Володарський А.В., Якубовська O.O.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ІНТЕГРАЦІЇ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

На політичній карті сучасного світу не знайти ізольовану від світового економічного простору країну з ефективною і збалансованою економікою. У той же час, інтеграція до економічних об’єднань має деякі негативні сторони. Актуальність теми полягає у тому, що інтеграцію до економічних угрупувань потрібно розглядати з різних сторін, враховуючи можливі негативні наслідки цього процесу.

Проблемою глобалізації і інтеграції економіки займаються такі науковці, як О.Білорус, В.Сіденко, В.Геєць, О.Барановський, В.Будкіна, І.Бураковський, А.Гальчинський, Б.Губський, В.Зянько, М.Дудченко, Ю.Павленко, С. Кіреєва, А. Кредісова, Д.Лук’яненко, О.Чувардинський та інші.

Метою дослідження є виявлення можливих негативних впливів інтеграції та глобалізації на стан економіки України і надання пропозицій щодо мінімізації негативних наслідків цих процесів.

За рейтингами міжнародних економічних організацій Україна за рівнем конкурентоздатності посідає одне з останніх місць. Курс уряду на лібералізацію зовнішніх відносин не виправдав покладених на нього надій і не реалізував конкурентні переваги України. Доцільність лібералізації зовнішньекономічних відносин мала б бути досліджена на перших етапах відкриття кордонів, оскільки далеко не однакові умови та розбіжності обумовлювали суттєву різницю між економічними системами України від високорозвинених країн. Показники розвитку української економіки у порівняні із найбільшими торговельними партнерами свідчать про недоречність беззастережного відкриття кордонів. Так, за даними Світового банку, ВНП на душу населення в Україні є одним з найнижчих у світі (вона посідає 135 місце). Виробничо-промисловий комплекс України нездатний адаптуватися до попиту на світовому ринку, про що говорить досить низький ВНП на душу населення [1].

Через не конкурентоспроможність занепадають цілі галузі, які можуть переробляти сировину, а деякі функціонуючі галузі не повністю використовують свої виробничі потужності.

Для національних виробників немає достатньої внутрішньої мотивації застосування інновацій, що дає можливість іноземним конкурентам використовувати суперечності внутрішнього законодавства для знищення контрагентів на внутрішньому ринку. У такій ситуації інтеграція позначається на руйнації цілих галузей, прикладом чого є тютюнова промисловість. На даний час Україна не використовує всі свої конкурентні переваги (дешева робоча сила, достатня ресурсозабезпеченість деякими видами сировини, використання вигідного геоекономічного розташування тощо), оскільки офіційний сектор економіки неефективний. Натомість конкуренти України широко застосовують високі й запатентовані технології, стимулюють виробництво унікальних товарів, всебічно залучають наукову еліту, зокрема з країн колишнього СРСР, кредитують інновації. Отримані результати дозволяють країнам-конкурентам знижувати собівартість виробництва й оволодівати новими ринками збуту.

Покращити становище України на світовому ринку можливо завдяки застосуванню ефективної інноваційної політики. Для підвищення конкурентоспроможності українських підприємств вони повинні впроваджувати інновації. Але зараз 80-90% пропонованих інноваційних ідей відхиляються (коли у США приймається 52% запропонованих ідей) [2]. Для того, щоб покращити якість та збільшити кількість інноваційних ідей потрібно стимулювати трудові ресурси. Необхідно реформувати систему оплати праці, для того, щоб працівники були зацікавлені у генерації нових ідей. У цьому напрямку потребує докорінного вирішення проблема низької частки заробітної плати у національному доході. Так, з 2000 р. в Україні спостерігається економічне зростання, проте частка заробітної плати у структурі загальних доходів упродовж 2000-2006 рр. не змінилась: у січні-листопаді 2004 р. за даними Держкомстату, вона становила 43% від загальних доходів економіки, у січні 2006 р. – 43,5%, тоді як у США вона дорівнює 72%.

Одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України є вступ України до СОТ, що розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і залучення іноземних інвестицій. Це обумовлено також тим, що усі сусіди України (крім Росії та Білорусії) вже є членами СОТ і на країни-члени СОТ припадає близько 70% українського експорту [3]. Після вступу до СОТ Україна отримає режим найбільшого сприяння з усіма країнами-членами СОТ, а також національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання. Але без раціональної довгострокової стратегії розвитку на 25-30 років вітчизняна економіка може зазнати негативних впливів глобалізації.

При такому низькому рівні економічного розвитку навряд чи можна розраховувати на швидку й ефективну інтеграцію до економічних об’єднань. Науковці стверджують, що наша країна неготова до глобальної інтеграції і конкуренції. Але держава з таким потенціалом не може залишатися в самоізоляції. Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до рівня провідних країн світу шляхом активізації інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці, покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучасних умов господарювання, всебічну підтримку підприємництва.

Література:

1. Малащук Д.В. Вплив інтеграційних зв’язків на конкурентоспроможність української економіки // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. - №3. – с.32-38.

2. Зянько В. Глобалізація та інноваційний процес: їхній взаємовплив // Економіка України. – 2006. - №2. – с.84-89.

3. Чувардинський О.Г. Зовнішня політика України в умовах Світової Економічної інтеграції й глобалізації // Економіка та держава. – 2006. - №2. – с.36-39.