«Экономические науки»
16. Макроэкономика
Ковальов В.В. к.е.н., доцент
Херсонський
державний аграрний університет
Згідно з доповіддю ООН за 1999
рік “Глобалізація з людським обличчям” завданнями на ХХІ ст.. передбачено, “щоб
глобалізація слугувала інтересам людини, а не тільки зростанню прибутків
компанії” [2].
Проблема глобалізації породжує
протиріччя розвитку, різко
підвищилися масштаби впливу діяльності суспільства на соціально-економічний
розвиток країн також на нерівномірним розвитком регіонів однієї країни.
Реалізація глобальних проблем викликає необхідність інтеграційних процесів міжнародної співпраці, з поєднанням перетворень всіх галузей економіки та суспільного життя країни.
Проблеми глобалізації, як підкреслює М. Кастельс, є те що глобальна економіка є історичною реальністю, яка відрізняється від світової економіки і під якою розуміється система, де процес накопичення капіталу відбувається по всьому світі, і яка існує з XVI ст.. Глобальна економіка це економіка, що здатна працювати як “єдина система” в режимі реального часу “в масштабі всієї планети” [3].
Досліджуючи процеси розвитку глобалізації, О.Білорус сформував закон глобалізації як низку постулатів, що є складовою частиною цього закону. Однак серед них немає продовольчої проблеми [1].
Глобалізація продовольчої
безпеки – це процес консолідації зусиль світового суспільства по збільшенню
обсягів продуктів харчування, достатніх для задоволення потреб суспільства.
Дослідження динаміки розвитку світового господарства за останні роки викликає тривогу щодо адекватної уваги до розв’язання світової продовольчої проблеми. Роль сільського господарства в світовій економіці постійно зростає, що зумовлено багатьма причинами основною з яких є постійне зростання чисельності населення.
Продовольча безпека передбачає забезпечення населення країни високоякісними продуктами харчування та гарантоване достатнє харчування. Продовольча безпека залежить від стану національного агропромислового комплексу та його підтримки державою, земельного законодавства, форм власності та господарювання, а також платоспроможність населення. Вона зумовлює як стабільність, так і якість генофонду нації [5].
На нашу думку у продовольчий
сфері вже закладена система у вигляді зернових та агарних бірж. Необхідно
тільки об’єднати їх відповідним електронним зв’язком для проведення
закупівель-продажу зерна в масштабі реального часу з урахуванням потреб у
продовольчому зерні, добривах та засобів захисту рослин відповідних регіонів чи
країн.
Застосовуючи систему ескалації митних тарифів у міру підвищення ступеня переробки продукції, що експортується бідними країнами, багаті держави намагаються утримувати бідні країни в становищі залежних сировинних придатків.
Виходячи з цього можливо зазначити, що сучасна політика глобалізації формується за “доктриною Локка” її суть виходить з наступного: “Держава, яка найбільш послідовно пропонує принципи Сміта для використання в інших країнах, відмовилася від них із самого початку свого існування” [6].
Бідним країнам перед якими
стоїть проблема продовольчої безпеки, треба протистояти можливому розвитку
подій в такому напрямі за рахунок використання допомоги міжнародних організацій
та установ. Також необхідно створювати законодавчу базу для запобігання негативного
впливу транснаціонального “економічного імперіалізму”, а також сприяти розвитку
власного сільського господарства.
Якщо оцінувати вітчизняних товаровиробників як постачальників продовольства для населення України, то доводиться констатувати факт великої кількості ризиків банкрутства галузей АПК у конкурентній боротьбі із світовими товаровиробниками донної галузі.
Міністерством аграрної
політики України та Українською академією агарних наук розроблено Проект
“Комплексної програми підтримки розвитку українського села на період до 2015
року” в я кому зазначено, що продовольча безпека держави передбачає захищеність
життєво важливих інтересів громадян, за якої держава гарантує фізичну і
економічну доступність до життєво важливих якісних та безпечних продуктів
харчування відповідно до наукового обґрунтування наборів, підтримує
стабільність продовольчого забезпечення населення та гарантує продовольчу
незалежність держави [4].
Глобалізація продовольчої безпеки України повинна включати в себе не тільки вертикальні рівні, але й горизонтальні зрізи її забезпечення. Можливо зазначити що до ознак продовольчої безпеки в умовах глобалізації як критерію сталого розвитку країни повинні відноситися: наявність продовольства, яка забезпечується муніципальною та приватною сферами закупок, зберігання, оптовою і роздрібною торгівлею продукцією сільського господарства та харчової промисловості; стабільність галузевих ринків продовольства, яка гарантується сферою накопичення страхових запасів основних продуктів харчування; доступність продовольства, яка визначається, передусім, рівнем та динамікою реальних доходів і структурою виплат споживачів; якість продовольства, яка підтримується сертифікацією сільськогосподарського та переробного виробництва, контролем джерел надходження, місць зберігання і реалізації продовольчої продукції, в тому числі з метою запобігання поширення інфекційних хвороб.
Для досягнення та забезпечення умов продовольчої безпеки в умовах глобалізації на державному рівні необхідно здійснити наступні кроки: здійснювати щоквартальний моніторинг та прогнозування основних продовольчих балансів та тенденцій розвитку продовольчого ринку країни; укладати прямі контракти із сільськогосподарськими товаровиробниками на закупку продовольства; намащувати обсяги інвестиційної діяльності зі зберігання, переробки та доведення продовольчої продукції до споживачів, формування товарно-кредитних корпорацій; посилити вплив на ринкові механізми за допомогою встановлення цін на сировину і кінцеву продукцію, квотування виробництва; сприяння становленню міжрегіональних оптових ринків, вдосконалити механізм регулювання розподільних процесів на оптовому рику.
Список використаних джерел:
1. Білорус О.Т. Экономическая система глобализации. – К.: КНЕУ, 2003. – 380 с.
2. Власов В.І. Глобалізація і глобальна продовольча проблема // Економіка АПК. – 2004. - №1. С.15-22.
3. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура? / Пер. с англ. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
4. Лузан Ю.Я., Ситник В.П., Саблук П.Т Проект “Комплексна програма розвитку українського села на період до 2015 року”. “Економіка АПК” №1, 2007, с.11
5. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З., Державне регулювання економіки. Львівський національний університет імені І.Франка, Львів, “Українська технологія”, 1999, 640 с.
6. Найденов В.С., Сменковский А.Ю. Инфляция и монетаризм. Уроки антикризисной политики. - БЦ.: «Белоцерковская книжная фабрика», 2003. - 352 с.
Конференція “Ключевые
аспекты научной деятельности - 2008”
Ковальов Віталій Валерійович к.е.н. доцент Херсонський державний аграрний університет, доцент кафедри фінансів
Адреса для листування: 73006, м. Херсон а/с 28
Домашня адреса: 73000, м. Херсон, вул. Ворошилова 29, корпус 1 кв. 120
Тел.моб. 8050-5565287