Тезисы доклада на конференцию «Ключевые аспекты научной деятельности -2008», секция «Экономические науки», №13

аспірант Ковальова Ю.М.

Донецький державний університет управління

“Конкурентний ромб”/“Діамант” М. Портера

В сучасних умовах кластери стали частиною біль широкої концептуальної рамки, яка допомагає зрозуміти рушійні сили регіональної та національної конкурентноздатності. Кластер являє собою організм, або “регіональну екосистему”. Цей організм забезпечує конкурентноздатність ключових учасників кластера. Кластер є істотним елементом підвищення ефективності. У загальноекономічному розумінні кластер сприяє досягненню конкурентного господарського ефекту та підсилює конкурентні переваги окремих компаній, а отже, кластера в цілому.

Американський вчений Майкл Портер, фахівець в області кластерів, дає наступне визначення: “Кластери - це зосередження в географічному регіоні взаємозалежних підприємств та установ у границях окремої області”. Далі М.Портер доповнює визначення тим, що кластери охоплюють значну кількість різного роду підприємницьких структур, важливих для конкурентної боротьби, а саме: постачальників спеціального оснащення, нових технологій, послуг, інфраструктури, сировини, додаткових продуктів і т.п. Крім того, “...багато кластерів включають органи влади та інші установи - такі, як університети, центри стандартизації, торговельні асоціації, які забезпечують утворення, спеціалізоване перенавчання, інформацію, дослідження та технічну підтримку”.

Кластери (М. Портер) – це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємозалежних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у споріднених галузях, а також пов’язаних з їх діяльністю організацій (наприклад, університетів, агентств по стандартизації, торговельних об’єднань) у певних областях, що конкурують, але при цьому ведуть спільну роботу [2, c. 258; 4, c. 85].

Саме аналіз Майкла Портера конкурентної переваги націй привернув увагу аналітиків та високопоставлених політиків до концепції промислових кластерів. Рамка Майкла Портера, розроблена в “Конкурентних перевагах націй”, пов’язує поведінку фірми та економічну політику на мікро - та макроекономічному рівні. М.Портер звернувся до питання, чому деякі країни виробляють, у відносному значенні, набагато більше конкурентних фірм. Портер зазначає, що міжнародний успіх в окремій галузі визначається чотирма загальними взаємопідсилюючими факторами, які створюють середовище, що надає можливість цим фірмам конкурувати - так званий “Діамант Портера”.

М.Портер вважає, що конкурентноздатність країни варто розглядати через призму міжнародної конкурентноздатності не окремих її фірм, а кластерів - об'єднань фірм різних галузей, причому, принципове значення має здатність цих кластерів ефективно використати внутрішні ресурси. М. Портер дійшов висновку, що найбільш конкурентноздатні транснаціональні компанії зазвичай не розкидані безсистемно по різних країнах, а мають тенденцію концентруватися в одній країні, а іноді навіть в одному регіоні країни. Пояснення цього явища полягає в наступному, одна або кілька фірм, досягаючи конкурентноздатності на світовому ринку, поширює свій позитивний вплив на найближче оточення: постачальників, споживачів і конкурентів. А успіхи оточення, у свою чергу, впливають на подальше зростання конкурентноздатності даної компанії. У результаті такого взаємовигідного співробітництва формується “кластер” - співтовариство фірм, тісно пов'язаних галузей, що взаємно сприяють зростанню конкурентноздатності один одного.

Їм же розроблена система детермінант конкурентної переваги країн, що одержала назву “конкурентний ромб” (або “діамант”) за числом основних груп таких переваг. До них відносяться: факторні умови: людські та природні ресурси, науково-інформаційний потенціал, капітал, інфраструктура, у тому числі фактори якості життя; умови внутрішнього попиту: якість попиту, відповідність тенденціям розвитку попиту на світовому ринку, розвиток обсягу попиту; суміжні та обслуговуючі галузі (кластери галузей): сфери надходження сировини та напівфабрикатів, сфери надходження устаткування, сфери використання сировини, устаткування, технологій; стратегія та структура фірм, внутрішньогалузева конкуренція: цілі, стратегії, способи організації, менеджмент фірм, внутрішньогалузева конкуренція. Крім того, існують дві додаткові змінні, що у значній мірі впливають на обстановку в країні. Це випадкові події (тобто ті, які керівництво фірм не може контролювати) і державна політика [1; 3, c. 250].

Всі чотири умови мають бути сприятливими для того, щоб промисловість в межах будь-якої країни досягла міжнародного успіху. Саме останній з цих факторів вказує на важливість розташування та надає пояснення добре відомого успіху Силіконової долини в електроніці та Голівуду в кіноіндустрії. Чотири частини діаманту представляють чотири основних атрибути, що впливають на регіональну продуктивність та інновації [5].

Тобто, американський вчений М.Портер змоделював вплив географічного розташування компаній на конкурентну боротьбу з використанням чотирьох взаємозалежних сил, представлених графічно у вигляді ромбу. Так званий “Діамант Портера” став широко використовуватись в теорії (рис.1.1).

Згодом у модель “Даймонд” фінські економісти додали блок “Міжнародна ділова активність” (International business activity) у якості третьої зовнішньої сили, що враховує глобальні економічні процеси (рис.1.2).

Кластери здатні виступати в якості “полюсів конкурентноздатності”, які при наборі певної “критичної маси” стають повноцінними одиницями конкурентноздатності на міжнародній арені. Створення кластера дозволяє задіяти наявні у території або країни ресурси для прискорення зростання та посилення конкурентних позицій окремих регіонів і завдяки цьому “вбудовуватися” в економічні осі, що формуються. Забезпечуючи основу надзвичайного конкурентного успіху в окремих галузях бізнесу, кластери виступають яскраво вираженою особливістю будь – якої економіки.

Рис.1.1. Джерела локальних конкурентних переваг («Діамант М. Портера»)

[2, c. 273 ]

Рис.1.2. Модель “Даймонд”

Таким чином, на сьогоднішній день у застосуванні кластерного підходу для регіону є: можливість збереження та зміцнення єдиного економічного простору території за допомогою комплексного розвитку інноваційно – орієнтованих кластерів; максимально можливе наближення виробництва до ресурсів та місць споживання готової продукції; рівномірне розміщення виробництва по території країни, націлене на вирівнювання рівня соціально-економічного розвитку регіонів; зміцнення конкурентноздатності та обороноздатності держави. Кластери стимулюють не тільки розвиток кластерних полюсів зростання, але і забезпечуючих підприємств, без яких неможливий ефективний розвиток економіки в цілому.

Переважання в економіці кластерів, а не ізольованих фірм і галузей виявляє важливість розуміння природи конкуренції та ролі географічного розташування для конкурентних переваг. Тобто, завданням для української економіки є необхідність переходити від ізольованих фірм до безлічі різноманітних, стабільно діючих кластерів, розширювати та поглиблювати їх діяльність, збільшувати їх ефективність.

Список використаних джерел

1. Миграян А. А. «Теоретические аспекты формирования конкурентоспособных кластеров». — [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http: // www.krsu.edu.kg /vestnik/2002/v3/a15.html.

2. Портер М.Е. «Конкуренція» – Москва: Видавничий дім «Вільямс», 2005. – 608 с.

3. Портер М. «Международная конкуренция». - М., Международные отношения, 1993. – 580 с.

4. Porter Michael E. Clusters and the New Economics of Competition // Harvard Business Review.- 1998.-November-December.- P. 77-90.

5. Посібник з кластерного розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.sme.ukraine-inform.org.ua.