К.е.н., Мальований М.І.

Уманський державний аграрний університет

Стан та проблеми пенсійного страхування

сільського населення

Сучасна пенсійна система України перебуває на стадії реформування. Перехідний період характеризується наявністю багатьох проблем, однією з яких є пенсійне страхування сільського населення аграрної сфери виробництва. Зважаючи на те, що основна частина працездатного населення сільської місцевості працює в аграрному секторі економіки, вирішення проблеми пенсійного страхування сільського населення має вагоме значення не тільки для окремої галузі, а й для всієї сільської місцевості.

Проведені дослідження дають підстави стверджувати, що в останні роки стан пенсійного страхування в країні поліпшився. Протягом 2005 – 2008 років грошові надходження до Пенсійного фонду України збільшилися з 65733 млн. грн. у 2005 році до 141161,4 млн. грн. у 2008 році, тобто на 75428,4 млрд. грн., або у 2,1 рази. Адекватно збільшувалися і суми видатків. Загальна сума видатків у 2007 році досягла 99940,5 млн. грн., що на 25933 млн. грн. більше порівняно з обсягами 2006 року [1, 3]. Таке зростання обсягу фінансових ресурсів протягом останніх років дало змогу урядові поступово збільшувати розмір пенсій. Середній розмір пенсійних виплат на 01.01.2008 року становив 751 грн. або збільшився порівняно із січнем 2007 року (457,48 грн.) на 64,2%, а із січнем 2004 року (182,24 грн.) – у 4,12 рази. Водночас середній розмір пенсії тих пенсіонерів, які працювали в сільськогосподарському виробництві, зріс з 110,83 грн. у 2001 році до 710,2 грн. у 2008 році і досяг 95% середньої пенсії по країні.

Проте, швидке зростання пенсійних виплат в останні роки негативно позначається на фінансовій стабільності Пенсійного фонду України, коли власні надходження не покривають всіх потреб у коштах для виплати пенсій (у 2005 році видатки Пенсійного фонду України перевищували власні надходження на 21,3 млрд. грн., у 2006 р. – на 19,7 млрд. грн., а у 2007 році – на 23,9 млрд.грн.). Однією з причин такого дисбалансу, на нашу думку, є низький рівень надходжень фінансових ресурсів з сільської місцевості, що створює проблему фінансування пенсійного страхування сільськогосподарських товаровиробників.

Протягом 1998-2007 рр. пенсійні виплати сільським пенсіонерам невпинно зростали (у 2007 році вони становили 37683,5 млн. грн. проти 4190,0 млн. грн. в 1998 році, або збільшилися в 9 разів). Оскільки більшість підприємств на селі обрали для себе за порядок оподаткування – фіксований сільськогосподарський податок, то тільки частково задовольнялася потреба в покритті витрат на виплату пенсій селянам (табл. 1). 

1. Покриття потреби на фінансування пенсій жителям сільської місцевості за рахунок коштів фіксованого сільськогосподарського податку в Україні*

Роки	Потреба в коштах для виплати пенсій сільським пенсіонерам, млн. грн.		Надходження від платників фіксованого сільського-сподарського податку, млн. грн.	Відсоток покриття потреби коштів для виплати пенсій за рахунок платників фіксованого сільськогосподарського податку, %
	всього	у т.ч. тим, хто працював в сільському господарстві		всього	у т.ч., для виплати пенсій пенсіонерам, які працювали в сільському господарстві
1998	4190,0	1211,1	167,9	4,0	13,9
1999	4030,0	1341,7	170,0	4,2	12,7
2000	4500,0	1587,8	221,2	4,9	13,9
2001	6700,0	2349,7	262,4	3,9	11,2
2002	8419,0	2607,6	294,2	3,5	11,3
2003	9793,5	2822,4	253,0	2,6	8,9
2004	21618,9	5325,7	263,5	1,2	4,9
2005	21551,6	6480,2	1509,3	7,0	23,3
2006	23787,5	7234,9	2087,4	8,8	28,9
2007	37683,5	11130,3	2594,1	6,9	23,3

Примітка: *розраховано за даними Пенсійного фонду України та Міністерства фінансів України

