Проблеми формування доходної частини місцевих бюджетів

Здобуття Україною незалежності, зміна політичного устрою, демократизація суспільного життя потребують нових підходів і механізмів державної політики управління і насамперед регіональної, яка б передбачала оптимальне поєднання загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів і зокрема у сфері фінансів. Тому важлива роль в управлінні економікою країни належить місцевим бюджетам, які виступають інструментом впливу на рівень суспільного розвитку та підвищення добробуту громадян. Формування доходної частини місцевих бюджетів є водночас умовою і результатом соціально-економічного розвитку територій. Таким чином створення ефективного механізму їх формування є однією з актуальних проблем, від вирішення якої залежить стабільність розвитку економіки країни і регіонів.

Процес становлення інституту місцевого самоврядування, зміцнення правових, організаційних і фінансових засад його функціонування відбувається в складних умовах трансформації економічної і політичної системи України. Розширення функцій і повноважень органів місцевого самоврядування України протягом останніх років не супроводжувалося адекватним збільшенням обсягів фінансових ресурсів, які надходять в їх розпорядження. Тому наукове дослідження в галузі місцевих фінансів є сьогодні важливим і актуальним. Основними дохідними джерелами, які складають основу формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів в Україні, є податкові надходження, а особливе місце займають податок на доходи фізичних осіб та місцеві податки, збори. Від реальності визначення прогнозованого обсягу доходів кожного місцевого бюджету залежить обсяг належної йому дотації вирівнювання та, відповідно, збалансованість дохідної та видаткової частин. Особливого значення у вирішенні проблеми забезпеченості органів місцевого самоврядування достатніми фінансовими ресурсами набуває і у зв’язку з децентралізацією влади, ратифікацією Європейської хартії місцевого самоврядування, наміром вступу України до Європейського Союзу.

Вагомий внесок у розвиток політики формування доходів місцевих бюджетів зробили такі провідні науковці, як С.А. Буковинський, В.Г. Бодров, П.І. Гайдуцький, О.Д. Василик, В.І. Кравченко, О.П. Кириленко, О.І. Кілієвич, І.О. Луніна, О.Г. Мордвінов, В.М. Опарін, Ю.В. Пасічник, І.В. Розпутенко, О.П. Романюк, В.М. Федосов, І.Я. Чугунов, С.І. Юрій, В.В. Юрчишин та ін.

Місцеві бюджети – категорія дуже динамічна, а тому дослідження ефективного формування їх доходної бази необхідно здійснювати з урахуванням багатьох факторів, що впливають на економіку держави.Але принцип самостійності місцевих бюджетів поки що залишається нереналізованим. Доходна частина місцевих бюджетів у значній частині формується за тахунок так званих регульованих доходів, розміри надходження яких регулюються центральними органами влади. Про необхідність зміни принципів формування місцевих бюджетів заявляв віце-прем’єр-міністр України з питань регіональної політики Роман Безсмертний [1]. В Україні основним способом формування доходів місцевих органів влади є відрахування від регульованих доходів. Місцеві податки і збори, кредити та інші способи формування доходів місцевих органів влади, характерні для розвинутих країн, в Україні відіграють незначну роль.

Головним напрямком зміцнення місцевих бюджетів, розширення їхньої фінансової автономії повинно стати підвищення ролі місцевих податків і зборів, збільшення їх частки в доходній частині місцевих бюджетів, як основного структурного елементу власної доходної бази. Для цього можна виділити наступні заходи, спрямовані на покращання умов формування місцевих бюджетів. По-перше, оновлення правовох бази, яка регламетує місцеві податки і збори в Україні. Це насамперед стосується Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори» із відповідними змінами. Доцільно розробити і прийняти новий Закон про місцеві опдатки і збори, в основу якого слід покласти нову ідеологію місцевого оподаткування. Слід врахувати ті зміни, які в останні роки вже сталися у відносинах власності, в соціальній структурі, в доходах населення України. По-друге, необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв’язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування, і поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів. У зв’язку з цим необхідно розподілити джерела податкових надходжень між центральними і місцевими владами в жорсткій ув’язці з виконуваними ними функціями, що повинно знайти своє відображення у законодавстві про місцеве самоврядування. До місцевих, зокрема, можна було б віднести майнові податки, податок на землю, податок на промисел, збір за забруднення навколишнього середовища, а можливо – і прибутковий податок з громадян. Також можна було б встановиди право місцевого самоврядування на встановлення місцевих акцизів, наприклад, податок на продаж алкогольних напоїв, на розлив. У всякому випадку за рахунок власних податкових джерел місцеві органи влади повинні фінансувати до 60-80 % своїх потреб. По-третє, варто звернути увагу і на проблему справляння податку на доходи фізичних осіб. Оскільки податок зараховується до того місцевого бюджету, на території якого зареєстрований працедавець платника податку (так знаний принцип походження), це завищує дохідну базу міст і зумовлює потребу в значному горизонтальному вирівнюванні доходів, що неминуче призводить до виникнення певного напруження між органами влади. Щоб компенсувати втрати надходжень, необхідно, насамперед розширити базу оподаткування шляхом скасування окремих податкових пільг, що створить рівні умови для всіх платників податків, удосконалити механізм сплати та адміністрування податків і зборів. Таким чином, вимагає корекції порядок справляння податку на доходи фізичних осіб стосовно врахування надходжень заборгованості за заробітною платою та запровадження пільг для окремих категорій платників податків. Інтересам місцевих органів влади відповідне повне виконання державою взятих на себе зобов'язань стосовно компенсації втрат доходів, спричинених її рішеннями – вона має здійснюватися методами, які реально, а не формально, вирішують проблему. Таким чином, вирішення цих та інших проблем стосовно формування місцевих бюджетів в значній мірі визначило б розширення економічної самостійності регіонів країни. Адже те, наскільки вони політично незалежні і фінансово забезпечені, справляє істотний вплив на формування демократичних, ринково орієнтованих систем і підвищує шанси на успіх реформ. Через те, що механізм формування місцевих бюджетів залишається на сьогодні недостатньо ефективним і характеризується низькою часткою доходів та високою залежністю від державного бюджету, подальше вдосконалення державної політики формування доходів місцевих бюджетів повинно базуватись на розширенні джерел бюджетних надходжень, створенні сприятливих умов для прискореного розвитку малого та середнього бізнесу, підвищенні ефективності використання комунальної власності територіальних громад.

Список використаної літератури:

1. Безсмертний хоче змінити принципи формування місцевих бюджетів // http://ua.proua.com/news/2005/10/26/191205.html

2. К.М. Владимиров, Н.Г. Чуйко, О.Ф. Рогальський: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю „Фінанси”// http://proleasing.com.ua/

3. Ю.В. Сисой Управління формуванням місцевих бюджетів в перехідній економіці // http://www.lib.ua-ru.net/inode/38934.html

4. Формування місцевих бюджетів // http://referatu.com.ua/referats/7380/22370

5. Формування місцевих бюджетів// http://bobych.ru/referat/91/26903/2.html

6. Формування місцевих бюджетів України // http://www.br.com.ua/referats/Dergh_reguluvanya/3973.htm

7. Формування місцевих бюджетів України // http://www.refine.org.ua/pageid-1064-1.html