Прокопенко Олена Анатоліївна

Перший заступник начальника ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, здобувач кафедри фінансів і кредиту Київського економічного інституту менеджменту

Теоретичні засади трактування терміна

«оптимізація податкової системи»

Не зважаючи на те, що термін «оптимальність», «оптимізація» досить часто використовуються вченими, єдиного підходу до визначення сутності оптимізації оподаткування не вироблено. Досить часто податкову оптимізацію ототожнюють з мінімізацією податкових платежів, як наслідок – практичні розробки у цій галузі спрямовуються на проектування схем уникнення оподаткування.

Тенденція до ототожнення оптимізації оподаткування і податкового планування досить стійка. В цьому контексті до способів і прийомів оптимізації оподаткування відносять роботу з компаніями, зареєстрованими в офшорних зонах, зміна одних цивільно-правових відносин іншими, заміна об’єкта оподаткування (імпорт не готових виробів, а матеріалів для їх виготовлення та ін.), тобто мова йде про розробку схем уникнення або ухилення від сплати податків. На нашу думку, таке трактування оптимізації є не зовсім точним, оскільки враховує інтереси тільки однієї сторони – платника податків.

В етимологічному значенні оптимізація означає знаходження, вибір кращого варіанту із багатьох можливих або приведення будь-чого у найкращий стан. А оптимальний означає кращий, такий, що найбільше відповідає наявним факторам, умовам. Одразу постає два питання. Перше – наскільки тривалою може бути оптимальність податкової системи. Зважаючи на те, що всі рішення, які приймаються у сфері реформування оподаткування, ґрунтуються на основі узагальнених минулих даних або прогнозних розрахунках, вони не можуть вважатись повністю оптимальними. Фактори та умови, яким має відповідати податкова система, також постійно змінюються, а оперативно відреагувати на ці зміни податкова система не може, в силу того, що будь-яке рішення у сфері оподаткування потребує належного обґрунтування та законодавчого закріплення, весь цей процес вимагає затрат часу. Таким чином, можна зробити висновок, що абсолютно оптимальною податкова система бути не може, можна говорити про її відносну оптимальність. Друге питання – з чиїх позицій необхідно оцінювати стан податкової системи. Ми погоджуємось з думкою Т.В.Паєнтко, вважає, що оптимізація оподаткування зачіпає інтереси двох учасників – платника податків і держави. З одного боку, платник податків намагається захистити свої активи від будь-яких фіскальних посягань (навіть встановлених законодавчо). З іншого боку, держава реагує на це розробкою заходів щодо протидії ухиленню від оподаткування. Далі у зазначеній праці Т.В. Паєнтко робить висновок, що оптимізація оподаткування – це зрівноваження інтересів всіх зацікавлених суб’єктів: і держави, і платників податків. Ми погоджуємось з твердженням, що приймаючи рішення про оптимізацію податкової системи в цілому та окремих її складових необхідно враховувати інтереси як платників податків, так і держави, проте не вважаємо за можливе їх урівноважити. На нашу думку, мова повинна йти про відносну збалансованість інтересів обох сторін.

Таким чином, оптимізацію податкової системи будемо визначати як збалансування інтересів держави і платників податків у сфері оподаткування на основі критеріїв бюджетної ефективності, еластичності, дешевизни адміністрування, випереджаючих темпів росту промислового виробництва, зручності для платників податків, ефективності використання податкових надходжень, збільшення обсягів заощаджень населення та відтворення людського капіталу.

Визначаючи критерії оптимальності податкової системи, треба враховувати фіскальну та регулюючу функції податкової системи. Тому зі сторони держави критеріями оптимальності вважаємо за доцільне обрати:

1. Бюджетна ефективність, яку будемо визначати не тільки через достатність обсягів надходжень до бюджету, але й через питому вагу податків у ВВП.

2. Еластичність, яку будемо визначати як відносну зміну обсягів надходжень податків за даної податкової системи, яка залишається незмінною по відношенню до процентної зміни бази оподаткування.

3. Дешевизна адміністрування.

4. Випереджаючі темпи росту обсягів промислового виробництва та сільського господарства.

Зі сторони платників податків критеріями оптимальності можна вважати:

1. Зручність для платників податків, яку будемо визначати як відношення суми простроченої заборгованості по конкретному податку до загальної суми нарахувань по даному податку та всіх податках загалом.

2. Ефективність використання податкових надходжень, яку будемо визначати через коефіцієнт співвідношення сум податкових платежів і профінансованих державою сум суспільних благ та трансфертних платежів.

3. Збільшення обсягів заощаджень населення відповідно до зростання обсягів їх номінальних доходів.

4. Відтворення людського капіталу. Даний критерій будемо характеризувати через рівень доходів населення, рівень освіти, динаміку демографічної ситуації та стан зайнятості в державі та регіонах.

Спільним критерієм оптимальності для платників податків і держави можна вважати нейтральність оподаткування, оскільки мінімальний вплив на рух капіталу, або така реакція інвесторів, яку бажає отримати держава, вигідна обом сторонам – і платнику податків, і державі. Платник отримує вигоду у вигляді збільшення можливостей використовувати залучені кошти, вигод держави полягає в тому, що скорочується необхідність прямого бюджетного фінансування.