Економічні науки

Данилко С.В.

здобувач НТК статистичних досліджень Держкомстату України

Інвестування природоохоронної діяльності в Україні: статистичний огляд

Відомо, що в процесі господарської діяльності людини відбуваються істотні зміни в оточуючому її природному середовищі зумовлені антропогенним його забрудненням. Аналіз наукових джерел [1;2] переконує, що якщо не запроваджувати науково-обґрунтованих природоохоронних заходів, то неминуче відбувається швидке виснаження й руйнування природних ресурсів. Це значно впливає на екологічний стан довкілля, а відтак на погіршення якості життя населення. Тому важливо забезпечуючи все зростаючі потреби суспільства, слід зберігати й збагачувати природні ресурси як джерело матеріальних благ людства.

Стає очевидним, що демографічний вибух, прогресуюче забруднення атмосфери й верхнього шару літосфери, величезні нагромадження відходів людської діяльності за одночасного виснаження практично всіх видів природних ресурсів зумовили глибоку екологічну кризу. Вона охопила усі континенти нашої Планети і, зокрема, Україну, в якій продовжується зберігатись екстенсивний тип розвитку економіки [2;3], що веде до нераціонального використання природних ресурсів і деградації середовища існування людей, рослинного й тваринного світу.

Динаміка основних показників техногенного навантаження на довкілля України свідчить про погіршення екологічної безпеки природного середовища. Так, за даними статистики протягом 2006р. в повітряний басейн, водні та земельні ресурси країни потрапило майже 14,9млн.т небезпечних речовин, з яких 47% та 46% припадає відповідно на шкідливі викиди в атмосферу і поверхневі водойми, 7% – на забруднені землю небезпечні відходи – табл.1. На початок 2007р. у спеціалізованих сховищах організованого складування (поховання) зберігається майже 20,1 млн. т. відходів I-III класу небезпеки. У розрахунку на 1 кв. км території країни в повітря викинуто 12 т шкідливих речовин, а наявність відходів I-III класу небезпеки у спеціалізовано відведених місцях чи об’єктах становить 33 т.

Таблиця 1

Динаміка надходження шкідливих речовин у довкілля України

Показники	Роки
	2000	2003	2004	2005	2006
Надходження шкідливих речовин, тис. т.
-в атмосферу	5909	6191	6326	6616	7028
-в поверхневі водойми	9108	6068	5650	6667	6776
-в земельні ресурси	774	940	1116	950	1059

Саме тому необхідною складовою частиною перспективних планів соціально-економічного розвитку окремих регіонів і країни в цілому має бути Національна програма, щодо створення системи раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля. Важливу роль при цьому відіграють капітальні інвестиції спрямованні на впровадження сучасних екологічно безпечних виробництв, систем утилізації та рекуперації відходів життєдіяльності, реконструкції промислових, сільськогосподарських, транспортних та комунальних об’єктів, що завдають великої екологічної шкоди навколишньому середовищу.

За даними державної статистики загалом протягом 2006 р. на охоронну довкілля в Україні було витрачено 8,3 млрд. грн., з яких 73% (6,1млрд.грн.) – поточні витрати на охорону природи, пов’язані з експлуатацією і обслуговуванням засобів природоохоронного призначення, а також оплата природоохоронних послуг, 22%(1,8млрд.грн) – інвестиції в основний капітал, направленні на будівництво і реконструкцію природоохоронних об’єктів, придбання обладнання для реалізації заходів екологічного спрямування і 5%(0,4млрд.грн) – витрати на капітальний ремонт природоохоронного устаткування [4 С. 211-213]. За рахунок коштів Державного бюджету було освоєно 7,6% капітальних інвестицій і здійснено 1,5% поточних витрат. При цьому основним джерелом фінансування витрат на охорону навколишнього природного середовища, як і в попередні роки, були власні кошти господарюючих суб’єктів – табл. 2.

Таблиця 2.

Структура капітальних інвестицій підприємств, організацій, установ на охорону та раціональне використання природних ресурсів України
за джерелами фінансування у 2006 році

(тис. грн.)

Показники	Фактично витрачено - всього	У тому числі з
		Державного бюджету	місцевих бюджетів	власних коштів
Всього	2194188,5	186219,5	358356,3	1584378,0
В тому числі:
охорона атмосферного повітря і проблеми зміни клімату	762538,6	39474,5	12298,1	685473,1
охорона і раціональне використання водних ресурсів	777924,5	35600,9	241325,5	489971,6
поводження з відходами	339529,6	6158,6	70978,4	237224,6
захист і реабілітація ґрунту, підземних і поверхневих вод	247695,4	72833,6	19981,5	153206,2
зниження шумового і вібраційного впливу (за винятком заходів для охорони праці)	32252,0	25178,3	9749,7	324,1
збереження біорізноманіття і середовища існування	5753,8	1581,8	2661,4	1507,0
радіаційна безпека (за винятком заходів для запобігання аварій і катастроф)	4789,5	41,3	348,0	4400,2
науково-дослідні роботи природоохоронного спрямування	2652,9	1285,6	395,8	971,4
інші напрямки природоохоронної діяльності	18052,2	4064,9	617,9	11299,8

Джерело: Стат. зб. “Довкілля України за 2006 р.”, С. 214

Дані табл. 2 свідчать, що у 2006 р. в Україні переважну частину інвестицій було спрямовано на охорону і раціональне використання водних ресурсів – 35,5%, атмосферного повітря і проблем змін клімату – 34,8% та поводження з відходами – 15,5%. Разом з тим, освоєні обсяги інвестицій на охорону і раціональне використання ресурсів рослинного і тваринного світу становили лише 0,3% усіх капітальних інвестицій природоохоронного призначення, що не відповідає сучасним вимогам формування сталого соціально-економічного розвитку країни.

Таким чином, не дивлячись на актуальність проблем розвитку інвестиційної діяльності, обсяги інвестицій в економіку України і, зокрема, на охорону довкілля поки що залишаються на низькому рівні. Так, за даними статистики у 2006 р. їх частка в структурі ВВП не перевищувала 1,5%, проти 1,9% у 2000 р. [4, С. 15]. Саме тому, на наше переконання, необхідно вжити невідкладних заходів щодо формування в державі дієвої інвестиційної політики спрямованої на активізацію інвестиційної діяльності. Цьому сприятиме мобілізація інвестицій з усіх можливих джерел, стимулювання притоку іноземних інвестицій, створення сприятливого інвестиційного клімату, розвиненого фондового ринку та фінансово-кредитної системи, зниження податкового тиску, підвищення рівня ефективного використання амортизаційних відрахувань тощо. Водночас, необхідно продовжити роботу по удосконаленню національного інвестиційного законодавства України, а також організації державних статистичних спостережень щодо надходження і використання інвестицій у сфері природокористування та охорони довкілля.

Література

1. Туниця Ю. Ю. Економіка і ринок: подолання суперечностей. – К.: Знання, 2006. – 314 с.

2. Національне багатство України / За ред. С. І. Дорогунцова. – К.: РВПС України НАНУ, 2005. – 123 с.

3. Огляд результативності природоохоронної діяльності. Україна – Женева: Комітет екологічної політики Європейської економічної комісії ООН, 2000. – 232 с.

4. Довкілля України: Стат. зб. за 2005 рік/Державний комітет статистики України: за ред. Ю.М. Остапчука. – К., 2007. – 243 с.