Економічні науки/10. Економіка підприємства

Якимчук Т.П., Кваша О.Є.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана»

Проблеми підвищення ефективності використання основних засобів підприємств України

Підвищення ефективності використання основних засобів є одним з основних питань для більшості вітчизняних підприємств на сучасному етапі розвитку економіки. Від розв'язання цієї проблеми залежить їх фінансовий стан, конкурентоспроможність продукції на внутрішньому та світовому ринках.

На сьогодні в Україні склалася несприятлива ситуація щодо забезпеченості та ефективності використання основних фондів. Насамперед, це пов’язано з високим ступенем зношеності виробничих фондів, що обумовлює нагальну потребу у заміні та модернізації наявного парку засобів виробництва. Так, незважаючи на те, що вартість основних засобів з кожним роком збільшується, промислові підприємства виготовляють продукцію на технічно застарілому обладнанні, що за умов форсованого НТП гальмує розвиток виробництва як на рівні окремого суб’єкта підприємництва, так і країни в цілому. Тобто спостерігається викривлення ситуації щодо забезпеченості та особливостей використання основних засобів.

Оцінка рівня забезпеченості промислових підприємств України основними фондами, їх стану та ефективності використання (табл. 1) показала, що рівень середньорічної вартості основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої продукції в 1996р. досяг максимального значення за весь розглянутий період, при цьому до 2002р. він поступово зменшувався, що стало наслідком кризових явищ та інфляції. Стабілізація економічних процесів в економіці країни протягом останніх років призвели до підвищення рівня фондомісткості підприємств. Але як негативне слід відмітити підвищення показника фондоозброєності протягом останніх років не за рахунок зростання вартості основних засобів, а через зниження кількості промислово-виробничого персоналу.

Таблиця 1

Показники технічного стану, забезпеченості та ефективності використання основних засобів підприємств України*

Роки	Показники
	Фондоміст-кість	Фондоозброє-ність, грн./чол.	Коефіцієнт оновлення	Коефіцієнт придатності	Фондовіддача
1994	0,89	49365	0,98	0,77	0,33
1995	0,83	54390	0,96	0,72	0,15
1996	4,50	66780	0,81	0,69	0,22
1997	3,99	72764	0,62	0,67	0,25
1998	3,49	64688	0,32	0,65	0,27
1999	2,81	69094	0,23	0,64	0,33
2000	2,07	72497	0,19	0,63	0,48
2001	1,89	99416	0,35	0,60	0,52
2002	1,78	99589	0,49	0,56	0,55
2003	2,06	100135	0,85	0,52	0,63
2004	2,34	100325	0,87	0,51	0,59
2005	2,62	107763	0,92	0,50	0,60
2006	2,90	115198	0,94	0,49	0,63

*Джерело: Розраховано за даними Держкомстату України

Проведене дослідження показало, що значення коефіцієнтів оновлення пропорційно змінам у обсягах інвестицій в основний капітал постійно варіювали, засвідчивши суттєве зростання у 2006р. починаючи з 2000р. Натомість коефіцієнти технічного стану мали протилежну тенденцію, що відповідно, підкреслює факт зниження останнім часом придатності для експлуатації основних засобів підприємств при відносно зростаючій віддачі від їх використання. В цілому можна сказати, що на підприємствах України останніми роками відбулося збільшення реальної вартості основних засобів, інвестицій та інновацій, але при цьому ефективність використання основних засобів залишилася на досить низькому рівні.

У зв’язку з цим з метою вирішення зазначених проблем пропонується здійснення наступних заходів, які можна класифікувати на заходи макро- та мікроекономічного характеру. Так, серед макроекономічних заходів слід виокремити: оптимізацію структури економіки країни, загальне пожвавлення секторів промисловості, активізацію інноваційного розвитку країни. У даному напрямку до заходів, які обумовлюють державну політику можна віднести: стабільність законодавчої бази, державну підтримку інвестиційних, інноваційних проектів та професійного зростання працівників підприємств. Відповідно серед мікроекономічних заходів можна відзначити покращення чинників екстенсивного, інтенсивного, екстенсивно-інтенсивного використання основних засобів та соціальних заходів. При цьому до першої групи заходів належать: підвищення змінності роботи устаткування, оптимальність між робочою силою та устаткуванням, а також суміщення професій. До другої –зменшення кількості застарілого устаткування, прогресивні методи організації виробництва, нові технології як передумова ефективного використання основних засобів. До третьої – освоєння проектних показників та введення в дію нових технологічних агрегатів, що обумовлюють істотні резерви екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів. До складу соціальних заходів: створення відповідної ритмічності забезпечення робочих місць, що впливає на своєчасність доставки матеріалів; оптимальний рівень медичного обслуговування, харчування; рівень кваліфікації працівників, адже від цього залежить продуктивність та ефективність роботи працівника; механізм оплати праці, так як саме заробітна плата виступає основним стимулюючим механізмом для робітника.

Отже, запропонована класифікація заходів є найбільш оптимальною, оскільки охоплює мікро- та макрорівень, що безпосередньо надає змогу розробити програми щодо удосконалення ефективності використання основних засобів як на рівні окремого суб’єкта підприємництва, так і на рівні держави.

Література:

1. Дергачева В. Ресурсный потенциал экономического роста как фактор конкурентоспособности национальной економики // Економіст. – 2006. - № 11. – С. 32-36.