Секція: «Педагогічні науки»

Підсекція 2 «Сучасні методи викладання»

Паньковський Ярослав Сергійович

Запорізький національний університет

Роль міміки при навчанні англійській мові

Незважаючи на те, що досить давно вчені звернули увагу на важливу роль паралінгвістичних засобів у міжкультурному спілкуванні, питання про необхідність навчання цим засобам ще залишається відкритим. Вивченням жестів, вираження очей, міміки, позою, рухами тіла займається кинесика (від гр. kinesis – «рух»). Особливу увагу кинесика приділяє міміці.

Під мімічними засобами розуміються рухи лицьових мускулів і руху голови. Необхідність навчання міміці при викладанні англійської мови продиктована тим, що міміка дозволяє краще зрозуміти співрозмовника, розібратися, які почуття він переживає, а значить створює всі передумови для вільного міжкультурного спілкування – основної мети навчання іноземної мови..

По міміці, вегетативним проявам («почервонів», «сполотнів», «покрився потім»), по виразу очей, величині зіниць можна судити про емоційний стан людини, який ґрунтується на таких шести умовних групах почуттів:

1) любов, радість;

2) подив;

3) страх, страждання;

4) гнів, рішучість;

5) відраза;

6) презирство.

Разом з тим, емоції, як правило, асоціюються з мімікою в такий спосіб:

- подив - підняті брови, широко відкриті очі, опущені вниз кінчики губ, відкритий рот;

- страх - підняті й зведені над переніссям брови, широко відкриті очі, куточки губ опущені й трохи відведені назад, губи розтягнуті в сторони, рот може бути відкритий;

- гнів - брови опущені, ніс зморщений, нижня губа випнута або піднята й зімкнута з верхньою губою;

- сум - брови зведені, очі погаслі, куточки губ злегка опущені;

- щастя - очі спокійні, куточки губ підняті й зазвичай відведені назад.

Також цікаво спостерігати за тим, яку функцію виконують невербальні компоненти в конкретній ситуації спілкування, адже це дозволяє не тільки коректно вести розмову, а й досягати цілком конкретних цілей, як, скажімо, підписання довгострокових ділових угод, налагодження нових економічно вигідних контактів тощо. Отже, як правило, невербальні компоненти виконують наступні функції:

а) супроводу мовної частини повідомлення (...з подихом відповів: «Як там добре!»);

б) сигналу про протилежний зміст (фальшивий тон: «по очах було видно, що це не так»).

При навчанні англійській мові на особливу увагу в контексті засобів невербальної комунікації заслуговують губи й особливо посмішка. Посмішка в англомовному світі — це знак культури (культури, зрозуміло, в етнографічному змісті слова), це традиція, звичай; це спосіб формальної демонстрації навколишньої своєї приналежності до даної культури, до даного суспільства. Саме звідси відоме кредо американців, «Keep smiling» - що б не трапилося, посміхайся — риса американської комунікативної поведінки, що офіційно схвалена й впроваджується всіма способами, у тому числі і мовними.

Але посмішка у американців далеко не завжди виражає дійсний стан людини, а лише засвідчує увагу й ставлення до співрозмовника. У той же час для англійці посміхаються не так часто як американці. Для англійців, це є правилом ввічливості, що підкреслює доброзичливість і відсутність агресивності. Не дивно, що українські туристи, сприймаються представниками англомовної культури як похмурі й непривітні. Це пов'язано, з тим, що посмішка в українському світогляді має дещо інше значення. Зазвичай це природна реакція на певні позитивні події в особистому житті.

Посмішка може бути:

1) щира - прояв доброго ставлення, а також реакція людини на позитивні події (властива всім культурам);

2) формальна - спосіб привітання;

3) комерційна – використається з метою залучення покупців.

Хоч останні два види посмішок є нехарактерними для української культури, різке збільшення міжкультурних контактів поступово приводить до поширення комерційної й формальної посмішок.

Не менш важливим у міжкультурній комунікації є погляд. Очі допомагають особам, які спілкується встановлювати візуальний контакт (як правило, триває не більше 10 секунд). Дивитися на мовця означає не тільки бути зацікавленим, це також може допомогти зосередитися на тому, що він говорить. Під час бесіди комунікатор і реципієнт то дивляться, то відвертаються один від одного, відчуваючи, що постійний погляд заважає співрозмовникові зосередитися. Наполегливий і пильний погляд сприймається нами як втручання в особисті справи. Більше того, такий погляд сприймається як ознака ворожості й створює в нас неприємне відчуття. Особливо це може виявиться при міжкультурному спілкуванні, коли співрозмовники уважно спостерігають один за одним, щоб не загубити чогось важливого, адже існує певний мовний бар’єр. Отже, ще одна навичка, що нею має оволодіти людина, яка прагне безперешкодно спілкуватися з носіями англійської мови - уміння контролювати й спостерігати за своїм поглядом, а також за поглядом співрозмовника.

З розширенням сфер використання англійської мови, зростають і вимоги до рівня оволодіння нею. А це означає, що необхідно постійно вдосконалювати систему викладання іноземної мови. Саме цим фактором обумовлюється вимога враховувати невербальні засоби передачі інформації при міжкультурному спілкуванні, чи не найважливішим з яких і є міміка.