Криміналістика та судова медицина

Мілевський О. О.,асистент кафедри

кримінального права, процесу

та криміналістики НУДПСУ

Дзисюк Я. М., студентка НУДПСУ

Зміст об’єктивної сторони злочинів, що посягають на навколишнє природне середовище як елемент криміналістичної характеристики злочину.

Зовнішня сторона злочинів, що посягають на навколишнє природне середовище дуже складна, має багато аспектний характер та істотні дискусійні моменти, які так або інакше впливають на застосування норм і законотворчу діяльність, на криміналістичну характеристику злочину.

З теоретичної точки зору вивчення об’єктивної сторони складів злочинів у сфері охорони навколишнього природного середовища важливо у сучасних умовах, зокрема, тому, що за останні роки в цій сфері нагромадилось багато нових питань і намітилась ломка деяких традиційних уявлень, що необхідна в інтересах подальшого розвитку науки і вдосконалення судової і слідчої практики.

Основну криміналістичну та кримінально-правову характеристику деяких злочинних діянь становить спосіб їх вчинення (тобто сукупність певних прийомів, що використовуються злочинцем при реалізації своїх намірів). Законодавець не вказує в деяких складах злочинів на спосіб його вчинення не тому, що він відсутній, а тому, що він для кваліфікації не має значення, та і описати їх у рамках закону неможливо через велике розмаїття.

В кримінально-правовій літературі, а також у законодавстві питанням, що стосуються відмежування засобів від знарядь вчинення злочину приділяється незначна увага. І це не дивлячись на те, що вирішення цих проблем має істотне теоретичне і практичне значення для кваліфікації злочину та його розслідування. До цього часу у різних галузях знань, що відносяться до кримінального циклу, з дослідженого питання відсутні єдність поглядів і прослідковуються різні підходи. Так, в криміналістиці поняття „засіб вчинення злочину” складає збірне поняття. Криміналістика пропонує наступну класифікацію засобів вчинення злочину: знаряддя, зброя, джерела підвищеної небезпеки, сили і явища природи [1;13,103-107;15]. В кримінальному праві зустрічається декілька визначень поняття „засоби вчинення злочину”. Одні автори вважають, що до засобів відносять знаряддя або процеси зовнішнього світу (електричний струм, радіація і т. ін .), які винний використовує для впливу на предмет посягання, потерпілого чи інші елементи суспільних відносин, що є об’єктом злочину [12,172-173]; другі – до засобів відносять знаряддя чи інші предмети або процеси зовнішнього світу (електричний струм, радіація і т. ін.), які злочинець використовує для впливу на предмет посягання, потерпілого або інші елементи суспільних відносин, що є об’єктом злочину [5,103-106]; треті – вважають, що до засобів відносять знаряддя і пристосування, за допомогою яких був вчинений злочин [7,128]; четверті – під засобами вчинення злочину розуміють речі, предмети, документи, механізми, пристосування і інші предмети матеріального світу, використовуючи які, винний вчиняє злочин [2,168]; п’яті – до засобів злочину відносять предмети матеріального світу, які особа використовує для виконання дії (бездіяльності), які спрямовані на завдання шкоди об’єкту, що охороняється кримінальним законом[3,20].

Для поняття „знаряддя вчинення злочину” такими критеріями є: 1) предмети, якими винний користується для надання сили і спритності своїм рукам, а в окремих випадках і ногам. В цьому випадку знаряддями злочину можуть служити різні предмети матеріального світу (як заздалегідь приготовлені, так і випадково знайдені на місці злочину); 2) в умисних злочинах з матеріальними складами знаряддя злочину – це ті предмети матеріального світу, що використовуються з метою досягнення злочинного результату (тобто тих наслідків, які прямо указані в законі або такі, що мають на увазі зміст норми); 3) в умисних злочинах з формальними складами під знаряддями вчинення злочину розуміють ті предмети матеріального світу, які винний спеціально використовує для вчинення злочину (тобто дій, щоб придати силу і спритність ногам і рукам); 4) знаряддя вчинення злочину завжди використовуються при виконанні об’єктивної сторони складу злочину.

