УДК 657.47:631

Т.Г.Китайчук, старший викладач кафедри обліку і аналізу Вінницького державного аграрного університету

Нормування запасів сільськогосподарських підприємств

Запаси, як товарно-матеріальні цінності є важливими об'єктами обліку в сільськогосподарських підприємствах. Більше третини всієї інформації, необхідної для організації і управління виробництвом, формується при відображенні їх в обліку. Спричинено це тим, що на підприємствах постійно відбувається кругообіг товарно-матеріальних цінностей, а це в свою чергу вимагає своєчасної інформованості про них. Тому закономірно, що на якісне управління насамперед впливає нормування запасів.

Дослідженню інформації про стан запасів у сільському господарстві присвячені праці М.Я.Дем’яненка, В.М. Жука, В.Б.Моссаковського, М.Ф.Огійчука, Л.К.Сука та ін. Попри те, що проблеми висвітлені доволі повно, окремі аспекти вимагають поглибленого дослідження. У цьому зв’язку особливо слід виділити нормування запасів сільськогосподарськими підприємствами в умовах ринку.

На сьогодні дослідниками [1, 4, 6] визнано, що одна з основних проблем багатьох підприємств - дефіцит коштів, спричинений стрімким зростанням дебіторської заборгованості або збільшенням запасів сировини і готової продукції – через низьку конкурентну здатність. У практиці управління запасами виділяють наступні основні ознаки незадовільного контролю ресурсів: тенденція до постійного росту тривалості зберігання запасів; безперервний ріст запасів, що випереджає ріст обсягу продажів; недостача складських приміщень; наявність застарілих (залежаних), що повільно обертаються запасів; значні обсяги списань запасів внаслідок їхнього псування й розкрадань [3].

Формування запасів товарно-матеріальних цінностей пов’язане з відтоком коштів внаслідок: збільшення видатків, що виникають у зв'язку зі зберіганням запасів (оренда складських приміщень, видатки по переміщенню запасів, страхування майна й ін.); збільшення видатків, пов'язаних з ризиком втрат через старіння й псування, а також розкрадань і безконтрольного використання товарно-матеріальних цінностей; відвернення коштів з обороту. Надмірні запаси припиняють рух капіталу, порушують фінансову стабільність.

Значний відтік коштів, пов'язаний з видатками на формування й зберігання запасів, робить необхідним пошук шляхів їхнього скорочення. Таке завдання не може бути вирішена в умовах стихійного формування запасів. Для цього необхідно проводити аналіз стану запасів за певною методикою, що дозволяє підтримувати конкурентоспроможність і зберігати вкладення капіталу на мінімальному рівні.

Уникнути подібних проблем можна шляхом впровадження системи нормування оборотних активів. Проблеми виробництва найбільш успішно можуть бути вирішені за допомогою системи планово-економічних нормативів і норм, що спрямовують виробництво на задоволення потреб і одержання прибутку.

Здійснення ефективного виробництва повинно базуватись на застосуванні нормативних методів управління. Стосовно запасів, це не тільки орієнтація на зіставлення фактичних даних з минулим періодом, а порівняння витрат, особливо в частині товарно-матеріальних цінностей з економічно обгрунтованими нормативами.

Норми - це планові техніко-економічні показники, що характеризують питому вагу витрат матеріальних, трудових, фінансових ресурсів або граничні тимчасові розміри, що стверджуються у встановленому порядку [1, с. 26].

У економічній літературі під нормами розуміються максимальні розміри витрат сировини, матеріалів, палива, енергії й інших ресурсів на виробництво одиниці продукції даного виду або виконання визначеної роботи встановленої якості [1, 3, 5]. Це визначення типове для планової економіки, де нормування мало інші критерії ефективності виробництва і обслуговувало виконання доведених чи розроблених господарствами планів. Отже, широко застосовувані раніше в теорії і практиці внутрішньогосподарського планування поняття і визначення норм необхідно привести у відповідність із діючими в умовах ринкових відносин новими економічними законами, механізмами, категоріями тощо.

Основи сучасної теорії [6] керування запасами - постановка завдання, аналіз факторів, що впливають на рішення, спосіб обліку невизначеності в попиті - були сформульовані в роботах Ерроу К., Гарриса В., Маршака С. і Дворецького А. В 1953 р. вийшла монографія Вайтина Т. з управління запасами, у якій основні ідеї теорії грунтувались на вимогах пуассоновського потоку. Особливу увагу приділено ролі складів у матричних економічних моделях типу леонтієвської. У монографії Вагнера Х. розглядаються способи розподілів надлишків і недостач запасів при дискретному попиті, а також знаходження нижнього критичного рівня запасів. Значний акцент зроблений на методах контролю за здійсненням оптимальних стратегій управління.

Характерними особливостями сучасного процесу нормування на підприємствах, як зазначає ряд авторів [4, 5], є впровадження системи нормативів, що передбачає ряд етапів: побудова моделі операційного циклу; розробка положення по нормуванню; тестування розробленої моделі нормування; коригування розробленої методики.

