6.“Психология и социология”/8. Педагогическая
психология
Аспірантка Вайнілович Н.А.
Національний технічний університет
України «Київський політехнічний інститут», Україна
Мотиваційні аспекти
учасників волонтерського руху як рушійна сила їх соціальної дії
Вже друге десятиріччя Україна знаходиться на
складному шляху розвитку та реформування різних сфер суспільного життя –
економічної, політичної, соціальної. Необхідність впровадження прогресивних
змін в теорію та практику соціальної роботи вимагає залучення не лише
матеріальних, технологічних, інформаційних, а і людських ресурсів. Не можна
сподіватися, що держава повністю зможе задовольнити ці потреби своїми силами.
Тому на допомогу приходять волонтери (від англ. — доброволець). Всесвітня
Декларація Волонтерства визачає, що "всі люди повинні мати право вільно присвячувати час, талант,
енергію іншим людям за допомогою індивідуальних і колективних акцій, не
очікуючи винагороди". [1]
Співпрацюючи з фахівцями, вони надають необхідні соціальні послуги певним
верствам населення – проводять профілактичні заходи, соціальні акції, тренінги,
семінари. Саме тому волонтерство набуває такого
вагомого значення і, відповідно, вимагає створення необхідних теоретичних
розробок з даної проблематики, які в подальшому будуть використовуватися у
практичній роботі. В свою чергу, вивчення вже існуючих теоретичних аспектів та
практичних навичок волонтерства дозволить розробити ефективні шляхи залучення
волонтерів до соціальної роботи, що є важливим для розширення соціальної
допомоги, для соціалізація дітей та молоді, які беруть участь у волонтерському
процесі.
Дуже важливо для установ, як державних, так і неурядових, правильно
організовувати роботу волонтерів, враховувати специфічні моменти співпраці з
ними. Це забезпечить успішне виконання волонтерами завдань соціальної роботи.
Часто існує проблема незнання та невміння більшості організацій використовувати
волонтерську працю. Перш, ніж набирати волонтерів на роботу, потрібно розробити
волонтерську програму, стратегію набору добровольців, підготувати персонал до
стосунків з волонтерами, знати, як мотивувати волонтерів, наглядати за їх
роботою, оцінювати, визнавати, утримувати тощо. [2] Особливу
увагу хочу приділити саме мотивації учасників волонтерського руху.
Структура
кожного конкретного мотиву виступає як підстава дії, вчинку людини. Основними
функціями мотивів виступають наступні: спонукальна, направляюча, регулююча.
Разом зі вказаними слід зазначити стимулюючу, управляючу, організовуючу, контролюючу
і захисну функції мотивів. [3]
Проаналізувавши науково-теоретичні та практичні
дослідження і розробки з питань мотивації та заохочення підлітків та молоді до
участі у волонтерському русі, я вирішила провести соціологічне дослідження у
формі анкетування серед молоді м. Києві. Опитування відбулося в квітні 2007
року і охопило 80 людей віком від 14 до 27 років. Метою дослідження було визначити мотиви участі підлітків та молоді
у волонтерському русі, виявити присутність/відсутність бажання винагороди за
волонтерську діяльність, визначити рівень розвитку комунікативних навичок, а
також рівень обізнаності респондентів щодо діяльності волонтерів.
Відповідно до мети дослідження висувалася
наступна гіпотеза – в
сучасних умовах основними мотивами участі у волонтерській роботі є альтруїстичне бажання волонтерів допомогти іншим, а
також самоствердитися в процесі добровільницької діяльності, досягти
особистісного і професійного розвитку.
За даними анкетного опитування 80% респондентів залучалися до
волонтерського руху, з них 56% досі задіяні в ньому. Виходячи з отриманих
даних, можна зазначити наступне: рівень зацікавленості молоді у волонтерський
діяльності досить високий, але поряд з тим існують причини, які заважають
навіть при великому бажанні бути волонтером. Окрім основної – браку вільного
часу, чітко виділяється неналежна неналагодженість організації волонтерської
роботи в установах. Не дуже добре вивчаються мотиваційні аспекти волонтерства,
що ускладнює процес взаємодії співробітників організації та добровільних
помічників, а також гальмується виконання певних соціальних програм. Тому
необхідно організаціям будь якого сектору виробити власні або залучити вже
існуючі механізми організації праці волонтерів, їхнього навчання, мотивації та
заохочення. Форми і методи роботи відповідно можуть бути різними і обиратися
під конкретну організацію чи програму.
Свою майбутню роботу 59% респондентів пов’язують з роботою з людьми, що є
достатньо високим показником.
Серед сфер зайнятості в організаціях найбільше відсотків набрала соціальна
робота (41%), особливо з дітьми (дитячі притулки, діти вулиці) - 66%. Респонденти,
які задіяні в соціальній сфері (41 %), найчастіше працюють в напрямку профілактики
негативних явищ в молодіжному середовищі таких як, ВІЛ/СНІД, тютюнопаління,
алкоголізм, наркоманія (59%). Окрім цього, молодь займається культмасовою
роботою, спортивними заходами, туристичними походами, допомагають людям
похилого віку та людям з функціональними обмеженнями тощо.
