К. держ. упр.,  доц. Можаровська П. П., Лисак М. Г.

Донецький державний університет управління

РИЗИКИ В БАНКІВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

Стабільний розвиток банківської системи країни є однією з найважливіших передумов ефективного функціонування усіх елементів ринкової економіки та суттєвим фактором зростання виробництва, забезпечення умов господарської діяльності регіонів країни, поліпшення соціального захисту та добробуту населення.

Дослідженню банківських ризиків присвячені публікації таких науковців, як В. Гевель, О. Штейн, С. Прасолової, В. Тичини, О. Задніпровської, В. Глубокого, М. Диби, М. Зубка, С. Яременко, П. Бест, П. Джоріон, О. Лобанов, П. Пенца, Дж. Сінкі та ін.

В тезах наведено узагальнений результат аналізу підходів до класифікацій банківських ризиків та методів управління ними.

Ризик, не дивлячись на очікуємий фінансовий прибуток, ототожнюється з ймовірним матеріальним збитком, викликаним реалізацією обраного господарського, організаційного чи технічного рішення, і/чи несприятливим впливом  навколишнього середовища, враховуючим зміну ринкових умов, форс-мажорні обставини і т.д. [6].

Серед існуючих класифікацій банківських ризиків [2,3,4,5], заслуговує на особливу увагу підхід, побудований на визначенні їх двоєдиної, об’єктно-суб’єктної сутності і врахо­вуючий особливості банківської діяль­ності в Україні:

1. Об’єктні ризики, пов’язані з об’єктом кредитних відносин (конк­ретною позикою, інвестицією або тер­міновою операцією):

1.1. Системні ризики, пов’язані з економічним середовищем функціону­вання банківської системи. Ці ризики є зовнішніми відносно об’єкта банкі­вського кредиту та інвестицій:

банківські ризики, пов'язані з державою як управляючою підсисте­мою економіки і учасником фінансового ринку;

група ринкових банківських ри­зиків, пов’язаних з фінансовим ринком.

1.2. Внутрішні ризики, безпосеред­ньо пов'язані з об'єктом кредитування та інвестування.

2. Суб’єктні ризики, пов’язані з суб’єктами банківського фінансуван­ня (КБ, НБУ, фірмами-одержувачами інвестицій і позичальника­ми кредитів та ін.):        ризик власної  ліквідності банку;

ризик зниження доходності взаємовідносин банку з різними суб’єктами економіки;

3. Побічні управлінські ризики, що опосередковано впливають на бан­ківське інвестування і кредитування:

ризик інформаційно-розрахун­кових систем;

технологічний ризик;

інші управлінські ризики (ри­зик зловживання при наданні кредиту та ін.) [1].

Перевагою даної класифікації є повнота визначення банківських ризиків, місць їх утворення, що дозволяє розробити конкретні заходи щодо їх мінімізації.

Диференціювання, вимірювання й оцінка ризиків важлива лише з позиції подальшого управління ними. Якщо мінімізація об’єктних і суб’єктних ризиків відноситься до функцій держави у формуванні стабільного банківського середовища та кредитно-грошової системи, то управління внутрішніми та побічними ризиками – це компетенція комерційних банків.

Аналіз існуючих методів з мінімізації ризикованості банківської діяльності дозволив виділити наступні заходи, які можуть бути застосованими самими банківськими установами:

формування правових умов захи­сту інформації безпосередньо у банку. Під такими умовами слід розуміти розробку нормативно-правових до­кументів банку стосовно захисту всіх видів інформації;

створення системи захисту інфор­мації, яка функціонує в банківській інформаційній мережі;

забезпечення контролю за носі­ями інформації, насамперед працівни­ками банку стосовно дотримання ни­ми встановленого режиму захисту інформації, своєчасне реагування на всі збої в захисті інформації, що зберігається і функціонує в інфор­маційних мережах банків;

запровадження надійної систе­ми документообігу в банку (службово­го та спеціального діловодства), яка б виключала можливість несанкціоно­ваного доступу до банківських доку­ментів, їх втрати, знищення чи мо­дифікації;

забезпечення надійної охорони банків, особливо з точки зору виклю­чення можливості несанкціонованого доступу до них. виносу документів чи електронних носіїв інформації;

адаптувати зарубіжний досвід партнерів й активно впро­ваджувати їхні технології в практичну діяльність.

Реалізація зазначених заходів визначення та мінімізації ризиків дозволить підвищити надійність, стабільність та конкурентоспроможність банківської системи, що позитивно впливатиме на загальний економічний стан країни.

Література

1.            Гевель В.В., Особливості формування банківських ризиків на ринку регіональних активів в Україні.//Економіка та держава. – 2007. - №9. – с.12-14.

2.            Глубокий В., Методологія виміру банківських ризиків за допомогою VaR.//Вісник КНТЕУ. - 2007. - №3. – с. 67-72.

3.            Диба М., Зубок М., Яременко С., Інформаційні ризики в банківській діяльності.//Вісник НБУ. – 2007. - № 9. – с. 28-35.

4.            Луппол О.М., Оцінка рівня кредитного ризику банку//Менеджер. 2007. – №2 – с. 116-123.

5.            Прасолова С., Проблеми оцінки та управління процентним ризиком комерційних банків: актуальні аспекти.// Вісник НБУ. – 2007. - №9 – с. 36- 39.

6.            Тичина В., Задніпровська О., Проблеми та практика управління банківськими ризиками у світлі Базеля ІІ.// Вісник НБУ. – 2008. - №1 – с. 20-25.