Економічні науки/10. Економіка підприємства

К.е.н. Недрянко А.О., Бусько А.Ю.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Амортизаційна політика та оновлення основних фондів в Україні

Сучасний стан національної економіки України знаходиться в умовах її активного та постійного реформування. Економічна реформа потребує пожвавлення господарського життя з метою забезпечення економічного зростання держави. Досягти цього можна на основі фінансової стабілізації, структурної перебудови, приватизації тощо.

Зміна економічних умов відтворення основних фондів в українській економіці зробило актуальною задачу дослідження ринкової системи амортизації в аспекті зміни фінансово-економічного змісту формування та подальшої реалізації амортизаційної політики підприємства. Це обумовлено тим, що гнучка амортизаційна політика держави і окремих підприємств є одним з основних факторів відновлення економічного зростання в умовах інвестиційної кризи, спаду виробництва та інфляції. Однак, в теперішній час відсутня цілеспрямована державна амортизаційна політика, не розроблена концепція відновлення, ефективного накопичення і використання фінансових ресурсів. Як наслідок, на рівні підприємств система амортизації розглядається як другорядна у розв’язанні задач відтворювального характеру, оновлення фінансових ресурсів. Така ситуація характерна для багатьох підприємств України.

Амортизаційна політика є однією із головних частин загальної політики управління виробничими витратами на промислових підприємствах, яка полягає в інтенсивності оновлення основних фондів з поступовою експлуатацією їх у процесі виробничої діяльності. На сьогоднішній день на багатьох підприємствах використовується зношуваний виробничий потенціал, який функціонує тільки за допомогою величезних витрат на ремонт. Так, амортизаційна політика не є єдиною причиною такого положення, але її роль у такому становищі досить велика.

Серед проблем, які існують в економіці на етапах ринкових перетворень, особливу актуальність набуває оновлення виробничого потенціалу підприємств, що передбачає зміни системи стимулювання інвестиційної діяльності. Ситуація, що склалася в економіці, свідчить про те, що разом з традиційними заходами регулювання інвестиційної діяльності за допомогою податкової і кредитної політики важливішою стає амортизаційна політика. В умовах економічної ситуації, що склалася, і нестача інвестиційних ресурсів, своєчасне оновлення основних фондів залежить від ефективності формування і використання амортизаційного фонду. Тому вдосконалення механізму амортизації буде сприяти переходу до інтенсивних форм відтворення основного капіталу.

Розвиток теорії амортизації починається ще в минулих століттях, і за цей час спостерігається багато етапів її становлення. В економічній літературі існує багато підходів щодо визначення поняття “амортизація”. Амортизація являє собою надзвичайно складне економічне явище, що з’єднує риси витрат виробництва і джерела коштів, процесу руху вартості і важеля управління відтворенням, відшкодуванням зношених і нагромадження нових засобів праці. Під амортизацією можна розуміти складний фінансово-економічний механізм розподілу вартості основних фондів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації) і перенесенням її на новостворений продукт з наступним нагромадженням коштів для відтворення (придбання) основних фондів.

Механізм амортизації повинен вирішувати відразу три взаємопов’язані головні задачі: відшкодування понесених витрат по створенню на підприємстві власного виробництва; накопичення грошових засобів; використання накопичених грошових засобів на цілі відтворення, оновлення та розширення власного виробництва на підприємстві.

Важливими моментами при формуванні амортизаційної політики на підприємствах є норма амортизації та проблема вибору оптимального методу нарахування амортизації. Практика зарубіжного досвіду показує, що в світі існують певні закономірності при встановленні норм амортизації. Необхідно встановлювати таку норму амортизації, яка буде враховувати ступінь завантаження основних фондів, їх змінність, відповідати технічному рівню основних засобів і характеру їх використання; розробити систему граничної межі для норм амортизації – “від...” і “до...”, після чого підприємства самі собі будуть вибирати оптимальний термін використання основних фондів, враховуючи власні можливості, аналітичні прогнози і т.д.

У ринкових умовах розвитку економіки значимість амортизації у процесі відтворення основних фондів підвищують такі фактори як впровадження нових виробничих технологій і підвищення морального зносу засобів праці, розмежування методів нарахування амортизації, зміна структури капітальних вкладень, зберігання амортизаційного фонду на підприємстві. Ринкова концепція амортизації передбачає створення вільних грошових коштів для вдосконалення виробничого потенціалу підприємства. Ефективність заходів в сфері амортизаційної політики у значній мірі залежить від правильного обліку строків фізичного і морального старіння основних фондів при встановленні тривалості регламентованих періодів у порядку амортизаційних списань. Своєчасність введення державою тих чи інших правил та порядку амортизаційних нарахувань дозволяє у визначеній межі регулювати інвестиційну активність, а також змінювати масштаби впровадження досягнень науково-технічного прогресу у господарській практиці.

На сьогоднішній день не використовується повністю потенціал амортизаційного фонду як джерело інвестиційних ресурсів. Це пов’язано з недосконалістю сучасної нормативно-правової бази регулювання нарахування, резервування та використання амортизаційного фонду, відсутністю системи страхування підприємств від знецінення амортизаційних відрахувань через інфляцію, невирішеністю питань правової відповідальності суб’єктів управління підприємствами за нецільове використання вивільнених від оподаткування амортизаційних ресурсів.

Роль власних засобів підприємств в пожвавленні інвестиційної активності в останній час стає все більш вагомою, що потребує від держави відповідної уваги до створення сприятливих умов для формування достатніх фінансових ресурсів у господарських суб’єктів. Амортизаційна політика держави в цьому аспекті повинна сприяти забезпеченню необхідного оновлення основних фондів промислових підприємств з врахуванням умов відтворення та стану ринкової кон’юнктури, які склалися в державі на даний період часу, і тим самим підвищувати їх конкурентоспроможність як на вітчизняному, так і на світовому ринку.

Діючий механізм амортизації в Україні не сприяє чіткому налагодженню процесу відтворення основних фондів. У сфері державного регулювання амортизаційної політики необхідно провести зміни, насамперед, повернути контроль за цільовим використанням амортизаційних відрахувань, оскільки його відсутність призводить до зростання нецільового використання амортизації (заробітної плати, поточних потреб тощо).

Недостатність вільних власних коштів у підприємств, невиваженість у прийнятті рішень щодо оновлення основних фондів на підприємствах призводить до технологічної застарілості обладнання, що спричиняє вироблення неконкурентоспроможної продукції, незадоволення попиту, який постійно змінюється, непристосування до умов ринкової конкуренції.

При прийнятті рішення з оновлення основних фондів підприємствам необхідно враховувати обмеження і додаткові вигоди від механізму амортизації при оновленні основних фондів.