УДК 347.4 Дімітрюк Інна Василівна

Науковий керівник: Меленко О.В.

Буковинська державна фінансова академія м. Чернівці

Проблеми забезпечення правового регулювання договору франчайзингу в Україні

Франчайзинг – це форма маркетингу або розподіл товарів при якій ведуча компанія (франчайзер) надає іншій компанії (франчайзі) право на привілей робити бізнес протягом певного періоду у визначеному місці. При цьому франчайзі використовує ім’я фірми франчайзера, її репутацію, продукти і послуги, маркетингові технології та ін. Франчайзинговий пакет (повна система ведення бізнесу, що передається франчайзі) дає змогу підприємцю вступити в готовий бізнес, що робить його успішним та прибутковим, навіть у тому випадку, якщо він немає жодного досвіду і знань у цій галузі. Така форма організації бізнесу поширюється дедалі швидшими темпами, і радує те, що все частіше франшизодавцями стають резиденти України. [6,7]

Метою даної статті є аналіз необхідності удосконалення законодавства при складанні договору франчайзингу. Цій проблемі присвятили свої праці такі видатні українські юристи та економісти як: Н.М. Широбокова, А.В. Герасименко, В.І. Лященко, Е.Г. Кошелева та ін.

В нашій державі франчайзинг найбільш поширений у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг для споживачів.

Хоч франшизоодержувач і дістає право користуватися торговою маркою франшизодавця, проте договір франчайзингу значно відрізняється від ліцензії на право користування торговою маркою. [9]

При укладанні контракту франшизоодержувач, як правило, повинен сплатити вступний внесок (первинний платіж) за франчайзинговий пакет, який включає: послуги з дизайну, право користування торговою маркою, консультаційні послуги, обладнання, меблі… Але, наприклад, фірма Sela вимагає від своїх франчайзі тільки одного: відкрити магазин в повній відповідності зі стандартами бренда. Тобто вона настільки зацікавлена в тому, щоб «розкрутити свій бренд», що не ставить жодних перешкод підприємцям, які мають бажання з нею співпрацювати. Пояснення цьому очевидне: ми – потенційні споживачі, перш за все готові платити за відому продукцію, і часто не зважаємо на те, що можливо є й інша, нічим не гірша, що відрізняється лише етикеткою, тобто трендом. [5,7]

Договором може бути також передбачена сплата щомісячних платежів, розмір який становить фіксовану суму або залежить від прибутку.

Договір франчайзингу – це комбінований контракт, який торкається різних галузей законодавства. Тут можна знайти елементи ліцензійної угоди, договору про надання послуг, договору про спільну діяльність, договору купівлі-продажу тощо. Тому при його укладенні можуть виникнути розбіжності, пов’язані з трактуванням окремих пунктів, що призводить у майбутньому до непорозумінь, розірвання договорів, пред’явленню претензій тощо. Щоб уникнути такого розвитку подій підприємства часто укладають замість одного комплексного договору франчайзингу три, а то й чотири окремих договори. Такий поділ, з одного боку , допомагає уникнути помилок при нарахуванні податків, але, з іншого боку, він не дає змогу уникнути всіх аспектів відносин партнерів у юридичному плані. [4,8]

Договір франчайзингу певною мірою має елементи спільної діяльності. Це пояснюється тим, що обидві сторони зацікавлені в тому, щоб діяльність кожного з партнерів була прибутковою. Основним завданням франчайзі, є «розкручування» бренду, в той же час, він має можливість в досить швидкий термін отримувати чималий прибуток, оскільки виступає на ринку під вже відомим логотипом свого франчайзодавця. Тобто від такої діяльності виграє й одна сторона, й інша. Тому, виділити із загальної суми платежів частину, яку становить плата за послуги або роялі, а яку прибуток – майже неможливо. Тай не треба цього робити: для цього винайдений комплексний договір франчайзингу. У розвинених країнах держава створює спеціальні правила оподаткування операцій франчайзингу, тож, нікому й на думку не спадає ділити спільну діяльність на окремі договори. Але в Україні спеціальні правила оподаткування не встановлені, тому наші податкові органи намагаються іноді виділити елементи спільної діяльності з договору франчайзингу. Однак за умови правильного складання договору такі спроби зазвичай приречені на невдачу. Тому єдине, що може зробити податкова інспекція, - це подати до суду позов про визнання договору помилковим, тобто укладеним з метою приховання іншого договору. [1,8]

Досить часто в договорах франчайзингу прямо зазначається, що франчайзі не має права встановлювати ціни нижче від зазначених у договорі франшизодавцем, але такі розпорядження слід вважати недійсними. Це доказує ст. 7 ЗУ від 03.12.1990 р. №507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення», в якій зазначається: «Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів». [3]

Крім того, умова обмеженості встановлення цін перешкоджає вільній конкуренції. Якщо Антимонопольний комітет України визнає дії сторін договору франчайзингу «антиконкурентними узгодженими діями», то порушники можуть бути оштрафовані згідно із ЗУ «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. №2210-ІІІ. Тому партнер не зобов’язаний дотримуватися умови продажу товару за зазначеною ціною. Слід відмітити, що у ч.2. ст. 1122 нової редакції ЦК У прямо зазначається: «Умова договору концесії, відповідно до якої правовласник має право визначати ціну товару (робіт послуг), передбачених договором або встановлювати верхню, або нижню межу цієї ціни, є недійсною». [1,2]

Проте багато експертів визнають право франчайзеродавця давати деякі рекомендації та поради франчайзеотримувачу стосовно ведення цінової політики, але ці порати повинні стосуватися лише фірмових товарів і послуг.

Важливим питанням, яке заслуговує на значну увагу в боку нашого законодавства є проблема відображення договору франчайзингу в податковому обліку, що є складним як для бухгалтера, так і для перевіряльників та консультантів. [8]

Тож можна зробити вагомий висновок, що найголовнішою проблемою при укладенні договору франчайзингу є проблема опанування законодавчою базою всіх його аспектів.

Література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003.

2. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. №2210-ІІІ.

3. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 р. №507-ХІІ.

4. Ляшенко В.У., Кошелев Е.Г. Розвитие франчайзингового режима в Украине // Вісник економічних наук України – 2007 -№1 – с.79-85.

5. Терехов В.І., Максимчук Л.В., Бадзим О.О. Франчайзинг як форма міжнародного трансферту технологій // Актуальні проблеми економіки - №7(73) – 2007.

6. Широбокова Н.М. Договір франчайзингу // Держава та регіони – 2006 - №5 – ст..448-451.

7. Генеза ринкової економіки: терміни, поняття, персоналії. Укладачі В.С.Інтемічук, В.А.Григорьев, М.І.Манич, Г.Р.Шута. К: “Магнолія плюс”, 2004. – 688 с.

8. www.rada.gov.ua

9. www.kontrakty.com.ua