Найбільш поширені методи розрахунку норм і нормативів: прямий, статистичний, коефіцієнтний і аналітичний. Використання того або іншого методу нормування залежить від таких чинників, як доступність порівняльних даних попередніх періодів, трудомісткість розрахунків, специфіка діяльності.

На практиці норми запасів є показниками, застосовуваними при плануванні й оцінці різних видів діяльності, виконуваних робіт і послуг. Вони утворять цілу систему планових, економічних, фінансових і інших норм і нормативів і складають нормативну базу планування, що класифікується за різними ознаками.

Прийнято вважати, що відповідно до існуючих в ринкових умовах економічних процесів і механізмів, понять і визначень, всі різноманітні нормативні матеріали, застосовувані в процесі планування, доцільно підрозділяти на окремі групи за певними класифікаційними ознаками.

З огляду на те, що нормування запасів у сільскогосподарських підприємствах є основою виконання таких функцій, як визначення обсягів виробництва продукції, обгрунтування витрат і результатів, облік і контроль витрат виробничих ресурсів, доцільно здійснювати класифікацію відповідно до цих функцій.

При визначенні обсягів виробництва продукції до уваги беруться норми запасів за стадіями виробництва - нормативи поточних, страхових, технологічних, транспортних і виробничих запасів матеріалів, а також незавершеного виробництва, готової продукції, розмір і динаміка яких характеризують процес перетворення матеріальних ресурсів у кінцеву продукцію.

Функція обгрунтування витрат і результатів – деякі автори [1] називають її організаційною, найбільш повно проявляється у встановленні оптимальних пропорцій між окремими елементами процесу праці і ланками усього виробництва, у доцільній координації як у часу, так і в просторі всіх матеріальних ресурсів.

Розглянуті ознаки класифікації дозволяють об'єднати норми запасів в єдину систему. Саме нормативи витрат запасів, які мають найбільшу питому вагу в складі виробничих ресурсів визначають в умовах ринку економічний інтерес підприємств і кінцевий результат їх діяльності, що дозволяє правильно планувати види й обсяги продукції, а також граничні витрати ресурсів і розмір одержуваних прибутків. Розмірність норм витрат матеріальних ресурсів залежить від застосовуваних видів сировини, продукції, прийнятої обліково-планової одиниці і в кожному випадку відповідатиме конкретним умовам виробництва. .

Найважливішими планово-економічними нормами витрат матеріальних ресурсів на підприємствах є показники витрат сировини, основних матеріалів, допоміжних матеріалів для технологічних цілей, палива, електроенергії, води, інших енергоресурсів на виробничі і господарські потреби. До складу матеріальних нормативів, використовуваних у процесі планування, входять також норма поточних, технологічних і страхових запасів матеріалів, нормативи незавершеного виробництва, готової продукції й оборотних коштів, показники організації виробництва і якості продукції.

У світовій практиці [6] існують два основних шляхи досягнення рівноваги виробництва і споживання конкретного товару. Перший - через механізм так званого раціонування, що полягає в упорядкуванні заданого рівноважного плану на основі прогресивних норм споживання ресурсів. Другий - через дію закону попиту і пропозиції в умовах вільного ринку. У цьому випадку необхідно враховувати при розробці планів не тільки обсяги чи норми попиту і пропозиції, але і розміри ринкових цін і собівартості продукції.

Таким чином, нормування запасів передбачає виконання наступної обліково-аналітичної роботи: оцінку раціональності структури запасів, що дозволяє виявити ресурси, обсяг яких явно надлишковий, і ресурси, придбання якиі потрібно придбати; вибір і обґрунтування ключових показників, які будуть застосовуватися в процесі оцінки раціональності управління запасами; визначення строків і обсягів закупівель матеріальних цінностей.

Нормування запасів сприяє формуванню системи оперативного контролю і являє собою організацію безперервної діяльності працівників відділу матеріально-технічного постачання, спрямовану на формування виробничих запасів в економічно обґрунтованих розмірах і забезпечення стійкого обсягу й асортиментів матеріалів протягом усього планованого періоду для здійснення безперебійної роботи підприємства.

Наявна інформація про рух, вартість, сформована нормативна база по запасах дозволяє оперативно управляти матеріальними й фінансовими потоками на підприємстві протягом року.

Література

1. Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование. Система плановых нормативов и показателей. Ученик. – М.: Изд-во "Инфра-М". нутрифирменное планирование, 1998. - 392 с.

2. Городянська Л.В. Облік відтворення економічних ресурсів на підприємстві //Фінанси України. – 2007. - №7. – С.113-121.

3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. № 2.

4. Шаранова Н., Шарыпова Н. Как нормировать оборотные активы компании //Финансовый Директор. – 2006. -№2.

5. Ефимова О.В. Финансовый анализ. – М.: ИД «Бухгалтерский учет», 2002. – 526 с.

6. Родионов А.Р., Родионов Р.А. Управление производственными запасами // Менеджмент в России и за рубежом. – 1999. - №1.