Для поняття „засоби вчинення злочину” такими критеріями є:

1)засоби вчинення злочину – це предмети зовнішнього світу, якими винний не завжди користується при виконанні об’єктивної сторони складу злочину (вони, як правило, використовуються для проведення підготовчих дій, наприклад, транспорт для прибуття на місце вчинення злочину і т. ін., або після вчинення злочину для перевезення предмета злочину); 2) засоби вчинення злочину в деяких злочинах полегшують виконання основної дії, від якої наступають злочинні наслідки; 3) засоби вчинення злочину можуть брати участь у виконанні об’єктивної сторони складу, але їх використовують у злочинах не для досягнення злочинних наслідків, що вказані в законі, а щоб позбавитись від цих предметів, або використовуються як джерело підвищеної небезпеки при порушенні різних правил, але не спеціально для настання результату вказаного в законі.

Місце і час як ознаки об’єктивної сторони складу злочину достатньо розроблені в кримінально-правовій літературі. Разом з тим необхідно уточнити, що місце вчинення злочину визначається як територія, на якій було почато, закінчено діяння або настали злочинні наслідки.

Щодо часу вчинення злочину, то доцільно було б уточнити, що під ним необхідно розуміти час доби, року, тижня, місяця, конкретний період, коли відбувається подія злочину. Ці події впливають на кваліфікацію та провадження досудового слідства, коли вони указані в законі і достатньо досліджені наукою.

Об’єктивну сторону складу злочину становлять наступні ознаки: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки; 3) причинний зв’язок; 4) спосіб вчинення злочину; 5) місце і час вчинення злочину; 6) обстановка вчинення злочину; 7) засоби вчинення злочину; 8) знаряддя злочину; 9) джерела вчинення злочину.

Така ознака об’єктивної сторони складу злочину як наслідки в чинному Кримінальному кодексі України, неоднозначно розуміється і оцінюється на практиці та є критерієм для слідчого при визначенні шкоди, завданої злочином. Зупинимося на тлумачення наслідків досліджуваних злочинів, перш за все, що слід розуміти під іншими тяжкими наслідками (ст. ст. 236, 237, ч. 2 ст. 238, ч. 2 ст. 239, ч.2 ст. 240, ч.241, ч. 2 ст. 242, ч. 2 ст. 243, ч. 2 ст. 245, ст. 251, ч. 2 ст. 252, ч. 2 ст. 253) [6].

Ми приходимо до висновку, що під іншими тяжкими наслідками стосовно ст. 236 КК України слід розуміти шкоду, заподіяну здоров’ю людей: а) коли заподіяні тяжкі тілесні ушкодження одній, кільком або більше особам; б) коли заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження двом або більше особам; в) захворювання хоча б однієї людини, яке потягло за собою наслідки, які відносяться до тяжких, тобто поєднані зі стійкою втратою працездатності не менше як на одну третину; г) захворювання двох і більше людей, які потягли за собою наслідки, що відносяться до середньої тяжкості, тобто тривалий розлад здоров’я або значну втрату працездатності менше як на одну третину; д) захворювання значної кількості людей; ж) прояв шкідливих спадкових змін у людей; з) скорочення тривалості життя людей; и) порушення статевих функцій у людей; і) поширення епідемій.

Інші збитки: а) великі матеріальні збитки державній, громадській організаціям, підприємствам, установам або громадянам; б) виведення з ладу назавжди виробничих підприємств чи інших важливих споруд (гребель, систем водо- та енергопостачання, автоматизації, зв’язку тощо); в) виведення з ладу на тривалий період виробничих підприємств чи інших важливих споруд, а так само тривалий простій підприємств, цехів або їх виробничих дільниць; г) загибель чи пошкодження великої кількості сільгосппродукції; д) пошкодження або знищення на значних площах угідь, посівів, насаджень рослин (в тому числі і лісових масивів); е) масове захворювання чи загибель об’єктів тваринного світу, в тому числі падіж або масове захворювання багатьох голів худоби; є) поширення епізоотій та епіфітотій; ж) втрата рекреаційного значення значних територій; з) особливо великі матеріальні збитки, у тому числі пов’язані з відновленням належної якості навколишнього природного середовища; и) неможливість проживання населення на певній території, і в зв’язку з цим вимушене переселення людей.

