефективності банківської діяльності та конкурентоздатності банків. Система управління кредитними ризиками формується відповідно до кредитної політики банку.

Вважаємо за доцільне подальші дослідження присвятити розробці, науковому обґрунтуванню нових та удосконаленню існуючих методів управління кредитними ризиками.

Список використаної літератури:

1. Банківський менеджмент: Навч. пос. / О.А. Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь та ін.; За ред. О.А. Кириченка. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Київ: Знання – Прес, 2002. – 438 с.

2. Ковальов О.П. Стратегічне управління кредитними ризиками // Актуальні проблеми економіки. – 2006 - №5 – С. 21-30

3. Туник Г.М. Регулювання кредитною діяльністю банку // Фінанси України. – 2002 - №4 – С. 119-125