Жоден з респондентів не зазначив відсутності заохочення та нагород в
організаціях за свою роботу. Найчастіше волонтерів заохочують поїздками на
екскурсії, в театри, туристичні походи (72%), матеріальними виплатами (проїзні,
одяг, харчування) – 24%. Респонденти самостійно виділили такі «винагороди», як
моральне задоволення, досвід роботи з людьми. З загальної кількості опитаних
останні дві «винагороди» цікавлять респондентів як бажана «оплата» роботи у
обсязі 52% та 61%, поряд з чим стоїть і матеріальна винагорода – 59%. Також у
волонтерстві вбачають можливості розважиться з друзями – новими і старими. Це
також не є останнім чинником продуктивної діяльності волонтера, тому в
установах, де залучені волонтери, має проводитися організація їхнього дозвілля
(вечірки, дискотеки тощо).
Такі результати свідчать про те, що рівень морального, соціально, духовного
розвитку не малої кількості підлітків та молоді знаходиться на прийнятному
рівні для того, щоб будувати плани про майбутній кадровий склад установ
соціального захисту державного та недержавного секторів. І хоча відсоток
молоді, яку можна вважати потенціалом соціальної сфери, не є занадто високим,
все ж таки ми вважаємо за потрібне приділяти увагу цим молодим людям і
створювати необхідні умови для набуття ними досвіду соціальної роботи. Поряд з
цим не можна забувати про пропаганду волонтерської діяльності не лише на
районному та регіональному рівнях, а і підвищувати роль та значимість
волонтерської роботи на державному рівні.
Таким чином, гіпотеза, яка ставилася на початку, частково підтвердилася: за
даними соціологічного дослідження одними з основних мотивів участі у
волонтерській роботі є альтруїстичне бажання
волонтерів допомогти іншим, позиція самоствердження в процесі волонтерської
діяльності, досягнення особистісного і професійного розвитку, а також і
матеріальне заохочення за виконану роботу.
Для практичного
застосування отриманих даних мною було розроблено тренінгове заняття для
волонтерів з метою визначення мотивації їх участі у волонтерській діяльності.
Це тренінгове заняття було проведене в квітні 2007 року в громадській
організації YMCA. Учасники тренінгу (12 чоловік віком від 16 до 21 року) –
волонтери цієї організації, які працюють за єдиним напрямком в одному
колективі.
В ході заняття
було з’ясовано основні мотиваційні аспекти цієї волонтерської групи: отримання
нових навичок роботи з людьми, інформаційний інтерес, реалізація своїх творчих
здібностей. Звісно, процес формування мотиву має індивідуальні особливості
залежно від властивостей, якими володіє людина, все ж таки можна виділити
загальні тенденції, які притаманні певній групі волонтерів, які займаються
одним колом питань.
Після
тренінгового заняття волонтери відповіли на запитання заключної оціночної анкети тренінгу. Згідно з отриманими результатами,
учасники тренінгу отримали нові знання, вміння та навички, необхідні для роботи
в своєму колективі. Цей тренінг ще більше згуртував волонтерів між собою, що
має налагодити чітку та продуктивну роботу в середині групи.
Підсумки проведеної роботи застосовуються мною на практиці. Збільшилась
ефективність роботи з добровольцями, стали краще зрозумілими їхні потреби та більш
ґрунтовно розроблюється план заохочувальних заходів для волонтерів.
Працюючи
з волонтерами, важко не помітити, що вони роблять відчутний внесок в процес
роботи організації: підсилюється відчуття командної роботи, згуртованість та
натхнення. Ці якості виробляються завдяки колективній праці людей із спільною
метою. Їх важливість є дуже високою тому, що вони живлять громадську чи
державну організацію для того, щоб вона досягла своїх цілей, впровадила в життя
заплановані програми чи проекти. У волонтера можуть зникати інтерес,
енергія, винахідливість при виконанні певної роботи, але організатор завжди
повинен відчувати чи помічати такий стан своїх волонтерів і створювати такі
ситуації, які б стимулювали учасників до нових дій
Виходячи з викладеного матеріалу,
необхідно зазначити, що організаціям будь якого типу, де залучаються до роботи
волонтери, треба приділяти більшу увагу технологіям мотивації, заохочення та
утримання волонтерів в організації шляхом проведення тематичних тренінгів,
занять, які б давали змогу визначити потреби конкретних волонтерів, задоволення
яких удосконалює їхню роботу.
Література:
1. Загальна декларація волонтерів
/ XI Конгрес Міжнародної асоціації Волонтерів (Париж, 1990р.) // Волонтерський
рух в Україні: тенденції розвитку. Вайнола Р.Х., Капська А.Й., Комарова Н.М. та
ін – К.: Академпрес, 1999 –112 с.
2. Волонтерська служба недержавної
організації соціальної сфери - К.: Джерела - 2000 р. – 120 с.