Нам здається, що перелік наслідків, який відноситься до інших тяжких наслідків у ст.. 237 КК України має бути доповнений переліком їх зі ст.236 КК України [6].

Перелік наслідків щодо ч. 2 ст. 245 КК України необхідно доповнити: 1) завданням тілесних ушкоджень тяжких та середньої тяжкості; 2) великі витрати на поновлення лісів і т. ін.; 3) суттєва втрата оздоровчих та захисних функцій внаслідок знищення лісу тощо.

Відповідно до КК України 2001 року обов’язковими ознаками об’єктивної сторони складів злочинів передбачених ст.ст. 248, 249 КК є знаряддя вчинення злочину. До заборонених знарядь злочину, передбаченого ст.249 КК, необхідно ще віднести електроловильні пристрої, колющі знаряддя лову, частикові трали, тюлькові неводи і волокуші (п. 13.1 і п. 13.4 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об’єктах України від 18.03.1999р.) [10]. Зазначене підтверджується також: Законом України „Про тваринний світ” від 3 березня 1993 р., від 8 грудня 1998 року № 164 „Правилами промислового рибальства в басейні Чорного моря”; від 31 грудня 1999р [9]. № 172 „Тимчасовими правилами промислового рибальства в басейні Азовського моря” [14]; порядком і умовами використання рибних та інших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони України іноземними юридичними і фізичними особами, затвердженими постановою КМ від 13 серпня 1999 р. № 1490 [8]; Інструкцією про порядок спеціального використання водних живих ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України; Державного комітету рибного господарства України від 10 лютого 2000р. №34/13; щорічними наказами Міністерства аграрної політики України про режим промислового рибальства на певному водному об’єкті , про розподіл лімітів на квоти спеціального використання живих ресурсів загальнодержавного значення, а також іншими підзаконними нормативними актами.

Використана література

1.Белкин Р.С. Курс криминалистики.- М.,1997ю

2.Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве.- М.: Госюриздат, 1963.-281с.

3.Бушуев Г.В. Способ совершения преступления и его влияние на общественную опасность содеянного.Лекция.- Омск: Высшая школа милиции МВД СССР,1988.-24с.

4.Інструкція про порядок спеціального використання водних живих ресурсів: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 2000 р.№34/13// Офіційний вісник України.-2000.

5.Кригер Г.А. объективная сторона преступления // Советское уголовное право. Общая часть.- М.: Изд-во МГУ, 1988.-С.105-122.

6.Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.

7.Панов М.І. Об’єктивна сторона злочину // Кримінальне право України : Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та ін.:За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація .-Київ-Харків: Юрінком Інтер –Право, 2001.-С.102-129.

8.Порядок і умови використання рибних та інших водних живих ресурсів виключної (морської економічної зони України іноземними і фізичними особами: Постанова КМ України від 13 серпня 1999 р.№1490//Збірник урядових нормативних актів України.-№7.-2000.-Ст.166.-К.:Вид-во „ Україна”,2000.-С.47-51.

9.Правила промислового рибальства в басейні Чорного моря: Наказ Державного комітету рибного господарства України від 8 грудня 1998 р.№164 // Офіційний вісник України. - 1999 .-№10.-Ст.403.

10. Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об’єктах України: Наказ Державного комітету рибного господарства України від 18 березня 1999 р.№33 // Офіційний вісник України. - 1999 .-№21.-Ст.982.

11. Советское уголовное право. Общая часть. - М.,1977.-165с.

12. Советское уголовное право. Общая часть. - М.,1981.-С.172-173.

13.Специализированный курс криминалистики: Учебник. - К.: КВШ МВД СССР, 1987.-378с.

14.Тимчасові правила промислового рибальства в басейні Азовського моря від 31 грудня 1999 р.№172// Офіційний вісник України.-2000.-№4.-Ст.139.

15.Трайнин А.И. Общее учение о составе преступления. – М., 1957.- 178 с.