З метою усунення негативних явищ, що розбалансовували бюджет Пенсійного фонду, з 01.01.2005 року платежі до Пенсійного фонду виведені зі складу фіксованого сільськогосподарського податку і його платники переведені на загальні умови сплати страхових внесків за спеціальною ставкою з поетапним наближенням до загального страхового тарифу (у 2005-2006 роках – 20%; у 2007 році – 40%; у 2008 році – 60%; у 2009 році – 80%; з 2010 році – 100% від ставки відрахувань до Пенсійного фонду України, затвердженої законодавчо на відповідний період). Однак виведення з фіксованого сільськогосподарського податку платежів до Пенсійного фонду України з 2005 року не вирішило проблеми фінансування пенсій в сільській місцевості за рахунок внесків сільськогосподарських товаровиробників, що негативно позначається не лише на теперішньому стані пенсійного страхування сільськогосподарських товаровиробників, а і на розмірі їхніх пенсій у майбутньому.
Дослідження стану та особливостей пенсійного страхування сільського населення аграрної сфери виробництва, на прикладі Черкаської області (яка є типовим представником регіону, що має значну частку сільського населення) дало змогу виявити та проаналізувати вплив на нього ряду соціально-економічних факторів. 
По-перше, це негативна демографічна ситуація. Зниження народжуваності та зростання смертності на селі, особливо серед чоловіків працездатного віку (ризик смерті між 40 і 60 роками досягає 31%), негативно позначається на кількості платників страхових внесків до Пенсійного фонду та кількості пенсіонерів.  На одного працюючого уже приходиться більше одного пенсіонера, що негативно позначається не лише на фінансуванні нинішніх пенсійних виплат, а й на майбутньому стані пенсійного страхування. 

По-друге, це низький рівень доходів громадян. Найнижчий розмір заробітної плати в аграрному секторі економіки залишається однією з головних причин низького рівня надходжень до Пенсійного фонду України, а з ним і низьких пенсій сільськогосподарським працівникам. У 2007 році середньомісячна заробітна плата в аграрному секторі економіки дорівнювала 733 грн., або 54,3% середньої заробітної плати по Україні та 123,1% від мінімального прожиткового мінімуму.

По-третє, це наявність в сільській місцевості значного неформального сектору економіки. Кількість осіб віком 15-70 років, які працюють в особистих селянських господарствах (ОСГ), у 2007 році порівняно з 2004 роком збільшилася на 486 тис. осіб, або на 17,4%, та досягла 3,28 млн. осіб (проти 2,8 млн. осіб у 2004 році) [2]. Тобто понад 35% працездатного населення сільської місцевості не сплачує внески до Пенсійного фонду України. У результаті поширення неформальної зайнятості сільського населення в особистих селянських господарствах Пенсійний фонд України протягом 2000-2007 рр., як мінімум, втратив 23,2 млрд.грн. З кожним роком фінансові втрати зростають, оскільки поряд зі збільшенням кількості працюючих у неформальному секторі економіки збільшується і заробітна плата, яка є головним джерелом наповнення Пенсійного фонду України. Якщо у 2003 році мінімальні втрати для бюджету Пенсійного фонду України становили 1,9 млрд.грн., то у 2007 році – вже 5,8 млрд.грн.

Таким чином, результати проведених досліджень підтверджують висновок про те, що на сучасному етапі розвитку пенсійної системи маємо значні проблеми пенсійного страхування сільського населення аграрної сфери виробництва. Такий стан обумовлений комплексом економічних та демографічних факторів, які властиві сільській місцевості і формувалися протягом тривалого часу. Вирішення проблеми пенсійного страхування сільського населення є важливим не лише з огляду на фінансову стабільність сучасної пенсійної системи, але й з врахуванням соціально-економічної ситуації в сільській місцевості в майбутньому.

Література:

1. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення (у цифрах і фактах) – К.: Міністерство праці та соціальної політики України, Пенсійний фонд України. – 2006. – 77 с.

2. Статистично-аналітичний огляд ринку праці у 2006 році. Державний комітет статистики України, К., 2007. – 22 с.

3. www.pfu.gov.ua/pfu/file/link/91594/file/ZVIT-2.xls