«Экономические науки»

12. Экономика сельского хозяйства

Пристемський О.С. – аспірант, Херсонський державний аграрний університет

Основи економічної безпеки сільськогосподарських підприємств

Сучасний стан національної економіки характеризується позитивною динамікою виробництва валової продукції, істотним зниженням темпів інфляції і стабілізацією курсу національної валюти, зростанням обсягів виробництва агропромислового комплексу, що в свою чергу сприяє підвищенню попиту на продовольчому ринку України [3].

Сталий економічний розвиток аграрного сектору передбачає його здатність до забезпечення зростання власного виробництва в умовах дотримання оптимальних пропорцій свого внутрішнього розвитку й збалансованості з розвитком як економічних систем, які з ним взаємодіють, так і систем економічного характеру, а саме – екологічної та соціальної. Забезпечення такого розвитку відповідає стратегічним цілям державної аграрної політики України, зокрема щодо перетворення галузі сільського господарства на високоефективний, конкурентоспроможний сектор економіки держави та комплексного розвитку сільських територій і розв’язання соціальних проблем на селі.

Для забезпечення розвитку аграрного сектору економіки, з метою консолідації зусиль, гарантування продовольчої безпеки держави, а також оптимізації системи банківського кредитування сільськогосподарських виробників у 2004 – 2005 роках були підписані меморандуми про взаємодію і співробітництво між Мінагрополітики, представниками Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств, Асоціацією фермерів і приватних землевласників, а також НБУ, Асоціацією українських банків та іншими [4].

На нашу думку, економічна безпека сільськогосподарських підприємств має важливе значення для визначення економічної ефективності діяльності в умовах ринкової інтеграції.

Економічна безпека підприємства це стан оптимального рівня використання його економічного потенціалу, за якого існуючі та можливі збитки нижче встановлених підприємством меж. Обмеженість існуючих теоретичних концепцій зумовила появу інтеграційної теорії, основним постулатом якої є інтеграція у часі – забезпечення безпечного існування та розвиток підприємства. Розуміння підприємства як системного інтегратора в часі і просторі різноманітних соціально-економічних процесів потребує особливої концепції безпечного існування, здатності досягати зазначених потреб з максимальною ефективністю.

Основними принципами функціонування інтеграційної теорії є: гнучкість структури економічного потенціалу; безумовне задоволення загальних потреб підприємства та його робітників; постійне очікування загроз; здатність структури управління швидко реагувати на загроза та ефективно використовувати існуючі можливості; ефективна інформаційна забезпеченість процесів планування та використання стратегій підприємства; усвідомлення суспільством важливості створення сприятливих умов для здійснення підприємства заходів із підтримки власної економічної безпеки.

Для отримання достатньої інформації про стан та тенденції розвитку внутрішнього та зовнішнього середовищ у процесі обґрунтування та прийняття стратегічних рішень, спрямованих на досягнення та підтримку економічної безпеки сільськогосподарських підприємств, необхідна системна методика діагностики економічної безпеки даних підприємства, яка повинна складатися з таких основних розділів: оцінка тенденцій розвитку підприємства; оцінка можливостей підприємства протидіяти загрозам; оцінка причин появи загроз із боку факторів внутрішнього середовища; систематичний аналіз стану та тенденцій розвитку зовнішнього середовища [2].

Подальше підвищення товарності і ефективності сільськогосподарських підприємств вимагає послідовного збільшення їх землекористування для організації конкурентноздатного виробництва. Гадаємо, що при встановленні раціональних розмірів даних підприємств по земельній площі варто виходити не з оптимізації їх по окремим культурам, видам продукції, а на підставі раціонального сполучення галузей і насамперед рослинництва і тваринництва.

Як показує світовий досвід, досвід постсоціалістичних реформ країн умови реалізації продукції впливають на темпи її виробництва, інтенсивність розвитку галузей, результативність реформ і адаптацію сільського господарства до ринку [1].

Важливим елементом розробки конкурентних стратегій в аграрній сфері є аналіз кон’юнктури ринку, без чого не можливе формулювання маркетингових цілей. Аналіз внутрішньої ін формації передбачає вивчення суб’єктами аграрного підприємництва питань конкурентоспроможності на ринку. При цьому ретельно вивчається фінансовий стан, а також сильні та слабкі сторони підприємства.

До обмежень зовнішнього економічного середовища належать параметри ринкового потенціалу та географічна розпорошеність ринків збуту. Аналіз діяльності конкурентів передбачає оцінку їхніх сильних та слабких сторін.

Стратегія розвитку підприємств АПК має включати в себе участь в інтеграційних формуваннях, стратегічних альянсах, а також використовувати маркетингові та виробничі контракти, що буде сприяти інноваційним та структурно-організаційним зрушенням.

Таким чином, аспекти економічної безпеки підприємств повинні базуватися на державній підтримці, яка має здійснюватися за допомогою комплексу урядових програм та заходів, спрямованих на зростання ефективності та доходності сільськогосподарського виробництва, а саме: підвищення платоспроможності, ліквідності, зниження податкового тиску для досягнення достатнього рівня рентабельності.

Ефективною державна підтримка вважається тоді, коли вона повною мірою спрямовується на задоволення економічних та соціальних інтересів сільськогосподарських товаровиробників. При цьому рівень економічної результативності діяльності суб’єктів господарювання завжди служить фінансовою базою для задоволення соціальних проблем. Виходячи з цього варто оцінювати як економічну, так і соціальну ефективність діяльності держави по відношенню до сільськогосподарських підприємств.

Список використаних джерел:

1. Амбросов В.Я. Трансформаційні зміни і їх підтримка в агропромисловому комплексі // Основні напрями високоефективного розвитку пореформованого та агропромислового виробництва в Україні на інноваційній основі. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – С. 224-229.

2. Євдокимова Н.М. , Кирієнко А.В. Економічна діагностика: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 73-75.

3. Збарський В.К. Теоретичні засади ефективності функціонування малих форм господарювання на селі // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2004 – Вип. 76. – 2004. – С. 53-59.

4. Шубравська О.В., Поштаренко М.Г. Розвиток банківського кредитування агро сфери у контексті забезпечення її економічної сталості // Фінанси України. – 2006. - № 7. – С. 131-138.